Для чого існують профспілки?

Національна спілка письменників України та Національна спілка журналістів України мають багато спільного. По-перше, це творчі спілки, по-друге, часто член Спілки письменників є членом Спілки журналістів і навпаки. І журналіст, і письменник пишуть, тільки один описує "просто" дійсність, а другий – художню дійсність.

Видео дня

А якщо серйозно, то в обох спілках обрано нове керівництво та затверджена програма розвитку творчої організації. Нагадаємо, найвищим керівним органом творчих спілок є з"їзд, який скликається кожні 5 років. На з"їзді Національної спілки письменників України 19 листопада 2011 року було обрано нового голову, ним став голова Київської міської організації НСПУ Віктор Баранов. А на з"їзді Національної спілки журналістів України, що відбувся 24-25 квітня 2012 року, було обрано голову НСЖУ, ним став Олег Наливайко – президент інформаційної агенції УНІАН.

Обидві спілки, як НСПУ так і НСЖУ, визначили основні напрямки роботи на 2012 рік, що найцікавіше, ці напрямки подібні: увага до регіональних організацій, економізація спілок та комунікація. Про це відбулася розмова з Любов"ю Василівною Голотою, секретарем НСПУ та Олегом Ігоровичем Наливайком, головою НСЖУ.

Любов Голота, українська письменниця, секретар НСПУ:

- З приходом нового керівництва НСПУ що вже вдалося досягти і що планується реалізувати ближчим часом?

Мабуть, ці зміни найбільше проявилися у пожвавленні роботи спілок в областях. Тому що київські письменники – в столиці, на виду, їм ближче завжди було до видавництв. Зараз ситуація змінюється, з"явилося багато місцевих видавництв. Я думаю, що одне із головних завдань Спілки – не пропустити ті цікавинки, ті великі твори, які пишуться не лише в Києві. Такі твори з"являються весь час, наприклад, Василь Славчук із Луцька, так само на мене велике враження справили твори Мирослава Дочинця із Закарпаття, і я думаю, що після Івана Чендея ніхто на всеукраїнському рівні не досягав такого успіху. Василь Голобородько з Луганська, до речі, це той український поет, про якого найбільше згадок за кордоном, його найбільше перекладають.

Ми почали акцію "Література без провінції". Зараз у багатьох областях за допомогою обласних адміністрацій і рад видаються книжки відомих авторів і, на жаль, ці книжки там і осідають. Немає обміну літературою бодай для бібліотек. Це стало причиною нашої першої акції: організація творчих вечорів, зустрічей, презентацій, літературних читань для письменників із різних областей України.

З того, що робить Спілка: планується вихід книжки "Київська поетична школа", упорядник один із представників цієї школи Михайло Григорів, вийде антологія "Сучасна українська жіноча поезія", також думаємо видати книгу з прозовими творами. Ми хочемо зробити акцію милосердя: відвідати хоспіси, дитячі будинки, для цього провести творчі вечори, зібрати кошти з продажу виданих книжок. Вирішили видати збірники творів письменників, які нас полишили, їх вже немає, але їхні твори мають бути в обігу. Це Аттила Могильний, Михайло Саченко, Іван Козаченко, Юрко Ґудзь, Леонід Талалай.

- Якою повинна бути Спілка передусім?

Вона повинна робити те, що найактуальніше на даний час. На сьогодні це три аспекти: комунікація між письменниками, соціальний захист та активне реагування на суспільні запити, громадянська позиція письменника.

Проведення дійсно професійних вечорів, де будуть обговорюватись нові книги, ідеї, стан літератури в світі. Хоч багатьом хотілось звести Спілку до рівня маргінальної організації, такого міжсобойчика, цього не буде. Твори українських письменників входять у великий літературний процес, як європейський так і колишнього простору СНД. Справа у тому, що треба більше ініціативи проявляти і спілкуватися з людьми із Грузії, Прибалтики, із Білорусії, Вірменії.

