Цар Голод

Голод як явище згадується ще в Біблії. Згадаймо хоча б сон єгипетського фараона, якому наснилися сім вгодованих корів і сім худих, що виходять з Нілу – то були провісники благополуччя і злиднів, як з’ясувалося згодом. Для людини давніх часів – як і для людини середньовіччя, і всіх, хто жив до початку позаминулого сторіччя – у масовому голоді не було нічого надзвичайного. ХІХ вік врятував частину людства розвитком науки, прокладенням комунікацій між країнами та регіонами світу, які сформували новий профіль продовольчого ринку.

Видео дня

Традиційно голод був пов'язаний з неврожаями. В середні віки на кожні десять років припадав один голодний рік з високою смертністю. В 1030-1032 роках був голод у Франції, у 1280-1282 – в Богемії. Голод 1125 року зменшив населення Німеччини майже на половину. У 1505 році страшний голод охопив Угорщину – сучасники події описували явища канібалізму. Звичайною «превентивною» мірою у таких випадках вважалося видалення бідних за межу міських мурів – там злидарі були гарантовано приречені на голодну смерть.

У 1772 році в Саксонії 150 тисяч осіб вимерли від нестачі хліба. У 1817-му голод охопив Німеччину. Та якщо говорити про ХІХ сторіччя, то в цьому відношенні особливо запам’ятався «картопляний голод» в Ірландії. Ця країна протягом століть страждала від жорсткої англійської колонізації, коли протягом XII-XVIII віків земельні угіддя Ірландії переходили в руки англійських лендлордів. Місцеві селяни жили у злиднях, тож вирощування картоплі (яка потрапила до Ірландії у 1590 році), стало для них справжнім порятунком. Проте у 1845 році стався величезний неврожай – усю картоплю винищив фітофтороз – паразитуючий на рослині грибок, через який картопля гнила ще у землі. Від тодішнього голоду в Ірландії загинуло близько мільйону осіб, ще майже мільйон – емігрував до Америки та інших країн.

Проте якщо голод в Ірландії викликали природні чинники, то в спричиненні одного з найбільш відомих голодоморів нашого часу – голоду в Бенгалії – підозрюють британську адміністрацію. В цьому контексті можна проводити певні паралелі із ситуацією в Україні 30-х років. Основною сільськогосподарською культурою Бенгалії був рис, але циклон 1942 року винищив більшу частину врожаїв. Проте тільки цей фактор не міг би спричинити настільки фатальний голод, якби не дії окупаційної влади: за перші сім місяців 1943 року з голодуючої Бенгалії британцями було вивезено 80 тисяч тон продовольчого зерна.

Велика Британія, побоюючись вторгнення японців, провадила тактику «випаленої землі». До того ж, британці конфіскували у місцевого населення усі човни, здатні перевозити понад десятеро людей. Це зруйнувало внутрішні водні комунікації, що, звісно, не сприяло намаганням бенгальців врятуватися від голоду. Вважається, що загибель значної кількості людей – за різними оцінками кількість вимерлих від голоду бенгальців коливається від 1,5 до 4 мільйонів осіб – на совісті британської імперії, яка могла посприяти уникненню цієї трагедії, але не зробила цього.

Африка переживала великий голод у 1968-1973 роках. Тоді лише в самому Нігері від голоду, спричиненого посухою, вимерли 100 тисяч людей. Не поліпшилась ситуація у цьому регіоні і зараз. У 2011 році голод є головною проблемою, великою гуманітарною катастрофою для азійсько-тихоокеанського регіону та ряду країн Африки. Метою цього тисячоліття – як визначає її ООН – є боротьба з голодом та зменшення його проявів хоча б у половину.

Втім, така ціль ще дуже далека від своєї реалізації. За даними цієї організації, кожного дня мільярд людей лягають спати голодними. Від недоїдання у всьому світі страждає 925 мільйонів людей. Щороку голод стає причиною смерті трьох мільйонів дітей у віці до п‘яти років. Ще 178 мільйонів дітей, яким ще не виповнилось п‘яти років, відстають у розвитку через недоїдання.Голод підриває генофонд націй, говорить Організація Об’єднаних Націй. А найбільш сумним є те, що попри увесь розвиток сучасної цивілізації, попри досягнення науки і техніки, попри видиме благополуччя цілого ряду країн, ефективних засобів боротьби з голодом не віднайдено і по цей день.