Ігор Лубківський
Ігор Лубківський
Психолог, аналітик, публіцист, мандрівний філософ

Блог | Ігор Лубківський: А давайте теж обмежимо термін перебування наших депутатів при владі!

народний депутат

Президент Франції Емануель Макрон виступив з ініціативою обмежити термін перебування французьких депутатів при владі. Логічно, ні? Бо ж це не діло, коли людина, називаючись нібито "народним" депутатом все життя сидить у парламенті, реально з цим народом ніколи не спілкуючись. Щось подібне треба зробити й нам. Побув максимум два терміни підряд – і вистачить! Нема чого за народні кошти жирувати. Тим більше, що про подібне писав ще Ніколло Макіавеллі, посилаючись на приклад Римської республіки. Правда тоді він писав ще жорсткіше – він вважав, що під час другого терміну обранці починають думати про себе навіть тоді, коли термін їхнього обрання – всього рік. Тому й пропонував обмежити термін перебування на одній посаді одним роком. ОДНИМ!!! Не двома, не трьома і не чотирма – одним!

Видео дня

Ну але нехай – будемо вважати, що зараз ми трохи цивілізованіші, тому можемо витримати депутата трохи довше, ніж рік. Але в усякому разі – точно не все його життя. І не наше. Тому обмежитися двома термінами було б цілком логічно. Бо якщо це актуально для Франції, то вже тим більш актуально для України, про що автор цих рядків вже не перший рік настійливо повторює. Вперше про це довелося писати ще в далекому 2009-му році на Порталі українця. Правда тоді я пропонував зробити це одночасно з впровадженням двопалатного парламенту – так, щоб обмежити термін перебування на посаді депутатів саме палати представників – два роки за одне скликання і не більше як два терміни підряд.

Потім – писав про це і в 2009 році на УП, і ще пізніше. І жоден з цих закликів, на жаль, так почутим і не був. Ні, не про депутатів зараз мова, тут якраз все зрозуміло – самі вони подібну ініціативу ніколи не підтримають. Та й навіть більше того – спеціально зроблять вигляд, мовби її не почули. Бо в них одна місія – дорватися до корита! Раз – і на все життя! Про нашу еліту мова – тоді ця ідея ніким з наших політологів/блогерів/аналітиків так почута і не була. Тепер до цього вже дійшла Франція. Сама дійшла, без нашої на то допомоги. Франція дуже схожа на Україну, бо розташована на тій же широті, що й ми, бо приблизно рівна з нами за площею території і за кількістю населення. Але, разом з тим – яка живе В РАЗИ краще за нас.

Французи до цього додумалися – що термін обрання депутатів, як то писав Нікколо Макіавеллі, все-таки слід серйозно обмежуватися. Наша ж "еліта" подібних закликів не чула і не чує. І далі ниють: "Нема за кого голосувати!". Та є за кого – в Україні повно розумних і освічених людей. Єдине, що може не всі вони досвід в політиці мають. Так це таким механізмом примусового оновлення депутатів якраз дуже швидко вирішується – частіше будуть депутати змінюватися – більше людей буде здобувати політичний досвід. Інше заперечення, яке ми вже завтра можемо почути від якогось чергового депутата – що то все дилетанти, що зараз їх, супер-надзвичайних, замінити просто ніким – теж не витримує жодної критики. Бо вирішується воно дуже просто – так, як це роблять в інших професіях, не менш важливих професії депутата – перед вступом на посаду людину навчають, стажують, і іноді навіть – заставляють здавати екзамени перед початком виконання обов’язків.

