Блог | Призыв Симоньян "вернуть Донбасс домой": какую игру ведет Путин
Российские официальные лица оперативно отреагировали на призыв руководительницы российского телеканала Russia Today Маргариты Симоньян "вернуть Донбасс домой". Пресс-секретар президента России Дмитрий Песков отметил, что этот вопрос "не стоит на повестке дня", представитель МИД Мария Захарова отметила, что Симоньян выражает свою собственную точку зрения. И, тем не менее, эти опровержения меня не убеждают, пишет Виталий Портников для "Радио свобода".
Далее текст на языке оригинала
Маргарита Симоньян – не приватна особа, а керівниця великої пропагандистської корпорації, яка тісно пов’язана з державою. І вона цих зв’язків не приховує, я б навіть сказав – вона цими зв’язками пишається. І завжди наголошує, що добре поінформована про настрої високопоставлених російських чиновників із близького оточення Володимира Путіна. І поїздка Симоньян на Донбас – це не приватний візит. Пропагандистка побувала на форумі "Русский Донбас" у складі справжнього "десанту", представницької делегації, до якої увійшли провідні журналісти російських телевізійних каналів і навіть депутат Державної думи Росії Андрій Козенко. Її слова повинні були бути почутими. Власне, заради них вона до Донецьку і приїжджала.
Навіщо? Тут може бути кілька причин відразу.
Перший сигнал – це нагадування Києву: якщо ви будете себе вести неправильно, якщо і далі не будете йти на поступки, територія може бути анексована і "питання закрите" – як із Кримом. Не випадково ж саме тоді, коли Симоньян закликала до повернення Донбасу, віцеспікер російської Держдуми Петро Толстой заявив на пленарному засіданні ПАРЄ, що Україна і Грузія "назавжди" втратили відірвані Росією території.
Другий сигнал – це сигнал Заходу. І цей сигнал повинен, швидше за все, свідчити про "конструктивність" Кремля. Це улюблена гра Путіна в імітацію громадської думки. Бачите, що мої співвітчизники, навіть провідні журналісти, сплять і бачать "російський Донбас". І тільки я один захищаю територіальну цілісність України – незважаючи на неконструктивну позицію Києва.
Третій сигнал – сигнал населенню Донбасу. Людям, які буквально "зависли" у маріонеткових "народних республіках" і не знають, що їх чекає завтра. Заклик Симоньян повинен пожвавити старі надії – не хвилюйтеся, Росія-матінка вас забере. Не сьогодні, так завтра.
І перший, і другий, і третій сигнали – блеф. Путін не займає конструктивну позицію, але і не збирається приєднувати Донбас. Регіон йому необхідний у ролі "сірої зони", як важливе знаряддя тиску на Україну, інструмент для недопущення її нормального розвитку, європейської та євроатлантичної інтеграції.
І заклик Симоньян, переконаний, є виключно елементом цієї недобросовісної гри.
