Скнилів. 10 років болю

Десять років тому, у 2002-му, на львівському аеродромі "Скнилів" зазнав катастрофи військовий літак. 27 липня на авіашоу з нагоди святкування 60-ї річниці від дня створення 14-го Авіаційного корпусу супервинищувач Су-27, що виконував фігуру вищого пілотажу, впав у натовп глядачів. Внаслідок аварії загинуло 77 людей (за іншими даними – 86), 28 з них діти, 250 (за іншими даними – 543) – отримали поранення різного ступеня складності, 12 з них залишились інвалідами. Скнилівська трагедія стала однією з найжахливіших аварій в історії авіашоу.

…Людина жива, допоки про неї говорять, поки вона живе у нашій пам’яті. А про жертв скнилівської трагедії не хочуть згадувати, наче про страшний сон. Та це ж не сон - це життя. Наша спільна трагедія, спільна доля, спільна провина…

Світовий досвід: Скнилів був не першою подібною катастрофою

До речі, подібна авіакатастрофа сталася 28 серпня 1988 року на авіашоу Flugtag88, яке проводилось на базі військово-повітряних сил США Рамштайн у Німеччині. Під час виступу італійської пілотажної групи, при виконанні фігури вищого пілотажу, зіткнулися три літаки. У результаті зіткнення один з літаків впав на глядачів. 70 людей включно з пілотами загинули, близько 400 отримали серйозні поранення. На три роки у Західній Німеччині заборонили проведення будь-яких авіашоу. З тих пір у цій країні діють наступні правила:

1.Мінімальна дистанція від місця пілотування до глядачів збільшена до 400 метрів.

2.Маневри та пілотування над глядачами і в напрямку глядачів заборонені.

3.Будь-які маневри треба узгоджувати з наземною службою, що відповідає за безпеку авіашоу.

Постраждалим були виплачені компенсації. На місці трагедії побудовано меморіал.

Спогади на блогах постраждалих у Рамштайні такі самі, як і у львів’ян. Жах, шок, незагоєні душевні рани та рубці від фізичних ран. Але немає тої несправедливості у ставленні держави до горя своїх громадян, лише співчуття і підтримка, а також висновок, як надалі вберегтися від подібних нещасних випадків.

Також на щорічному авіасалоні у місті Маунтін-Хоум, штат Айдахо, США у 2003 винищувач F-16C, що виконував фігури вищого пілотажу, впав після різкого зниження. Пілоту вдалося відвести літак від трибун з глядачами і катапультуватися. Ніхто не постраждав.

Взагалі за всю історію авіашоу сталося близько 30 подібних випадків. Але чужий досвід нічому нас не вчить. Жахливі наслідки Скнилова породжують природнє бажання знайти причину. Чому це трапилося? Хто у цьому винен?

27 липня 2002 року. Реконструкція подій.

Звичайно, причин дуже багато. Серед можливих причин найперша – халатна організація авіашоу. Організатори не повинні були пускати на льотну смугу глядачів, а також знижувати висоту польоту з 1000 метрів до нижчої.

Друга – помилка пілотів, які відхилилися від пілотного завдання. Напевно через те, що вони прибули до Львова в останній момент, не знали особливостей Скнилівського аеродрому, наприклад того, що глядачі знаходяться з правого боку – їх карти плану місцевості не співпадали з реальним станом речей.

Третя причина - погане фінансування військово-повітряних сил: стара техніка, відсутність можливості відпрацювати необхідні години польотів.

Четверта - несправність двигунів Су-27, хоча цей літак має позитивний імідж серед подібних повітряних військових машин. Також одна з причин – погані погодні умови, за яких не можна літати. Синоптики протягом останніх 5 днів перед авіашоу зафіксували 5 потужних викидів сонячної активності, що негативно впливають на стан техніки та людського організму.

Кого вважати винними?

По-перше, військове командування. Якщо взяти до уваги злиденність матеріально-технічної бази авіаційних сил, коли не вистачає палива для літака на репетицію перед польотом на авіашоу, навіщо влаштовувати гучні свята? Армія має особливе завдання – захищати, служити своєму народу. Довіра до неї створюється не за рахунок того, що вона влаштовує розваги, які завершуються людськими жертвами у мирний час через недбалість і бажання відзвітувати, щоб всі аплодували і у нас був гарний фуршет для високих чинів. До того ж усяке скупчення людей або техніки породжує серйозну небезпеку, яка може призвести до стресу.

По-друге, льотчиків, що безпосередньо виконували політ, і тих, хто командував ними. Враховуючи таке ставлення до проведення авіашоу військового командування, мабуть, від нього варто було відмовитись і не наражати людей на небезпеку, не виконувати небезпечних фігур.

По-третє, місцеву владу, яка могла заборонити на святкуванні 60-ої річниці 14-го авіакорпусу демонстраційні польоти винищувачів Су-27 та Міг-29, дозволити лише виставку та безпечні святкові заходи. Або хоча б провести інструктажі з техніки безпеки для глядачів, повідомити, що робити у випадку надзвичайної ситуації. "Літак перехилився і помчав на натовп. Проте люди аплодували і думали, що все гаразд", - писала газета "Високий замок" 29 липня 2002 року зі слів очевидців.

