Майдан-2013 – останній шанс для влади

Черговий етап Євромайдану-2013 завершився. В неділю на Майдані Незалежності в Києві було прийнято рішення про створення народного об'єднання "Майдан", основні політичні завдання якого, за словами лідера фракції "Батьківщина" Арсенія Яценюка, - це відновлення політичного балансу в Україні і нова Конституція. "Рух має чітко заявити, що у нас є політичні завдання. Одне з них - відновлення політичного балансу в країні... Друга задача - нова українська Конституція", - сказав він.

Крім того, лідер "Батьківщини" підкреслив, що перед об'єднанням також стоїть завдання сформувати план змін для України. За словами Яценюка, необхідні зміни в судовій системі (незалежні судді), а також нова прокуратура, оновлена міліція, яка підзвітна територіальній громаді та інші зміни. "Ми вимагаємо, щоб президент Янукович підписав указ і відправив у відставку уряд Азарова. Це було і залишається нашою вимогою", - також зазначив він.

Гадаю, створення даного народного об’єднання для ліберальної частини опозиційного тріумвірату - УДАРу та "Батьківщини" - варіант "збереження обличчя" своїх лідерів напередодні президентських виборів 2015 року (у зв’язку з невиконанням владою практично жодної вимоги протестуючих) та привід для початку фактичного згортання Майдану-2013.

Приклад політичної партії "Наша Україна", народженої після переможного для Віктора Ющенка Помаранчевого Майдану-2004 року, дає підстави сумніватися в живучості нового об’єднання. Він ще юридично не оформлений, а непорозуміння з призначенням співголів "Майдану" та великої кількості політиків у складі його Ради вже викликають запитання та підточують рух зсередини. Так само можна навести приклад сусідньої Росії, де створення Координаційної ради опозиційних сил після минулорічних подій на Болотній площі стало фінальним акордом для самого опозиційного руху.

Смотрите: Прямая трансляция с киевского Евромайдана

Сьогодні можемо констатувати: влада перемогла. Тактично. Проте, стратегічно може програти Україна як держава, а не опозиція чи влада.

Повчальним уроком як для влади, так і для ліберальної опозиції, можуть слугувати події Революції 1905-1907 років в Російській імперії. Як і сто років тому, каталізатором народного обурення в Україні стала кров мирного населення.

У січні 1905 у Петербурзі була розстріляна багатотисячна мирна демонстрація робітників, що направлялись з петицією до царя, у якій містилося прохання поліпшити умови їхнього життя (Кривава неділя). Демонстрацію очолював відомий у Петербурзі молодий священик, уродженець Кобеляцького повіту Полтавської губернії, нащадок запорозьких козаків Георгій Гапон. Трохи більше ніж сто років по тому, у ніч на 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності в Києві бійці спецпідрозділу міліції "Беркут" жорстоко розігнали мирну студентську акцію протесту (Кривава субота), яка виступала за підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом. И в ході Кривавої неділі, і в ході Кривавої суботи було чимало власних Гапонів, які прикривалися благородними гаслами і яких потім підозрювали у співпраці зі спецслужбами.

Але не будемо про версії і гіпотези, теорії змов та пошук зрадників. Конспірологія часто має місце в революційних подіях, але не вона є визначальною. Головний момент, що поєднує 1905 і 2013 роки – це віра в "доброго царя". У 1905 році: цар обов’язково покарає тих, хто винен в людських негараздах. У 2013 році: Віктор Янукович обов’язково відправить у відставку міністра внутрішніх справ Захарченка та весь уряд, розбереться, покарає і повернеться обличчям до Європейського союзу.

Революція 1905 року також починалася без програми та стратегічного бачення. Народ вийшов на вулиці після "Кривавої неділі", полум’я протестів охопило всю Росію – аж до Загальноросійського страйку, що паралізував економіку. І лише за дев’ять місяців, 19 жовтня 1905 року цар погодився на Маніфест, яким зобов’язався запровадити конституційну монархію і скликати Думу.

У Революції 1905 року також народ був не на стороні політиків, а скоріше на стороні громадських активістів, які згодом політизувалися. Героями революції 1905 року були нікому на той час невідомі діячі типу Лева Троцького, Олександра Парвуса, Георгія Хрустальова-Носаря. Але при цьому – на відміну від процесів 2013 року – революція 1905 року призвела до появи самоврядних структур, рад трудящих, кампанії громадянської непокори в рамках країни.

