Блог | Можлива агресія Росії: не варто боятися

Відгомонів чемпіонат світу з футболу. Чемпіонат з кривавим присмаком, чемпіонат, який зайве продемонстрував подвійні стандарти світового політичного істеблішменту… Саме оця демонстрація з боку Європи, що "ми ніби і засуджуємо вас, але й на чемпіонаті світу на одній трибуні з Путіним сидіти не гидуємо" плюс загравання з боку Дональда Трампа, певен, зайвий раз посилять упевненість Кремля, що реально світ не готовий дати адекватну відсіч російській агресії...

У зв’язку з цим загроза початку нового етапу російської військової агресії проти України стає все більш і більш реальною.

Тому спробую змоделювати сценарій можливого військового вторгнення і спрогнозую його ймовірні наслідки.

Читайте: России все сошло с рук на чемпионате мира

Мотивація

Головною мотивацією для російського диктатора є в будь-який спосіб посади в крісло президента України ту людину, яка готова буде піти на капітуляцію. Інша, більш другорядна мотивація – "сплавити" л\днр Україні на якомога більш вигідних для себе умовах. Ситуація з Захаром Прилєпіним – зайве тому підтвердження. Горе-письменник на власні очі побачив відсутність навіть натяку на якісь перспективи піратських республік, позбувся будь-якої мотивації далі перебувати на тимчасово окупованих територіях Донбасу і "злиняв" на батьківщину. Тобто, звичайно, до останнього одна мотивація у нього все-таки була – стати новим ватажком "недоросії". Але ж "ташкент" (Тимофеєв), "пушила" (Пушилін) і "курячій король" (Захарченко), м’яко кажучи, не дуже хотіли ділитися своїми "лавровими вінками" з цим заїжджим "гусаком"…

У Москві прекрасно розуміють і жалюгідний стан справ недореспублік, і те, що вищезгадана "шобла" взагалі не здатна втілити в життя проект "незалежних республік Донбасу". Плюс Кремль в умовах санкцій не дуже то й хоче, радше сказати – зовсім не хоче і далі дотувати л/днр. Тому й шукає способи, як красиво "повісити" терористичні квазідержави на шию України.

Читайте: Россия решила открыть на Донбассе филиал ада

А для того, щоб зробити це ефектно і швидко (бо з виборами президента швидко точно не вийде – навіть за умови перемоги потрібного кандидата процес виборів, підрахунку голосів, оголошення результатів затягнеться мінімум до середині літа 2019), Україні Путін має зробити "пропозицію, від якої неможливо відмовитися". Задля того, щоб все зробити швидко, у ВВП залишається один варіант – спроба нової військової навали, яка не так має розширити межі невизнаних недодержав, як "схилити" українську владу до капітуляції.

Напрямки вторгнення

Навряд чи варто говорити, що РФ буде закидати свої бойові частини з території Білорусі, Криму чи вторгнеться через контрольовані Києвом ділянки україно-російського кордону. Радше за все, атаки варто чекати з території ОРДЛО, при чому навряд у РФ вистачить ресурсів, щоб рівномірно почати наступ по всій лінії розмежування.

Читайте: Расчеты Кремля на "нашего Трампушку" были заблуждением

Очевидно, будуть обрані конкретні напрямки. Таких напрямків може бути 3 чи 4. Наприклад – наступ на Маріуполь за підтримки бойових кораблів РФ під прапорами "днр", наступ з району Горлівки на Бахмут (як мінімум для того, щоб відсунути ЗСУ, які стоять уже практично в межах міста), а також наступ на одному з напрямків у Луганській області. Можливий, гіпотетично, і наступ регулярних військ РФ в районі кордону РФ, України і лінії розмежування в Луганській області. Задум тут може бути наступний: обстріляють бойовики позиції України, підуть в наступ, ми будемо змушені відповісти, снаряд якийсь потрапить на територію Росії, а це стане приводом для звинувачень України в агресії проти РФ і, відповіно, контрдій російських ЗС. Хоча цей сценарій малоймовірний – навіть у 2014 р., коли такий варіант був більш можливим, Кремль на нього не пішов.

Отже, атакуватимуть, з ймовірністю на 90%, з території ОРДЛО. Тим паче, в цьому випадку Кремль може застосувати хоча б якусь відмазку типу "це не ми, це днр-лнр, а вони не підписували Мінські угоди", "хай українська сторона сама розбирається", "це громадянська війна" і взагалі "нас там нет"…

Масштаби вторгнення: людський ресурс, озброєння, техніка

Звичайно, якщо говорити про чисельність людського ресурсу, який може бути задіяний в ймовірних нових боях, то тут РФ має певну перевагу. Але мова лише про регулярні частини, якщо такі будуть кинуті проти нас. І то, навряд РФ зможе залучити більше 50 тис. особового складу регулярних військ – інакше доведеться знімати з бойового чергування частини в ряді регіонів країни, а це не є можливим – кордони Росії ой які протяжні, і ворогів ця країна собі ой як багато створила… Та й на кордоні з ніби то "дружнім" Китаєм Кремль не буде зменшувати контингент (гадаю, не варто пояснювати чому).

Окрім регулярних військ і спецпризначенців, Путін може застосувати приватні військові компанії (ПВК), найманців та місцевих люмпенів. Але, як свідчить практика, це збіговисько не становитиме для української армії реальної загрози.

В техніці Росія має теж певні переваги, але ця кількісна перевага може і не перейти в якісну. Зараз чисельність бронетехніки в ОРДЛО і у ЗСУ приблизно однакова, але при цьому ми маємо американські "джавеліни", та й досвід попередніх років підтвердив, що навіть найсучасніша російська техніка дуже добре горить…

Звичайно, є у нас відверто слабкі сторони – наприклад, флот. Але, знов таки, навряд чи РФ наважиться здійснити спробу висадити десант з моря десь під Одесою чи Очаковом. Є ще питання до нашої системи протиповітряної оборони (ППО). Але воно буде актуальним лише в тому випадку, якщо РФ застосує бойову авіацію. Але авіація у війні з Україною – це більш, ніж очевидний акт агресії, після якого проти РФ одразу буде застосовано новий пакет санкцій, що і доб’є економіку окупанта. Принаймні, в Росії точно вже не буде коштів, щоб повноцінно воювати з Україною - в іншому випадку доведеться просто "забити" на всіх бюджетників, на цілу армію чиновників і на "любого друга" Кадирова. А йому це ой як не сподобається!

Психологічний фактор

Тут перевага цілком на нашому боці. Ми воюємо на своїй землі – раз. Ми навчилися воювати – два. Те збіговисько, яке називають "корпусами днр і лнр" давно демонструє свою нестійкість і слабкість, нездатність опиратися ЗСУ, які постійно відвойовують у окупантів наші території – населені пункти, стратегічні висоти. Навіть якщо РФ кине проти нас свої регулярні частини, які до речі, укомплектовані не так вояками з бойовим досвідом, як, більшою мірою, строковиками-"салагами" або "доблесних ветеранів війни в Сирії – вагнерівців", навряд вони довго зможуть опиратися нашим силам. Після появи перших "двохсотих", як свідчить практика всіх 4-х років війни, росіяни не дуже будуть рватися у бій.

До чого я веду? До того, що не варто Путіну лякати нас новою війною. Ми вистоїмо і переможемо!