Блог | Лагідна українізація, або Анна повертається

Минулого тижня у Кракові, який вважається королівською столицею Польщі, відкрито пам’ятник Анні Ярославівні. Він встановлений у самісінькому центрі, просто на подвір’ї мерії. І це вже п’ятий пам’ятник української князівни у Європі, враховуючи Київ.

Свого часу Великий Князь Київський Ярослав Мудрий налагодив родинні зв‘язки з більшістю впливових династій Європи. Весілля, спільні нащадки і культурні зв‘язки – такими були його дипломатія та стратегія в XI столітті.

І вони дотепер діють. Тільки сьогодні замість культурних монархів працює культурна дипломатія. Відчути "зв‘язок часів" і ефектно поєднати їх змогли засновник міжнародного фестивалю мистецтв "Anne de Kyiv Fest" Федір Баландін і скульптор Костянтин Скритуцький з проектом "Шлях Королеви". Вони добровільно взяли на себе цю місію – поєднувати міста і країни, якими донька Ярослава Мудрого Анна прямувала до Франції, де на неї чекав королівський трон.

Читайте: Е-ефективність, або Конкуренція приходить з молотка

Починаючи з 2016 року, коли перша скульптура Анни з’явилася у Києві на Львівській площі, її постать вже присутня у французьких Тулузі й Версалі, бельгійському Арлоні, польському Кракові та індонезійській Джакарті. Кожен турист і місцевий зустрінеться тут з Анною Київською і дізнається про історію України-Руси. Джакарта, звичайно, не є частиною Шляху, але присутність нашої княжни і там має логічне пояснення.

Спочатку мені, як частині команди проекту "Анна Київська", цей дуже глобальний задум здавався химерним. Ентузіасти-приватні особи, нехай творчі і навіть з міжнародними зв’язками… Але ж цього не достатньо, аби "подужати" мапу Європи, встановивши на досить довгому маршруті пам’ятники українській князівні, як своєрідні "знаки" української присутності!

Читайте: Повертаємо пам’ятки, або Довга дорога до Києва

Та ось на очах скептиків і політичних опонентів, як внутрішніх, так і зовнішніх, Королева разом з Україною повертається до Європи. Для них знаходять місце на площах і в палацах, у загальноєвропейських документах і законах, бо вони є частиною спільної історії і майбутнього Європи.

І як би інколи скептично не ставилися до нашої держави єврочиновники, та й вони розуміють, що в нас є дуже міцні історичні підстави не просто рухатися в Європу, а саме повертатися туди. І з кожним новим пам’ятником дедалі впевненіше давати відсіч північним версіям "історичної правди". Незграбну спробу "братів" присвоїти Анну не сприйняли навіть люди, далекі від історичних знань. Тому що Русь і князівна однозначно – Київські!

Ось так митці стали дипломатами. Часом вони набагато влучніше ніж МЗС здійснюють лагідну українізацію Європи. І кожен новий пам’ятник, а вони з часом будуть також у Чехії, Австрії, Німеччині та Канаді, несе наш, український "код". Наша історія – це Шлях до цивілізованого світу. Не завжди цей Шлях прокладають офіційні інституції – князі, уряди чи держава. Але завжди його торують люди зі світлими ідеями!