Надточна зброя для України як запобіжник війни в Європі

Привид холодної війни знову блукає Європою. Чи зможе холодна війна перетворитися на гарячу, залежить від Європи з Америкою і від Росії з Україною.

Поїздка Порошенка на саміт НАТО не завершилася нічим неочікуваним. А щоб так не здавалося пересічному українцеві, була запущена тема про високоточну зброю, яку спочатку схематично презентував президент, а потім деталізував його радник Луценко.

З іншого боку, а чим ще могла завершитися поїздка на саміт Порошенка, який постійно наголошував, що мова про приєднання України до НАТО не йде. Невже хтось очікував, що члени Альянсу будуть турбуватися про Украіїну більше, ніж вона сама про себе? Бо дещо дивними є закликати воєнно-політичний союз допомогти і одночасно твердити про неприєднання.

Але, попри це, Порошенко підсумував свою присутність тим, що вперше Україні запропонували насправді сучасну зброю для захисту території, і далі наголосив: "Ви повинні зрозуміти, що це робиться не для того, щоб ми могли перемогти в цій конкретній війні, а для того, щоб ми могли створити у себе європейську систему безпеки". Підсумки є подвійно цікавими. Яку саме насправді сучасну зброю мав на увазі президент, і як за допомогою лише зброї можна створити європейську систему безпеки. Бо зброя є лише ланкою, а з одного елементу цілісна система не постане. Але допомогти високоточна зброя у конкретній війні зможе.

Читайте: Чи зупинить НАТО Росію

Свого часу, до саміту НАТО, Порошенко неодноразово повідомляв, що певні країни можуть надати сучасну зброю нелетального характеру. Одразу ж після повернення з Уельсу згадка про нелетальність зникла із офіційних повідомлень президента. Це достатньо прозорий натяк на надсучасну зброю, яка себе дуже добре зарекомендувала у боротьбі саме із терористами. Мова йде про дрони. Ці безпілотні літаки можуть виконувати нелетальну функцію - вести спостереження за діями терористів, і одразу ж після команди наземного пілота надходить черга нищівної летальної дії.

Найсучасніший дрон амираканського виробництва "Предейтор Бі" поєднує прилади для викривання об'єктів, слідкування за ними, напровадження і безпосереднє знищення самого обєкту із відеопідтвердженням прецизійно виконаного ураження. Така зброя ще має деморалізуючий ефект для противника. Майже невидимий для радарів і зовсім невидимий для люського ока "Предейтор Бі", який перебуває на десятикілометровій висоті, за допомогою якісної оптики і сучасного програмування вичисляє номер авта, перевіряє фотосхожість об'єкта, який у ньому перебуває, і завдає удар.

Наявність "Предейтора Бі" на озброєнні української армії істотно б змінила хід війни на Донбасі. При надвисокій ефективності він дає можливість уникнути жертв серед пілотів, бо вони у час, коли "Предейтор" нищитиме ворожу живу силу і техніку, перебуватимуть за пультом управлівння десь під Житомиром, а також практичне уникнення жертв серед цивільного населення.

Але для цього має бути збудована інфраструктура, проведено спеціальний вишкіл пілотів і задіяна система супутникового зв'язку. Хоча це і складно, на перший погляд, але можливо, бо дрони, навіть такі нищівні, як "Предейтор Бі", є класичною антитерористичною зброєю і тому саме такий тип може бути безперешкодно надано Україні разом з усією супроводжуючою інфраструктурою. З одного боку це посилить Українські збройні сили, а з іншого - підкреслить "внутрішність" війни на Донбасі. Бо Київ там насправді не воює, а проводить АТО.

Читайте: Вісь зла. Воєнний союз Росії

Надання такої зброї жодним чином не наблизить Україну до будь-якої системи безпеки, тим паче європейської, але це відчутно посилить армію і, що головне, зменшить кількість жертв серед особового складу.

Про це відверто і мав би заявити Головнокомандувач, який переймається обороноздатністю країни і життям кожного бійця. Але не заявив через бажання перемогти на виборах. Тема НАТО вже стала розмінною монетою у передвиборчій кампанії, і Порошенко змушений стишити свою антинатівську риторику.

Звичайно, було б добре, якби всі політичні сили визначилися щодо вступу до Альянсу, але проведення референдуму одночасно з виборами аж ніяк не сприятиме такому процесові. Питання вступу до НАТО має консолідувати еліти, а не роз'єднувати їх. Бо коли одна політична партія проголошує референдум про вступ до НАТО, то решта політсил хоча б в силу конкурентної боротьби на виборах будуть змушені не підтримувати цю ідею. Доленосне рішення щодо вибору безпекового простору не повинно бути частиною політтехнології.

Так само, як і запізніле, але демонстративне внесення законопроекту про зміну позаблокового статусу України напередодні саміту НАТО. Хіба не логічніше було зробити це тихо і завчасно? Логічно, але не корисно для зростання рейтингу новоствореного передвиборчого проекту.

Віце-президент Атлантичної Ради Деймон Вілсон, аналізуючи саміт НАТО, заакцентував на на тому, що на Європу не справив належного враження закон про скасування позаблокового статусу, запропонований Яценюком. "Якщо для України це так важливо, чому законопроект не був розглянутий до проведення саміту?"- поцікавився Вілсон.

Західним партнерам складно пояснити, що українські парламентарі зайняті здебільшого підготовкою до виборів, тож зовнішньополітичні питання ними відсунуті на другий план. "А чи варто намірам вступу до НАТО бути частиною української політики?" – закономірно запитує Уїлсон.

Читайте: Вибори на тлі війни

Свого часу подібну вибірковість у ставленні до НАТО демонстрував Петро Порошенко у січні 2010-го у ранзі міністра закордонних справ: "Замість голослівних емоційних заяв треба переходити до практичної, експертної, рутинної, наполегливої роботи. Ця робота була організована нами у вигляді виконання річної національної програми, де всі елементи боротьби з корупцією, демократизації, підвищення ефективності органів державної влади, відповідних безпекових компонентів – все це підписано і зроблено. Україна виконала ті зобов’язання (перед НАТО), які вона мала виконати у 2009 році", - переконливо твердив майбутній президент.

На запитання журналіста, чи означає це, що ПДЧ Україні вже не потрібно, Порошенко тоді відповів, що жодних ПДЧ не потрібно! Країни вступають до НАТО без будь-яких ПДЧ. Мовляв, треба переходити до практичної роботи, яку за нас ніхто не зробить. "Україна є піонером, є лідером, який сьогодні демонструє, що треба робити іншім країнам. Тут має бути абсолютно виважена, блискуча, професійна і кропітка робота, яку ми зараз робимо",- казав Порошенко у 2010 році.

Не вийшло тоді жодної блискучої роботи. І її відсутність упродовж останніх років Україна пожинає саме зараз, коли ворог анексував Крим і намагається завершити окупацію Донбасу. Звичайно, "Предейтори" допоможуть нам у війні, але ці надсучасні машини не вирішать головного для української політичної еліти питаня: що важливіше - Україна чи влада в ній.