Для цього поновлюється інститут полікультурного зв"язку "Слово без кордонів", в рамках якого відбуватимуться професійні міжнародні літературні зустрічі, і в результаті цієї співпраці з"являтимуться нові переклади українських творів мовами інших народів. Росія зараз дуже активно взялася за це. Добре, що зараз журнали "Новый мир" та "Дружба народів" видає твори і наших авторів, наприклад, Тані Малярчук, уривки роману "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко. Так само важливо не втрачати зв"язки з Польщею. Я пам"ятаю, як Флоріан Неуважний, відомий польський літературознавець, критик, перекладач замірявся зробити антологію європейської жіночої поезії і говорив що українські поети-жінки дуже гарно виокремлюються. Я продовжую читати літературні журнали інших країн і вважаю, що є про що поговорити.

- Що впливає на зацікавленість, обізнаність читача в літературі?

Проблемою є інтерес до творів письменників. Він сам по собі не зникає, він зникає разом із книгарнями. Ось тут на Хрещатику була книгарня "Поезія", я працювала тоді у видавництві "Молодь" завредакцією поезії та поетичної книги. Щоп"ятниці я презентувала книжку якогось поета, і без оголошень на радіо, без барвистих плакатів туди сходилися люди, з кожним разом їх ставало більше. Це були надзвичайно цікаві вечори.

Де зараз читач візьметься? Він же не виховується клонуванням чи в інкубаторі. Все одно книгу нічого не замінить, але це залежить від людини. Я вважаю, що найперше ми втратили читача серед журналістів. Багато журналістів, які пишуть про письменників і про нові видання, насправді, самі не читали цих книжок і через це вони можуть писати про що завгодно, але не про суть самої книжки… Де завжди був читач? На філологічних факультетах, в педагогічних інститутах і просто, якщо людина мала схильність до книги…

Важливо, щоб Будинок письменників – ця ліпнина, зацукровані фрукти, янголочки, не був "ветхим" відголоском тільки радянської Спілки, хоч за радянських часів там працювали не найгірші люди. От що не відбулося свого часу – не було створено такої критики, яка б об"єднала літературу діаспори, кращі твори радянської літератури. Якщо буде така аналітика, яка з"єднає воєдино аналітику українського слова, аналітику української поезії, прози, тоді ми будемо мати зовсім інше відчуття професійності.

- НСПУ вирішила оновити склад спілки молодими іменами. Як взаємодіють старші і молодші письменники?

Так, зараз відкрита дорога для молодих письменників і це правильно, тому що найкращі ідеї в творчості, в жанрах з"являються у молодих, і таких молодих дуже багато, і вони можуть принести дуже якісні зміни. От наприклад, якщо брати серед поетів – це Ірина Шувалова, Аня Малігон, неймовірно цікава її друга книжка. Молодь відрізняється своїми креативними ідеями у донесенні цих творів до читача. Старше покоління – моє, і ті, що поперед мене, не живе у віртуальному просторі, не пише власні блоги, вірять у магію паперу, книги, друку.

А молодше покоління активно спілкується в Інтернеті, знаходить собі читацьку аудиторію, яка може бути аудиторією НСПУ. Безперечно, важливо підтримати першу книжку автора, і щоб вона виходила вчасно, до сивої бороди. Не йдеться про те, що Спілка повинна охоплювати всіх, силою до себе притягувати, але треба створити таку атмосферу, щоб людина, яка пише, захотіла прийти, показати, що вона пише. Важливо, щоб Спілка включала молодь у свої заходи, залучала їх ідеї. Роботою з молодими письменниками займається Сергій Пантюк.

З приводу взаємодії: я думаю, що молоді, амбітні прозаїки, поети, які йдуть у літературу, прочитають те, що попереду, хай не все до букви і до титули, але хоча б яскраві імена, цим вони тільки зміцнять себе. Бо я не уявляю поета, який би не знав поезію Євгена Плужника, Ірини Жиленко, Ліни Костенко, 60-ків, 80-ків. Це той родючий гумус, без якого нічого не росте, не буває врожаю. Іноді краще вивчити і відкинути, ніж не знати і говорити, що цього немає. Також читати про те, що робиться в світі, порівнювати, чим більше інформації у письменника в таких речах, тим більше він здатен на щось свіжіше.

