Блог | По ту сторону рейтингов: несколько выводов по мотивам политических соцопросов

Последние две недели страну закачивают социологическими рейтингами. Каждый может выбрать по своему вкусу.

Однако, если не считать кардинальной полярности результатов многих опубликованных социологий, а исходить из оценки средней их температуры, напрашивается несколько позиций.

Во-первых, несмотря на частичное проседание рейтинга президента Владимира Зеленского, объективно оно не стало серьезным катализатором роста рейтингов оппозиции. В первую очередь, это связано с ее раздробленностью, а также высокими персональными антирейтингами оппозиционных лидеров. В частности практически все результаты социологий продемонстрировали, что Юлия Тимошенко и Петр Порошенко – являются главными лидерами в борьбе за первенство в рейтинге недоверия избирателей.

Далі текст мовою оригіналу.

По-друге, попри всі системні спроби нав'язати суспільству думку про зростання рейтингів ексспікера Дмитра Разумкова, що частково має місце, варто також зауважити і появу його антирейтингів. Зокрема, в результатах Центру Разумкова серед тих, хто ніколи не будуть голосувати за екс-спікера, визначились одразу 5% респондентів. А це, по суті, антирейтинг, що співмірний з рівнем підтримки спікера і може нести серйозну загрозу його підтримці.

По-третє, продовжують лякати показники підтримки відверто антиукраїнських сил, що культивують явно проросійську риторику. Хоча тішить, що якщо дивитися в динаміці, то загальний обсяг цієї підтримки протягом 6 місяців особливо не прогресує, але відбувається внутрішньосегментне електоральне перетікання.

І останнє. Якщо подивитися на рейтинги, то за четвіркою основних лідерів вишикувалася ціла плеяда політичних проектів із практично однаковим рейтингом (від 4 до 6,4%).Вони відносно нові (в частині облич, назв), що говорить про наявність адекватної політичної конкуренції, але природа їх виникнення і розбудови достатньо традиційна, адже в більшості всі вони – лідерського типу, без своєї політичної команди і медійно залежні. Останнє робить левову частку всіх цих проектів особливо вразливими і залежними, виходячи з частої зміни орієнтирів фінансово-промислових груп, що за цими телеканалами стоять.