Ми же, з якогось дива (?!!!), на посаду депутата обираємо людей з вулиці, не перевіряючи притому ні рівень їхніх знань, ні їхні морально-етичні якості, нічому їх не навчаємо і … потім з якогось дива скаржимося, що живемо погано? А ЯК ми тоді жити маємо – якщо на державні посади набираємо людей, як мінімум, неосвічених і неадекватних? Дуже часто – з різними типами акцентуацій, що, в принципі, ще є нормою. А як максимум – взагалі в межових станах, яких ще й психічно хворими не назвеш, але яких вже і здоровими вважати не можна. Тому – і для тих, хто кричить, що їх замінити ніким, і для тих, які кажуть, що немає за кого голосувати – все це вирішується дуже просто.

От обрали нового депутата – спершу навчання хоча б два місяці основам політології, юриспруденції, психології управління і економіки. Потім – стажування – хоча б тиждень-два. Щоб хоча би кнопочки самостійно навчилися тиснути. Далі – незалежні тести. І аж тоді – вступ на посаду. Не здав тести – через два тижні повторна здача! Не здав двічі чи тричі – перевибори. А інакше – як? Як можна взагалі довіряти управління державою людям, які в тому зовсім нічого не тямлять? Ау, люди, ми точно нормальні, що таке собі дозволяємо? Чи може ми багатші за Францію, може наші депутати розумніші чи моральніші французьких, може ще щось з нами ще не так?

Ну і про другу ініціативу Макрона – скоротити кількість депутатів. Теж актуально, але принципово нічого воно в наших умовах не вирішує. Депутати і зараз не сильно на роботу ходять, тож краще було б ставити питання про те, як їх виганяти за прогули (якщо вже й не у в’язницю саджати за таке). Або, ще головніше – нам потрібний двопалатний парламент – бо не може орган, який обирає уряд, сам себе контролювати. Тому функцію контролю мають бути передані другій палаті – палаті представників. Подібне є і у тій же Франції, і в Чехії, і в США, і в Польщі і ще в цілому ряді країн – переважно якраз в тих, які більші за розмірами і за населенням (як і Україна – не така вже й маленька). І от ця, друга палата представників, вже точно має підпорядковуватися тому, про що писав ще Макіавеллі – постійно оновлюватися. Це теж вже давно відомо в світі – нерідко палату представників обирають терміном на два роки, або принаймі на третину чи на половину оновлюють її склад кожних два роки.

Хоча тут, власне, якраз можна пофантазувати, як краще – єдиного правила для всіх країн – як краще – немає. Але зміни мають бути функціональними – управлінські функції і контролюючі мусять бути розділеними, обирати депутатів більше як два терміни підряд точно не варто, а в деяких випадках і взагалі слід задуматися над тим, щоб якусь частину парламенту змінювати кожних два роки – зазвичай цього часу вже цілком достатньо, щоб зрозуміти, хто чого вартий. Або навпаки – хто чого не вартий.

І якщо хтось каже, що немає за кого голосувати, то відповідь буде йому одна – голосуйте за тих, хто готовий:

  • впровадити навчання, стажування і тести для депутатів перед їхнім вступом на посаду;

  • виступати за обмеження депутатських повноважень не більше як двома строками;

  • буде виступати за такий двопалатний парламент (або інший механізм, якщо він тільки його придумає), який не буде суміщати в собі і владні повноваження, і функції контролю за виконанням цих повноважень;

  • виступатиме за прив’язку офіційних доходів чиновників до стану справ в державі (як мінімум слід прив’язати їхні зарплати і премії до зростання або спадання ВВП, а ще краще – до середньої зарплати в відповідній галузі економіки);

  • хто не буде сам собі назначати зарплату, а нарешті зробить те, що вже діє в усіх цивілізованих державах коли діючий склад парламенту назначає зарплату наступному його складу, але не собі.

  • ну і так далі кожен сам може доповнити цей список відповідно до своїх власних уподобань і переконань. J

А тоді вже все неодмінно буде добре. Але не тоді, коли ми й далі будемо тупо вірити в те, ніби кожна кухарка (чи навпаки – кожен неграмотний олігарх) може правити державою нічому притому не навчаючись і ніяк не розвиваючись самому.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...