Пішли на три букви (опозиція проти "Ё", "Ъ", "Ы")

Аналізуючи мовний законопроект, підготовлений трійкою народних депутатів – Володимиром Яворівським від "Батьківщини", Марією Матіос від УДАРу та Іриною Фаріон від "Свободи" – не можна не погодитись з твердженням про те, що опозиція нині просто грає з владою "у піддавки".

Таку думку висловив в коментарях "Обозревателю" політолог Володимир Фесенко, який дослівно заявив, що єдине, чого досягнуть опозиціонери, це консервації попереднього закону – закону Ківалова-Колесніченка, відомого, зокрема, введенням поняття "регіональна мова" тощо.

Наш читач, без сумніву, пам’ятає, які списи ламались влітку минулого року довкола цього закону, з якими ексцесами (під та в середині Верховної Ради) він був прийнятий. Закон провокативний і відверто популістський, одначе те, що зараз пропонують "антиколесніченки", цілком підпадає під ті самі визначення.

60-сторінковий документ маргіналізує "регіональні" мови, називаючи їх "міноритарними" та "іноземними" по відношенню до мови української. Їм дозволено розвиватись – але доти, доки такий розвиток не шкодить позиціям мови української. Дане положення є найбільшим ударом по тезам Ківалова-Колесніченка, і було б, вочевидь, добре, якби захистом української мови опозиціонери і обмежились.

Проте захист цей набуває в тексті Яворівського, Матіос та Фаріон гіпертрофовані форми, котрі межують з відходом від здорового глузду і заздалегідь прирікають закон на провал. Документом пропонується, зокрема, зобов’язати чиновників усіх рангів, а також тих, хто претендує на українське громадянство, проходити тестування з української мови.

Припустимо, така норма має право на існування, хоч її критики вже зараз говорять про те, що ні до чого іншого, окрім створення ще однієї бюрократичної структури з роздутим апаратом "тестувальників", вона не призведе.

Далі в законі говориться про заснування Національної комісії зі стандартів державної мови, котра, відповідно, формулюватиме ці стандарти та вимоги щодо їх дотримання для держслужбовців. Якщо згадане вище тестування є прийнятною пропозицію, то така комісія виглядає вже зайвою "надбудовою".

Тим паче, що будь-яка мова – хоч українська, хоч російська – є надто рухливим утворенням, що варіює чи не кожного дня, всотуючи неологізми та адаптуючи запозичення з інших мов. То про які усталені стандарти в даному разі йде мова? Запитання, гідне філолога Ірина Фаріон, шкода лише, що ВО "Свобода" внесла "Обозреватель" до списку видань, яким ця партії не дає коментарів.

Окрім Національної комісії, автори законопроекту пропонують створити посаду Уповноваженого з захисту державної мови, що, звичайно, вже є повним нонсенсом. Судячи з контексту, такий "омбудсман" контролюватиме роботу Національної комісії, вже він наглядатиме за дотриманням мовних стандартів в чиновницькому середовищі.

На додачу до всього, Уповноваженому ще й буде підпорядкована армія "мовних інспекторів". Останні, до речі, наділятимуться правом стягувати штрафи за мовні огріхи.

Все вище викладене торкається наглядового апарату – ще одного прошарку чиновників, до яких "пересічному громадянину", в принципі, байдуже. Такі новації викликали більше сміху, ніж обурення в соцмережах та у блогосфері. А ось, зокрема, і те, що зачепило глибоко та сильно: лікарі зобов’язані спілкуватися з пацієнтами виключно українською мовою.

Аби не нагнітати зайвого, зауважимо, що в законопроекті опозиціонерів сказано, що особа може звертатися по медичну допомогу "українською або іншою мовою, яку розуміє медичний працівник". Тобто не володіння українською не є підставою для ненадання допомоги. Але якщо в комунікації хворого та його ескулапа виникають труднощі, пацієнт мусить наймати перекладача за власний кошт.