Підсудні, постраждалі та їхня держава

…Суд у справі скнилівської трагедії йшов протягом 2002-2005 років. Пілотів звинуватили у халатності і невиконанні льотного плану. Юрію Єгорову дали вісім років, алеу 2007 році Президент Віктор Ющенко скоротив йому термін до трьох, пілот вже на волі. Володимира Топонаря засудили до14 років ув’язнення, на сьогодні він єдиний відбуває покарання. Ще три льотчики: заступник командуючого 14-м авіаційним корпусом Анатолій Третяков, командир авіаескадрильї Юрій Яцюк та голова служби безпеки 14-го авіакорпусу Анатолій Лукіних отримали різний строк покарання. Командир авіаполку полковник Олег Дзюбецький з Озерного (звідти був наданий літак) був виправданий.

Кримінальні справи відносно чотирьох генералів Генеральна прокуратура виділила в окреме провадження, їх розглядав Військовий апеляційний суд Центрального регіону на окремому засіданні 11 червня 2008 року. Таке розмежування винних обурило потерпілих, громадськість і звинувачених пілотів. Але навіть позов до Верховного Суду нічого не змінив. 22 жовтня 2008 першого заступника головнокомандувача Військово-повітряних сил Сергія Онищенка, колишнього головнокомандувача ВПС генерал-полковника запасу Віктора Стрельникова, колишнього заступника головнокомандувача ВПС із бойової підготовки генерал-лейтенанта запасу Олександра Волошенка і колишнього заступника начальника з бойової підготовки генерал-майора запасу Володимира Алексєєва остаточно виправдали. Більше того, 12 серпня 2010 року Президент України Віктор Янукови чпризначив Сергія Онищенка командувачем Військово-повітряних сил України.

Рідні жертв трагедії з 2006 року намагаються оскаржити вирок у Європейському суді з прав людини.

"Сьогодні в Європейському суді на розгляді перебуває понад 30 колективних позовів до держави України від 123 постраждалих. Ці справи мають бути розглянуті протягом року", – сказав представник потерпілих у Європейському суді Дмитро Гудима.

За словами Світлани Хилюк, представника постраждалих у національних та Європейському судах, причина і зміст позовів – це порушення державою Україна права на життя її громадян, які загинули чи отримали тілесні ушкодження під час авіакатастрофи на аеродромі "Скнилів". Позивачі вважають, що вказане порушення виявилося у неспроможності органів влади захистити рідних і близьких позивачів і провести незалежне розслідування обставин смерті загиблих (військових судили військові "справа 4-х генералів").

Постраждалим досі не надано статусу потерпілих. Згідно з Кримінально-процесуальним кодексом, він надається лише на час провадження кримінальної справи, що дає можливість звернутися до суду з позовною заявою. "Найрозумніший, найпрогресивніший метод для України - прийняття закону, який би гарантував статус потерпілого, його права і обов’язки держави відносно нього. На сьогоднішній день це питання неврегульоване", - зазначив Стефан Козак, голова ГО "Скнилівська трагедія" в інтерв’ю "Обозревателю".

Також залишається відкритим питання моральної та матеріальної компенсації жертвам Скнилова. Кожному потерпілому військовим судом була присуджена одноразова компенсація у розмірі 100 тисяч грн, цих грошей недостатньо, багато постраждалих потребують психологічної та фізичної реабілітації. До десятиріччя Скнилівської трагедії управління соціального захисту Львівської міськради виплатить 74 тисячі гривень матеріальної допомоги постраждалим сім’ям.

Ми пам`ятаємо

Вже 10 років поспіль Львів і вся Україна згадує найстрашнішу трагедію – Скнилівську авіакатастрофу. Кожного року священики служать панахиду по всіх церквах Львова та Львівської області. І щорічно приходять небайдужі разом з родичами і близькими загиблих до каплиці всіх Святих українського народу на богослужіння. Її споруджено у 2003 році до першої річниці трагедії при вході до Скнилівського летовища.

Біля каплиці встановлено 77 каменів, що символізують жертв катастрофи, і на них кладуть квіти і запалюють свічки.У першу річницю трагедії каплицю освятили священики Української греко-католицької церкви, Української православної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви,Української православної церкви Московського патріархату. І не було вже різниці, де яка церква…

Хто ще, крім Бога, може заспокоїти серця батьків, що болять за втраченими дітьми, осиротілих дітей за батьками, знівеченими родинами: було п’ятеро, залишилось двоє . . . А скалічене тіло і душа? Як жити, як мріяти, коли ти за лічені хвилини стаєш людиною з обмеженими можливостями, як не звинувачувати все навколо? Та якраз такі люди найсильніші, їм згори, з неба, була дана воля до життя.

Залишається ще раз і ще раз дякувати усім людям, що підтримали постраждалих у годину лиха. І лікарям, і пожежникам, рятувальникам, простим солдатам і міліціонерам, митцям, що проводили благочинні концерти і віддвали гроші потерпілим, знайомим і незнайомим, які допомагали шукати, тих, хто пропав, людям, які віддавали свою кров на переливання і тихо казали: "Може, моя когось врятує...".

Люди підтримували одне одного. Хай так і зараз буде, хоча минуло вже 10 років, але такі трагедії з пам`яті не стираються. Це пересторога для нас, щоб ми цінували життя своє і всіх навколо…