Як і майже кожен пенсіонер подібної ваги, Любомир Гузар, склавши свої обов’язки (обов’язки глави української греко-католицької церкви), взявся за книгу. У випадку Блаженнійшого Любомира мова йде, звісно, про аудіоформат – два диски, об’єднані темою «Суспільство і влада», були презентовані у Києві 2 червня. Щоправда, це вже третій подібний випуск розмов з Блаженнійшим Любомиром, хоч цього разу бесіду проводили не журналісти, а… народний депутат України Леся Оробець.

Видео дня

Активна блогерша і «твіттерістка» Оробець наголосила, що години спілкування з Любомиром Гузаром стали для неї одним з найяскравіших вражень у житті. І зацитувала свого візаві, який визнав у розмові з нею, що влада буває значно гіршою за народ, який за неї голосує, і що за певних умов виступити проти такої влади – аж ніяк не гріх.

До честі Блаженнійшого Любомира слід відзначити, що подібні думки він відстоював протягом всіх десяти років свого пастирського служіння. У 2001-му, під час акції «Україна без Кучми», Гузар був чи не єдиним з очільників українських церков, котрий відмовився засудити маніфестантів, які виступили проти Леоніда Кучми. Пізніше – під час «помаранчевої» революції – глава УГКЦ не раз підкреслював, що народ має право обирати собі владу, задля правильності цього вибору Творець і дав кожному з нас розум та можливість реалізувати свою волю.

Тож «відкрила» подібного «прогресивного» Гузара аж ніяк не Леся Оробець. Проте нинішніх політиків легко зрозуміти: моральний авторитет Блаженнійшого Любомира є тим загальним спадком, в якому просто не можна не заявити свою частку. Хоча владика Любомир зовсім не подібний до того, хто може бути заввиграшки заангажований до інтересів тої чи іншої політгрупи.

Гузар зайвий раз це підтвердив, відповідаючи на запитання про фінансування Українського католицького університету Дмитром Фірташем. «Треба відрізняти церкву і університет, хай навіть католицький університет, котрий не є церквою як такою. І якщо знайшовся меценат, який дає поважну суму грошей, я скажу тільки одне: «Дякувати Богу!», адже університет є наукова інституція, і дуже коштовна. Однак, коли ректорат приймає такий подарунок, він мусить до цього дуже обережно підійти, зазначивши меценату, що університет йому вдячний, але бажає зберегти свою автономію. Наскільки я знаю, така умова була поставлена».

Блаженнійший також розповів, як сам поводився у подібних ситуаціях, згадавши будівництво Патріаршого собору УГКЦ у Києві. Тоді Гузар заявляв, що не прийматиме коштів у жертводавців, якщо ті переслідують політичні інтереси. Наскільки відомо, на таких позиціях Блаженнійший Любомир залишається і по цей час. Тож питання від медійників, чому ставши емеритом (тобто людиною, яка вийшла у відставку), Гузар значно радикалізувався, виглядало зовсім недоречним.

Гузар-пенсіонер мало чим відрізняється від Гузара – керівника церкви. Хоч сам Блаженнійший вважає, що тепер він, напевно, має більше часу та можливостей для того, щоб глибше усвідомлювати все, що відбувається в країні, та робити висновки, спираючись на накопичений життєвий досвід. З притаманним йому тонким гумором Гузар відповів на всі запитання журналістів, не оминаючи і те, що стосувалась конфлікту Київського та Московського патріархатів довкола Десятинної церкви. Тут Блаженнійший просто висловив сподівання, щоб «ситуація була розв’язана згідно закону».

Решта часу була присвячена дискам, на яких – згідно анонсу – є відповіді на питання «чи всяка влада від Бога?», «за яких умов народ може повстати проти влади?», «чи мають право сильні світу цього на дружбу?» тощо. Тема, як сказали б у сумновідомі часи, «важлива та актуальна», а також дуже виграшна з точки зору тих, хто нині за цю саму владу бореться. Втім, немає жодних сумнівів, що Блаженнійшого Любомира не торкнеться жодна підозра у тому, що він підіграє «злобі дня». Хочеться цього політикам чи ні. Все таки не того масштабу ця особистість – Любомир Гузар…