- У інтерв"ю "Дзеркалу Тижня" голова НСПУ Віктор Баранов сказав, що НСПУ планує поновити роботу видавництва "Український письменник". Що зараз перешкоджає цьому?

Воно працює і його очолює прекрасний поет і дуже досвідчений видавець Юрій Буряк, і ті проекти, які він здійснює, дуже цікавіі. Він там багато чого зробив: це і книжки "Зарубіжне шевченкознавство", книжки культурологічного плану і, безперечно, книги сучасних авторів. Раніше були центральні видавництва: "Молодь", "Український Письменник", "Дніпро" і обласні зональні видавництва: "Промінь", "Карпати" і т. д. Ми бажаємо, щоб письменницьке видавництво не втрачало можливості вести партію першої скрипки.

Олег Наливайко, голова Національної спілки журналістів України, президент інформаційної агенції УНІАН:

- Яка місія покладена нині на Спілку журналістів?

Для нас важливим є правовий захист професії журналіста. Ми для цього хочемо об"єднати зусилля всіх громадських організацій, які опікуються журналістами, на сьогодні це Національна спілка журналістів України (НСЖУ), Національна медіа-профспілка України (НМПУ), рух "Стоп цензурі!" та міжнародна організація "Репортери без кордонів" – перед всіма нами поставлені приблизно однакові завдання.

Якщо ми зможемо поставити єдиний захисний кулак, буде набагато легше захищати права журналістів, ніж це роблять роздрібнені різні організації, різні структури. За ініціативою НМПУ і НСЖУ внесено проект по створенню єдиної національної прес-карти. Ідентифікація журналістів за єдиною прес-картою – світовий досвід, на Міжнародній федерації журналістів нашу ініціативу підтримали. Переваги прес-карти в тому, що посвідчення такого зразка видається центром, до складу якого входять усі журналістські громадські організації, а не різними редакціями. Її визнають усі державні структури, права власника цієї карти захищатиме центр громадських журналістських організацій, незалежно від того, до якої організації журналіст не належить і до якої редакції належить.

Ще один напрямок правового захисту – юридична консультація, до речі одна з найбільш складних позицій роботи нашої Спілки. Наш партнер у цій діяльності – Українська асоціація медіа-юристів. На сьогодні у більшості редакцій ні журналіст не може отримати якісну консультацію, ні редакція, якщо у неї якісь суди із великимиштрафами. Що ми хочемо зробити? З вересня місяця у спілці буде діяти Центр правового захисту, де будь-який журналіст, редакція, газета, незалежно від того, має він / вона якесь відношення до Спілки чи ні, зможе отримати кваліфіковану допомогу саме медіа-юристів.

- З чого складається бюджет Спілки?

Бюджет Спілки складається з державного фінансування – 950 тисяч грн на рік; членських внесків, а це 20 тис. спілчан, які сплачують від 30 до 100 грн, в залежності від регіонів та категорій; і надходження від здавання в оренду частково власності Спілки. Сама Спілка не має права займатися комерційною діяльністю, бо це неприбуткова організація, тому у нас створений Журналістський фонд, засновником якого виступає Спілка.

Він працюватиме в декількох напрямках. Головний напрямок – це рекламне агентство, яке буде орієнтоване на регіональні ЗМІ. Хочемо двох зайців вбити: по-перше, допомогти регіональним ЗМІ живими грішми, по-друге, ми хочемо лишити собі якусь комісію, яка буде потім формувати ще одне джерело наших доходів. Чому регіональні ЗМІ? На мій погляд, вони якраз найбільш недооцінені нашими рекламодавцями, тому що у регіонального видання читабельність більша, ніж в загальнонаціонального.

