Цинічна війна

У кожній війні більше циніків, ніж людей честі. Є герої і зрадники, але основна ознака війни - невинні жертви і безпардонне використання смертей.

Це час циніків. Тому бонуси у цій війні збирають не романтики, а саме вирахувані піарники кшталту Ляшка. Нігілізм, розрахунок плюс пафосна буфонада - це квінтесенція ідеї і головні політичні козирі сьогодні.

Цинізмом є вимагати для Росії санкцій від Європи і не запровадити жодних санкцій проти РФ зі свого боку. Чи заявила влада офіційно про агресію Росії? Чи розірвала дипстосунки із узурпатором, чи припинила торгівельно-економічну співпрацю? Чи хоча б перестала постачати українську збою? Ні. А Європа чомусь зобов'язана.

Розпорядження про повне припинення співпраці у військовому секторі з Росією Порошенко дав на засіданні РНБО лише 16 червня 2014-го (!) року.

Перед тим, щоправда, був наказ в.о. президента України Олександра Турчинова про припинення військової співпраці з Росією стосовно виробництва та постачання до РФ зброї та продукції українського ВПК. Але наказ не забороняв співпрацю з РФ щодо виробництва продукції подвійного призначення (використовується як військовиками, так і цивільними).

Державний концерн "Укроборонпром" тимчасово призупинив усі відвантаження до Росії військової продукції на початку квітня. Тобто коли відбувалася анексія Криму, такі поставки ще йшли.

Підприємства приватної форми власності продовжують військову співпрацю з РФ на цілком законних підставах. Зокрема, "Мотор Січ" постачає в Росію вертольотні та авіаційні двигуни, які належать до продукції подвійного призначення. Щоб припинити таку співпрацю, необхідне спеціальне розпорядження уряду, адже відносини з Росією у сфері ВПК регулюються міжурядовими домовленостями.

Хто з українських виробників зброї продовжує торгувати з Росією?

Виробник

Зв’язки з Росією

Примітка

Київський завод "Арсенал"

Продовжує комплектувати російські бойові ракети. Завод виробляє головки самонаведення до керованих ракет класу "повітря-повітря" Р-73, без яких сьогодні РФ обійтися не може. За певними схемами потім постачаються у Росію

"Раніше керівництво "Укроборонпрому" заявляло, що такі поставки припинені. Однак окремі контракти із Росією проходять по лінії інших державних структур, і контролювати їх "Укроборонпром" не має можливості" - Інтернет-ресурс "Інформаційний спротив"

"Мотор Січ"

Двигуни його виробництва ставлять як на військові, так і на цивільні гелікоптери

Гендиректор В’ячеслав Богуслаєв, депутат від ПР, вже під час війни озвучував серйозні плани щодо розширення співпраці з Росією

НВКГ "Зоря-Машпроект"

Виробляє продукцію подвійного призначення. Наприклад, газові турбіни українського виробництва Росія купує для військових кораблів.

Торік РФ отримала дизельно-газотурбінну силову установку для фрегата "Адмірал Касатонов". Співпраця не припинилася.

"Конструкторське бюро "Південне" імені М.К. Янгеля"

Обслуговує ракети РС-36М УТТХ, РС-36М2 "Воєвода", які є на озброєнні російських ракетних військ стратегічного призначення. Володіє розробною документацією на РС-36М3 "Ікар" Також продукує для РФ ракетоносій "Дніпро" - продукт подвійного призначення.

Це найпотужніші у світі міжконтинентальні балістичні ракети (різновид "Сатани", SS-18 Mod 1,2,3 Satan, сконструйована у дніпропетровському конструкторському бюро "Південне"

"Черкаський фотоприлад"

Поставляє РФ прилади для керування бронетехнікою

Даних про припинення співпраці немає.

Харківський "Хартрон"

Програмне і технічне забезпечення систем керування в галузі авіації і космосу

Одне з дочірніх підприємств – "Хартрон-Аркос" активно бере участь у російських космічних проектах і відмовлятися від цієї діяльності не збирається

Тому власний приклад може послугувати взірцем. Можливо, європейці, як побачать, що Україна перестала постачати продукцію в РФ, і собі задумаються... Може, після того, як Україна зачинить кордон і введе візовий режим, і терористів поменшає? Може, коли "Мотор Січ" припинить постачати двигуни і запчастини до російських літаків і гвинтокрилів, то й французам буде ніяково "Містралі" віддавати?

Війна завжди одним несе смерть, іншим - наживу. Європа поза війною і навіть поза АТО, а Україна в одному з цих процесів точно. І поза цим, економіко-політично-торгівельні зв'язки пнуться вгору.

То що ж насправді відбувається? Операція чи війна? Романтики гинуть у війні за Україну чи у локальному внутрішньому конфлікті із терористами? І де більше заробляють циніки - на АТО чи на торгівлі з Росією?

Хто з того боку - терористи чи воєнний противник? Хто вбиває наших хлопців - Росія чи невідомі негідники?

Питання потребують відповіді вже зараз, бо потім усе буде списано на цю неоголошену війну...

Для чого було задіювати Кучму у перемовинах із терористами? Як противагу Медведчукові чи для відбілювання їх обох? І хоча "плівки Мельниченка" чітко змальовуть Кучму як тонкого знавця терору - це є непереконливим аргументом. Припустімо, Меркель запросила Медведчука, то хто ж придумав заангажувати Кучму?