Безперечно Революція 1905-1907 років - це не мирний Майдан-2013: форми та методи в досягненні цілей різні. На щастя, ні військового захоплення влади, конфліктів, погромів, політичних вбивств в Україні не має. Немає свого лейтенанта Шмідта чи броненосця "Потьомкін". Немає поручника Жадановського (вулицю імені якого у Києві вже давно перейменовано на Жилянську). Немає Жовтневого збройного повстання і його аналогів. Хтось зауважить, що Євромайдан взагалі не є революцією. Якщо оперувати науковими визначеннями, Майдан-2013 – не революція (оскільки не ставить перед собою революційні цілі і не формує революційну програму, ба навіть не виступає з чіткою програмою-мінімум (взяття влади)), проте наслідки його можуть бути не менш трагічними, ніж сто років тому.

Пригадайте: поряд з ліберальними політиками, яких задовольнили поступки з боку царя (створення парламентського уряду і початок реформ), активізуються радикальні революційні рухи (Партія соціалістів-революціонерів, Російська соціал-демократична робоча партія тощо), яких не задовольнили ці напівкроки та напівміри самодержця. Вони розпочали збройну боротьбу, щоб прийти до влади в неконституційний спосіб. Як наслідок - за революцією прийшла столипінська реакція: розпуск 2-ї Державної думи з паралельною зміною виборчого законодавства. Найбільш суттєве аграрне питання не було вирішене. Чи не тому у середовищі Партії регіонів так багато прихильників Петра Аркадійовича Столипіна, який не лише здійснював реформи, а й придушив революцію?

Наразі опозиції не вдалося вирішити основне питання політичної боротьби – змінити владу в конституційний спосіб чи хоча б добитися суттєвих вимог: відставка уряду, перевибори Верховної Ради, повернення до Конституції 2004 року, притягнення до відповідальності винних (а не "стрілочників") за побиття мирних демонстрантів. Для президента України Віктора Януковича та його оточення слова лідера руху "Третя українська республіка" Юрія Луценка, який заявляє про завдання розширити територію Майдану на схід і південь України без представників цих регіонів у раді "Майдану", звучать, м’яко кажучи, утопічно. Не кажучи вже про реальність термінів інтервенції майданівців на території регіоналів. "Ми повинні завоювати всю Україну... Будемо робити великий Майдан. За весну ми повинні забезпечити територію протесту в центральній Україні, влітку вона дійде до Криму". За словами Луценка, якщо 10 мільйонів людей об'єднаються, то вони паралізують владу, зможуть створити страчкоми в регіонах та захистити активістів від кримінальних переслідувань на місцях. Кінцева мета - перемога над Віктором Януковичем вже в першому турі президентських виборів. Це означає, що градус суспільного невдоволення, навіть після того, як Майдан розійдеться, не знизиться, а набуде нової якості. Гостра форма хвороби при неправильному лікуванні не зникає, вона трансформується в хронічну, яка загрожує пацієнту ще більшими втратами здоров’я.

Революція 1905 – 1907 років у Росії не увінчалася перемогою, більшість проблем, що існували в суспільстві, не знайшли свого вирішення. Їх було "заморожено" "на потім". У лютому 1917 року ці проблеми раптово і одномоментно розмерзлися, до них додалися наслідки Першої світової війни, негаразди в економіці тощо. Росію затопила повінь нової революції – генетично слабо пов’язаної з попередньою, але й більш результативної. Самодержавство капітулювало. Було проголошено Республіку.

В контексті цього на противагу заявам Луценка, гадаю, до слів лідера "Свободи" Олега Тягнибока владі слід прислухатися уважніше. Зокрема, зі сцени Євромайдану в Києві він заявив: "Ми створимо таке пекло для тієї влади, що земля у них під ногами буде горіти".

"Той, хто тут у Києві - боремося в Києві, стоїмо на Майдані. Далі партизанськими витівками ми блокуємо адміністративні будівлі, не даємо жити і спати спокійно тим негідникам, хто при владі. Кожен, хто буде повертатися додому,... що буде робити? Створювати осередки народного об'єднання "Майдан". Це наше завдання", - підкреслив лідер "Свободи".

Нічого не нагадує? Тягнибок відверто перетворюється на новітнього Троцького – як би Олег Ярославович не ставився до представників народу, що дав світові Лева Давидовича. Тягнибок зразка 2013 копіює Троцького зразка 1905 року. Великий Жовтень Тягнибока ще попереду – саме на цей час, на жовтень 2014 року, прогнозується стрімкий ріст рейтингів Тягнибока як головного уособлення новітніх революційних процесів, які допоможуть йому вийти у другий тур президентських виборів...

А що потім? Перманентний Майдан? Скоріш за все – ні. Революція 1905 року плавно перейшла у виборчий процес, у вибори Державної думи. Євромайдан плавно переходить у стадію президентських виборів. Тому насправді Майдан виявився лише велетенським флеш-мобом, який зібрав у одному місці в один час рекордно велику кількість людей.

І то результат, якщо мати на меті внесення змін у Книгу рекордів Гіннеса, а не у Конституцію України.