Блог | Переслідування Верланова, Нефьодова та Рябошапки – це відплата за те, що вони перекрили корупційні потоки

Старі "добрі" методи повернулися до Києва. Через рік після того, як новий енергійний Президент України вступив на посаду, випромінюючи оптимізм, що країна з більш ніж 40 мільйонним населенням кардинально зміниться, великі обіцянки Володимира Зеленського почали викликати підозру.

Про це йдеться у матеріалі "Вже досить", опублікованому американським аналітичним центром Atlantic Council.

4 березня світова спільнота пильно стежила за тим, як Зеленський звільнив більшу частину переважно хорошого Кабінету міністрів. Він це пояснював тим, що прагнув результату, утім його перша команда не змогла справитися з поставленими завданнями. Досить справедливо. Та він замінив досвідчених міністрів недосвідченими, а прозахідних міністрів - бюрократами, які критично ставляться до міжнародних фінансових установ. Багато хто хотів вірити його словам.

Також він звільнив генерального прокурора. Замінив Руслана Рябошапку на Ірину Венедіктову, а саме політичну подругу, яка донині не працювала у системі прокуратури. Як і передбачалося, Венедіктова починає згортати реформу Офіса Генерального прокурора. Вона вже скасувала деякі з кадрових рішень попередника та заблокувала участь міжнародних партнерів і представників громадянського суспільства у комісії з атестації прокурорів. Представники впливового Центру протидії корупції заявили, що рішення Венедіктової означає, що "... представники громадянського суспільства та іноземні партнери фактично не матимуть впливу на прийняття рішень".

Крім того, Зеленський звільнив голів податкової служби та митниці, які користуються великою повагою на Заході та характеризуються як чесні, порядні та компетентні управлінці. Але ця історія не завершилася довгим списком розбитих надій та зруйнованих кар'єр. Після цього пішли у хід цькування та були відкриті політично мотивовані справи.

7 травня співробітники Служби безпеки України несподівано завітали до київської квартири 38-річного Сергія Верланова. Вони оглянули його електроніку та обшукали його помешкання. Нещодавно звільненого голову Державної податкової служби звинуватили у відмиванні грошей для фінансування тероризму. СБУ, однак, у ході обшуків нічого так і не вилучила.

Верланова несподівано звільнили 24 квітня після того, як він розпочав ефективну боротьбу зі схемами з ПДВ, алкоголем та тютюновими виробами та оновив штат центрального апарату податкової служби. Крім того, запровадив механізм ротації у регіональних податкових та відмовився від практики продажу посад, а також брати на роботу люстрованих осіб. Іншими словами, Верланов був саме тією людиною, що підходила для цієї роботи.

Також 24 квітня було звільнено з посади Максима Нефьодова, колишнього керівника митної служби та відомого реформатора, який запровадив систему публічних закупівель онлайн. Колишній інвестиційний банкір, який міг заробляти у десятки разів більше у приватному секторі, натомість завзято втілював реформу у державному секторі. Він був одним із творців ProZorro, загальновизнаної української системи публічних онлайн-закупівель, за допомогою якої держава заощадила 28,2 млрд грн у 2019 році. Хтось натиснув на Національне антикорупційне бюро України, щоб розпочати досудове розслідування проти Нефьодова, яке той вважає за нісенітницю.

На чолі митниці Нефьодов відмовився від власного водія та охорони. Пояснював – йому нема чого боятися, проте неодноразові кампанії з цькування у ЗМІ лякали його команду. Нефьодов заявив, що за час роботи він змушений був "витрачати більшу частину своєї зарплати на адвокатів". Хто з свідомих громадян погодився б на таку роботу, запитує він?

До того ж, Спеціалізована антикорупційна прокуратура розпочала кримінальне провадження проти Руслана Рябошапки, якого 5 березня звільнили з посади генерального прокурора. Рябошапка запам’ятався своїми зусиллями очистити прокуратуру, справою, яка на Заході розглядалася як безнадійна.

Неможливо сформулювати чітко та просто причину цих багатьох атак на українських реформаторів. Утім, на думку антикорупціонерів, кримінальні переслідування Верланова, Нефьодова та Рябошапки – це відплата за те, що вони перекрили корупційні потоки.

"[В країні] залишилося не так вже і багато сфер, де можна було би красти", - сказав Нефьодов. Після 2014 року Україна посилила контроль за своїми закупівлями та НАК "Нафтогаз". Отже, митниця і податкова – найзручніші дійні корови, а на часі - місцеві вибори, які мають відбуватися восени.

Який би не був тривожним цей перелік, але атаки на реформаторів, що тривають, можуть продовжитися далі.

Ми отримали достовірну інформацію про те, що може розпочатися справа проти Уляни Супрун, яка, як виконуюча обов’язки міністра охорони здоров’я, провела плідну роботу та спробувала реформувати застарілу систему охорони здоров’я України. Будь-яке переслідування пані Супрун та її чоловіка, американських громадян, викличуть більш ніж занепокоєння у Вашингтоні та Європі.

На горизонті майорять й інші тривожні знаки. Реформатори висловлюють занепокоєння, що розпочався реванш, і відбувається атака на державну службу, медичну, антикорупційну та фіскальну реформи.

Минулого тижня міністр економіки Ігор Петрашко розкритикував українську систему закупівель ProZorro, за що його справедливо засудили дві кращі українські громадські організації.

Списи з усіх боків політичного спектру місяцями були спрямовані на Артема Ситника, директора Національного антикорупційного бюро України. Законопроект про його відсторонення був зареєстрований та попередньо схвалений відповідним парламентським комітетом (що було можливо лише за попередньої координації з офісом Зеленського).

Битва продовжується, але вона далека від завершення.

Як влучно сказав Верланов, колишній голова Державної податкової служби: "Очевидно, що Україна почала рухатися у напрямку від реформ. Проте все ще існує можливість повернути Україну на цей шлях".

Захід повинен про це голосно говорити, та пильнувати за Києвом.