Блог | Мы сваих не брасаем, мы их расстреливаем
Лише вчора торкнувся цієї теми. Писав, як позавчора в ЗМІ з’явилась інформація про російського гранатометника, якого свої ж росіяни прикували до стовпа, аби той не втік, а він взяв і замерз, тобто все одно фактично дезертирував – впертий оказався і наполегливий, такого так просто не зламаєш.
Вчора розвідка повідомила, що "Кадирівці" у Бородянці розстріляли 12 поранених російських військовослужбовців в/ч 06705, що дислокується у місті Борзя Забайкальського краю, не дочекавшись евакуаційних заходів до Білорусі через постійні, жорсткі сутички з українською армією.
А от сьогодні знов про те їхнє "ми сваїх нє брасаєм" з добавкою "ми їх растрєліваєм", яке вже викарбувалась в рубрику.
Маєм цікаве спостереження від наших військових льотчиків, які вважають, що спочатку вторгнення в Україну, російською армією командували паркетні генерали. Тепер же, в Україну почали надсилати тих, хто реально вміє воювати. Але навіть у них залишається совкове мислення про війну і головне уявлення про взаємостосунки, які зводяться до одного радянського правила – "я начальник, ти дурак", але саме ця зневага до підлеглих, в нашому випадку, гратиме нам на руку.
По суті, російські окупанти в Україні приречені, оскільки їх сюди відправили не лише воювати без жодного мотиваційного сенсу, але й, фактично, як смертників, хоча насправді, це дуже взаємопов’язані речі, бо ж саме тому до них і виникло ставлення, як до смертників, через їх небажання воювати.
Якщо хто не втямив, зараз поясню.
Наші, українські льотчики підмітили далеко непоодинокі випадки, коли при катапультуванні з підбитого літака у росіян чомусь не розкривалися парашути, але це не є розповсюдженим в авіації будь якої країни явищем. Ба більше, це є ненормальним, а тому – поодиноким явищем в світовій авіації але лише не у військових льотчиків ВПС РФ, що воюють в Україні і тут у наших пілотів виникла робоча версія, чому ж ті кляті росіяни розбиваються, замість того, щоб рятуватися. Вивчаючи місця падіння ворожих пілотів, українці неодноразово пересвідчувалися, що росіяни загинули саме через не розкриття парашуту. Не через травми голови, кульові поранення, ушиби рук, ніг і попереку, чи скажімо, артеріальний тиск, кишкові запалення чи навіть синдром гипереозинофильний Леффлера II, а через оте банальне і дике, для сучасних нанотехнологій, не розкриття парашуту.
То ж, повертаючись до робочої версія, яка, як я в же сказав - виникла, українські пілоти бачать в цьому дві причини. Найбільш ймовірною є – існування секретного наказу спеціалістам інженерно-технічного складу повітряних сил противника, щоб підбиті льотчики не потрапляли в полон до нас їм просто перед вильотом "правильно" складають парашути і то на стільки то роблять ретельно і грамотно, що ті в потрібний момент, чомусь не відкриваються.
Ну й другою причиною може бути існування якогось загону таємних прихильників України, серед тих самих російських спеціалістів інженерно-технічного складу, які таким чином спрощують нам пошук збитих російських льотчиків, бо ж мішок кісток в полі, чи навіть той що висить на стрісі дома, чи гілці дубу, завжди легше знайти чим, такий самий мішок з кістками, але який до того ж, бігає по тому ж самому полі мов заєць, уявляючи, що він сайгак.
То ж, кожного дня маємо факти, які просто перевертають нашу уяву про росіян, як про людей, розуміючи, наскільки в них чорні душі і мертві серця. З іншого ж боку, саме через оцю їх темноту в їх грязних душах, якось хоч трохи починаєш розуміти, чому вони так масово бомблять наші мирні городи, вбиваючи цивільне населення, чому стріляють по зеленим коридорам і машинах червоного хреста – да патамушо нелюді…