Великі рекламодавці з Києва, якщо і розміщують рекламу в обласних виданнях, то платять за це смішні гроші. Проблема регіональних видань у тому, що вони не вміють себе представити, просувати, потрібен кваліфікований персонал, який це робить у Києві. Ми цю роботу взяли на себе, робимо презентації, збираємо усю статистику, ведемо паралельно переговори з найбільшими рекламними агентствами та рекламодавцями. Хочемо у вересні вийти повноцінним Національним рекламним агентством.

Також Журналістський фонд буде займатись таким напрямком, як кадрове агентство. Найголовніший напрямок його роботи – це працевлаштування. На сьогодні великим кадровим агентствам невигідно займатись працевлаштуванням журналістів, їм вигідно, коли це іноземні компанії, там більша комісія. Зарплати у нашій галузі зараз не великі, тому на них щось заробити кадровому агентству не виходить, і їм це нецікаво. Плануємо створити всеукраїнську базу вакансій при нашому сайті, для електронного обміну вакансіями, плюс будемо шукати роботодавців.

- В чому полягають права та обов"язки спілчанина?

Стати членом Спілки журналістів почесно, відчуваєш себе членом великого творчого колективу, знаєш, що тебе будуть захищати, тобі є до кого звернутися і тебе почують.

Обговорюємо з Києво-Могилянською академією, Інститутом журналістики КНУ ім.Т. Шевченка спільні проекти навчання молодих редакторів, журналістів, бо ми хочемо стати центром, який об"єднає різних партнерів. Поки що не обов"язково бути членом Спілки, щоб проходити у ній навчання, а потім основна квота буде належати спілчанам. Людина, що вступає в Спілку, знатиме, що тут можна брати участь у фестивалях, конкурсах, прес-турах за кордоном і по країні, і може звернутись в наше кадрове агентство.

Я взагалі в ідеалі бачив це так: спочатку активно займаємось юнкорівським рухом і щорічно проводимо конкурс юнкорів. Зараз залучаємо наших партнерів з Росії, Китаю і Польщі до цього конкурсу. Далі – студентський рух, потім молодий редактор. Це буде справжній спілчанин: він буде знати, чого він прийшов.

- Зараз серед медіа-контенту багато неякісного продукту. Яким чином повернути відповідальне ставлення до роботи журналіста та професійність? Що може для цього зробити НСЖУ?

Треба говорити з одного боку про професійні журналістські стандарти, а з другого про нашу професійну етику. Ми підтримуємо ідею створення єдиного етичного кодексу журналіста. Професійні стандарти ще мають лягти на папір, про них треба говорити на широкому загалі, а далі безумовно виконувати. Але ми прекрасно розуміємо – є власник видання, є редактор і є бажання заробити якусь копійку. На жаль, доходи наших видань дуже невеликі, це пов"язано з тим, що на сьогодні немає ринку реклами, більш-менш сформований телевізійний ринок, але він не росте, ринок банерної реклами не сформований. Коли грошей немає, є бажання заробити щось на джинсі, на якихось інших речах, що суперечать журналістським стандартам.

- До НСЖУ можна вступити, якщо працюєш на творчій посаді в штаті або поза ним. Чи може блогер стати членом Спілки журналістів?

Ця питання жорстко стоїть в обговоренні. Блогери - це категорія творчих людей. Чи мають вони право бути членами Спілки? Є декілька внутрішньоспілчанських дискусій. На мій погляд, так, вони мають право бути членами Спілки. Ті групи Спілки, які займаються науковою та навчальною діяльністю виступають проти того, вони вважають, що блогер – не творча людина. На сьогоднішній момент у кожній обласній організації до цієї категорії є свої особливі підходи. Якщо блогер буде мати стосунок до редакції, творчий доробок і рекомендації двох членів НСЖУ, визнавати статут, то ніщо не буде йому заважати вступити у Спілку – такі вимоги вступу для всіх. Якщо це класичний блогер, то з приводу надання членства будуть дискусії. Ми їх до вересня маємо закінчити.