Пукача судитимуть у березні

Справа Гонгадзе останнім часом, як не дивно, рухається у бік нових трактувань. Ми кажемо «як не дивно», бо хто б міг подумати, що після офіційно призначених «офірних цапів» (замовник вбивства – покійний нині Юрій Кравченко, організатор – Олексій Пукач, безпосередні виконавці – троє засуджених «ментів») подібний розклад ще може бути переглянутий. Адвокат Пукача натякає, що аж ніяк не Кучма стояв за зникненням журналіста, а «один з кандидатів в президенти-1999» (читай: Євген Марчук).

Дружина Кравченка дає чимале інтерв’ю пресі, в якому наполягає, що її чоловік не має жодного стосунку до смерті Гонгадзе. А прокуратура тим часом вилучає з обвинувачення Пукача пункт про вбивство на замовлення. Все змішалось і переплуталось, а правда, як і доти – поза межею досяжності. Про це «Обозреватель» говорить з адвокатом Мирослави Гонгадзе Валентиною Теличенко.

Пані Валентино, наприкінці минулого року прокуратура заявила про те, що досудове слідство по справі Олексія Пукача завершено. Чи слід розуміти так, що наразі триває ознайомлення обвинуваченого з матеріалами його справи?

Так, зараз триває ознайомлення обвинуваченого з матеріалами справи. Не промину згадати, що для того, щоб не дати матеріали на ознайомлення потерпілим, слідчий не оформив протоколом оголошення потерпілим про закінчення досудового слідства, як того вимагає ст.217 КПК України (ознайомлення потерпілих з матеріалами справи та вирішення клопотання про додаткові слідчі дії, якщо клопотання заявлено).

Слідчий проігнорував не когось одного, а всіх потерпілих. Під час попереднього судового засідання у справі я буду заявляти про це. Не можу навіть припустити, що суд не надасть потерпілим час на вивчення матеріалів справи. Але порушення прав потерпілих, передбачене ст. 217 КПК, є підставою для повернення справи органові, котрий проводив слідство. І тоді суд муситиме визначитися ще й щодо подальшого утримання обвинуваченого Олексія Пукача під вартою. А 18 місяців уже вичерпано. ГПУ в черговий раз загнала себе в кут.

Коли слід очікувати початку судового процесу над Пукачем?

Думаю, не пізніше, ніж у березні справа повинна б бути передана до суду. Все залежить від того, як швидко обвинувачений вивчає матеріали справи та чи заявляє клопотання про додаткові слідчі дії і як слідчий на них реагує. Як я сказала, 18 місяців утримання під вартою уже вичерпано і слідство не може більше законно утримувати під вартою Пукача під час слідства. Пукача можна утримувати під вартою лише на стадії, коли він вивчає матеріали справи або якщо справу передано до суду.

Роз`ясніть ситуацію з намаганням Генеральної прокуратури уникнути формулювання «замовне вбивство». Чи означає це, що певні поправки ГПУ вносить вже після складання обвинувального висновку? Чи є це порушенням загальноприйнятої практики?

Обвинувальний висновок слідчого затверджує прокурор. Прокурор може скласти новий обвинувальний висновок та включити пункт «и» ст. 93 КК України (1960 р.) до формули обвинувачення. (Пункт «и» статті 93 КК України якраз і говорить про вбивство на замовлення – Авт.) З огляду на недавню заяву начальника відділу підтримки держобвинувачення в судах Генпрокуратури Володимира Шилова можна сподіватися, що саме так і станеться. Але що тоді заважає слідчому не робити очевидну помилку, виключивши цей пункт з обвинувачення спеціальною постановою? Напевно ж, є якась причина, що слідчий окремою постановою виключає цей пункт з обвинувачення, а суддя робить вигляд, що не помічає абсурдності його постанови.

На вашу думку, між обвинуваченим Пукачем і слідчими ГПУ існує домовленість, згідно з якою влада зобов’язується пом’якшити для нього покарання?

Дуже схоже на те. Більша кількість обтяжуючих обставин, а пункт «и» і є ще додатковою обтяжуючою обставиною, робить імовірнішим для Пукача пожиттєве ув’язнення.

Але в такому випадку чи не є формулювання «замовне вбивство» саме тим самим пом’якшувальним фактором? Адже донедавна слідство робило акцент на тому, що покійний нині Кравченко змусив Пукача усунути Гонгадзе…

Що означає «змусив»? Олексій Пукач обвинувачений у вчиненні не одного, а кількох злочинів. І щоразу перед організацією злочину, а фактично в кожен злочин Пукач ще й втягував інших працівників, підпорядкованого йому підрозділу МВС. Пукач мав час подумати, мав час відмовитися виконувати злочинний наказ. Над ним не стояв хтось із пістолетом біля його скроні. В гіршому становищі були його підлеглі – вони не тільки не мали часу обдумати наказ та принаймні ухилитися від його виконання, але також вони не могли бути впевнені, що, відмовившись виконувати накази О. Пукача, вони не будуть застрелені.

Якщо чинник замовності зі справи Пукача прибрати, то чи означає це, що весь ланцюг фігурантів справи починається і завершується саме ним? Тобто повністю нівелюється роль Кравченка тощо? Який тоді мотив повинен був мати Пукач, щоб вбити Гонгадзе?