Що ж стосується медиків, то вони повинні знати українську "по замовчанню". Не зрозуміло лише, чи дозволяється останнім перейти, приміром, на англійську чи в кожному разі працівник червоного хреста мусить на мигах пояснити хворому, що тому знадобиться "толмач".

Не до сміху й видавцям друкованої продукції. Згідно законопроекту, газети й журнали іноземною мовою (зокрема, російською) можуть видавати лише засновники-іноземці. Українцям до цього – зась. Вони мають право лише на 15% русифікованого тиражу від загального накладу товару. Якби такий законопроект було прийнято, по ринку глянцю (та й не тільки) було б нанесено суттєвого удару.

Українською має бути і мова культурно-розважальних заходів. Та якщо дубляж кінострічок запитань не викликає, то як забезпечити субтитри на показі телевистави, лишається загадкою. Та й чи варті вони додаткових зусиль і матеріальних витрат? Чи дають десь у світі з усталеною демократією, приміром, синхронний переклад італійських опер абощо?

Торкнеться українізація і мови телеграм. Всі вони мають бути або написані українською мовою, або бути транслітерованими у відповідності до українського алфавіту. Три букви, характерні для мови російської – "ё", "ы" та "ъ" – із вжитку, таким чином, вилучаються.

На жаль, "Обозревателю" не вдалося отримати коментар жодного з трьох авторів даного законопроекту. А от в інтерв’ю журналу "Фокус" (до речі, російськомовному) Ірина Фаріон схарактеризувала своє дітище, як "документ, виконаний в аксіоматичній площині". "Ми живемо у постколоніальній країні", заявила вона, де аксіоми потребують доведення.

Що саме вважає аксіомою депутатка від "Свободи", лишилось незрозумілим. А Володимир Фесенко між тим вказав на іще один наслідок написання та лобіювання цього закону. Наслідок, до речі, далекий від мовної проблеми.

Стає дедалі більш очевидним, зауважив експерт, що через закон, "написаний у стилі Фаріон", "Свобода" кореспондує свій радикалізм іншим двом опозиційним фракціям. І, звісно ж, зайвий раз підкреслює претензії на лідерство в антивладному таборі.

Але головне у тому, що екстремізм "Свободи" спрацьовує на користь екстремізму таких персон, як Вадим Колесніченко. Останній, до речі, зазначив в коментарях "Обозревателю", що має намір роздати примірники законопроекту, перекладені англійською, депутатам Європарламенту, аби ті побачили, до чого докотилась "профашистська" Свобода та "іже з нею".

Колега Колесніченка по Партії регіонів Володимир Зубанов натомість рекомендував пані Фаріон пригадати часи, коли Україна була під владою Польщі і мали місце спроби примусити Галичину розмовляти польською. "Тоді і силу застосовували, і бібліотеки знищували. Але нічого не вийшло", – заявив Зубанов "Обозревателю", забуваючи одну маленьку деталь: все таки польська (колонізаторська) мова та українська (своя, рідна) – це для України "дві великі різниці".

Між тим, здається, у ролі третейського судді має намір виступити Ганна Герман – також представниця Партії регіонів. Робоча група при Кабміні має власні пропозиції щодо вдосконалення мовного законодавства в Україні, сказала вона в інтерв’ю "5 каналу". У подробиці Герман не вдавалася, заанонсувавши, зокрема, що кабмінівський законопроект скерований на посилення статусу української мови як єдиної державної.

А тим часом мовне питання лишається каменем спотикання не лише у таборах затятих політичних опонентів, але й в середині опозиції. Єдине, в чому парламентарі є однодумцями – так це у намаганні заробити "на мові" додаткову надбавку до зарплати.

Про це пресі розповідає тепер вже екс-депутат Тарас Чорновіл. Колеги Чорновола, за його словами, пишуть заяви, аби вибити для себе додаткові кошти за знання іноземної мови. При цьому іноземною нині вважають і російську мову теж, принаймні формально. Ось вони – депутатські зиски від українізації…