Як з'ясувалося, МЗС України. Цинічно? Аніскільки - вважає керівник міністерства Клімкін: "... Леонід Данилович – це людина, яку я особисто глибоко поважаю як переговірника. Він фантастично веде переговори, повірте! І я сам завжди готовий допомагати Леоніду Даниловичу". Це інтерв'ю пана міністра було розтягнуто на цитати, але саме цього найцікавішого шматка ніхто не процитував. А дарма - це відмінно характеризує нинішню владу.

Ще однією неприємною несподіванкою буде неможливість притягнення до відповідальності за воєнні злочини. Війни не було, значить і воєнних злочинів також. Поки мова йде про АТО, усі терористи будуть лише кримінальними злочинцями. Та й то, якщо їх упіймають. Тобто, без оголошення війни Гаазького трибуналу не буде.

Для доведення будь-чого, а особливо - коли це стосується Росії, потрібні неспростовні докази. Вже зараз мають відбиратися покази цивільних радарів, військових приладів, супутників, необхідно було встановити контроль над місцем розпорошення уламків, перед тим як аборигени розтягнули рештки.

Головним завданням влади було - забезпечити повномасштабне розслідування із залученням міжнародних фахівців, бо згідно із Чиказькою конвенцією, саме Україна має виняткове право на це розслідування.

До речі, міжнародну слідчу комісію треба було створювати одразу після збитого АН 26.

Загалом, стан речей в Україні не налаштовує на оптимістичні прогнози. Героїзм одних нівелюється цинізмом інших. Безпрецедентний стрибок у розвитку громадянського суспільства після Революції Гідності і під час неоголошеної війни на Донбасі, не подобається нинішнім можновладцям. Якби не це, вони і надалі б ділили посади і уникали загострень, які можуть зашкодити їхнім інтересам.

Власне, тому немає воєнного стану, а мобілізація є лише частковою, саме через це досі відсутній закон про право на володіння стрілецькою зброєю.

Будь-яка влада має боятися народу, а не ігнорувати. А народ має підтримувати цей страх влади, не допускаючи зневаги. Неймовірно складно втримати цей баланс. Але це і є демократія.

Тому так цинічно звучать заяви про необхідність примусити Захід реагувати. Це справа тих, хто керує зовнішньою політикою України. Хай спробують чинити тиск. Хай продемонструють рішучість самі. Хай візьмуть на себе усю повноту відповідальності за цей тиск, не ховаючись за спинами блогерів і ботів. Хай, врешті решт, візьмуть приклад з тих, хто так чинить.

Ось зразок, як має реагувати на події у країні будь-який її керівник.

Виступ керівника держави, прем'єр-міністра Ізраїлю Бін'яміна Нетаніягу у генеральному штабі 11 липня 2014 року:

"Йде четвертий день операції "Незрушна скеля". ЦАХАЛ, ШАБАК й сили безпеки завдають ударів по ХАМАСу із наростаючою інтенсивністю. До цього часу ми уразили понад 1000 цілей ХАМАСу та "Ісламского джихаду", і це ще не кінець. Операція буде продовжуватися доти, доки ми не повернемо спокій ізраїльським громадянам.

Я хотів би пояснити, що різниця між нами та ХАМАСом проста: ми розробляємо системи ПРО для захисту наших громадян, а вони використовують своїх громадян як живий щит для ракет. Вони стріляють без розбору по наших громадянах, наших містах і лише випадково влучають у солдатів, ми ж завдаємо ударів лише по бійцях ХАМАСу, інколи випадково, не навмисно завдаючи збитки цивільним особам. Це я пояснюю останніми днями лідерам провідних країн світу. Я говорив із президентом США Обамою, президентом Росії Путіним, канцлером Німеччини Меркель, прем'єр-міністром Канади Гарпером, прем'єр-міністром Великої Британії Кемероном, і, звичайно, із президентом Франції Олландом. Усім їм я сказав просту річ: жодна держава у світі не погодиться залишити обстріли своїх громадян без відповіді. Жоден міжнародний тиск не завадить нам діяти зі всією своєю потугою проти терористичної організації, яка закликає нас знищити.

Ми продовжимо атакувати усіх, хто спробує завдати нам шкоду, і ми продовжимо рішуче захищати наш тил, наших громадян.

"Залізний купол" – безціний актив нашої національної безпеки. Але чи не найважливіша складова оборони – це ваша стійкість, громадяни Ізраїлю. Стійкість, яку ви демонструєте усі ці дні, допомагає нам у проведенні операції. Я прошу вас про одне: продовжуйте дотримуватися інструкцій служби тилу, вони рятують життя і не дають ХАМАСові досягати своєї мети. Ми будемо продовжувати робити все можливе для вашого захисту, але я прошу вас робити все залежне від вас, щоби вберегти себе і своїх дітей. Я пишаюся тим, як ви себе поводите, я пишаюся тим, як ви підтримуєте уряд, і я пишаюся тим, що я – ваш прем'єр-міністр"...

Без крихти цинізму і зверхності, не перевантажена патетикою, сильна і рішуча заява відповідального лідера держави.

Хочеться вірити, що війна на Донбасі завершиться безумовною перемогою Героїзму над Цинізмом. І саме така перемога встановить відлік нового часу для України.