Якщо замовний характер убивства зі справи «витрусять», то припинити пошуки замовників убивства справді буде легко. Не буду наразі обговорювати, що замовників і так не шукають уже багато років. А от мотиву вбивати Георгія, окрім як на замовлення, у Пукача справді не було. Вони не були особисто знайомі, не було в них жодних конфліктів особистого характеру, вони ніколи не перетиналися у своїх інтересах, нічим цінним Георгій не володів, що могло б спокусити Пукача.

Як далеко може зайти слідство у спробах відбілити Пукача? За словами його адвоката, все, що сталося 16 вересня 2000 року, було «нещасним випадком», адже Пукач буцімто лише хотів спровокувати у Гонгадзе втрату свідомості. Чи все-таки суд запиниться на формулюванні «зумисне вбивство» - ваш прогноз?

Змінити обвинувачення Пукачу, інкримінувавши йому замовний характер убивства можна буде навіть після того, як почнеться судовий процес. Лишень треба буде дотриматися процедур і забезпечити Пукачу належним чином право на захист. А ось щодо «випадкового» вбивства версія не пройде. Обставини, що мали місце в лісі в ніч убивства Георгія Гонгадзе, достовірно встановлені судом, дії Пукача були однозначно спрямованими на вбивство. Детальніше коментувати не буду, оскільки не хочу випереджати судовий розгляд та дебати.

Згаданий вже адвокат Пукача – Олег Мусієнко – заявляє, що за вбивством Гонгадзе стоїть один з кандидатів у президенти-1999, чим недвозначно натякає на Марчука. Як ви гадаєте, навіщо на цьому етапі витягається це ім’я і будується нова (стара?) версія тих подій?

Я не можу коментувати версій, оскільки я сторона у справі і не хочу пошкодити слідству.

Свого часу Ігор Гончаров нібито заявляв про свій зв’язок з Марчуком і навіть про власну причетність до зникнення Гонгадзе. Сам Гончаров, як відомо, помер при загадкових обставинах. Навіщо примножувати у цій справі кількість мертвих свідків – після Фере і Кравченка? Яка кінцева мета цих інсинуацій?

Робити мені оцінку заяв Гончарова також зарано, бо це може призвести до розголошення таємниці досудового слідства.

При тому розкладі, який прочитується зараз (коли Пукач і троє засуджених міліціонерів – єдині учасники злочину), вочевидь, плівки Мельниченка і дослідження ролі високопосадовців (таких, як Кучма, Литвин, Джига, Деркач) взагалі – не на порядку денному?

Дозволю собі нагадати, що у вересні 2010 слідство зробило поспішний висновок про відсутність ознак складу злочину в діях осіб, яких Ви назвали. Після того, як відповідні постанови ми оскаржили до суду, ГПУ скасувала їх. Вже минуло понад 4 місяці, а слідчий, наскільки мені відомо, так і не визначився з тим, як кваліфікувати наявні ознаки злочину, а також не спростував заяв про їхню наявність. Ми будемо наполягати на тому, щоб ГПУ визначилася в цьому напрямку скоріше. Ознайомлення з матеріалами справи в суді дасть нам додаткові підстави вимагати порушення кримінальних справ. Щоправда, в умовах широкомасштабного ігнорування вимог закону Генеральною прокуратурою, не варто сподіватися на реакцію з її боку, яка передбачена законом.

Ви підтвердили в інтерв’ю одному з видань, що Тетяна Кравченко винайняла адвоката для захисту прав свого покійного чоловіка. Як це корелює з тим, що прокуратура відмовилась порушувати справу щодо Кравченка? (Таким чином відсутній предмет оскарження). Чому пані Кравченко вирішила вдатися до подібного кроку тільки зараз – через шість (без малого) років після смерті чоловіка?

Наскільки мені відомо, Тетяна Кравченко і раніше вимагала від ГПУ порушити кримінальну справу щодо Юрія Кравченка та розслідувати її в загальному порядку, попри те, що він покійний, оскільки Тетяна Кравченко переконана в непричетності її чоловіка до вбивства Георгія Гонгадзе. ГПУ наполегливо уникала цього розслідування, порушуючи права родичів колишнього міністра МВС. У вересні 2010 року слідство вперше відкрито звинуватило Кравченка у замовленні вбивства. Оскільки родичі покійного не погоджуються з закриттям кримінальної справи щодо нього у зв’язку зі смертю, про що вони неодноразово заявляли, слідчий зобов’язаний порушити кримінальну справу за обвинувачення Кравченка Ю.Ф. та розслідувати її в загальному порядку, визнавши повноваження захисника покійного за адвокатом, з яким уклали відповідну угоду його родичі.

Ви також заявляли про намір оскаржувати дії ГПУ у суді. Чи відбулося таке оскарження? Який його результат?

Ми оскаржили постанову про виключення замовного характеру убивства з обвинувачення Пукачу. На жаль, суддя Печерського районного суду Пилаєва відмовила в задоволенні нашої скарги. Вона або справді не помітила суперечності в постанові слідчого, або вдала, що не помітила. Про це ми вже говорили. Рішення Печерського суду я оскаржила до Апеляційного суду міста Києва. Решта ж дій ГПУ, з якими ми не погоджуємося, підлягає оскарженню в попередньому засіданні суду після того, як туди буде передано справу на розгляд по суті. Ми використаємо наше право на оскарження.