Блог | Догідлива покірність, або Як Зеленський "перезавантажує" взаємини з Росією

Команда президента Володимира Зеленського конструює нову модель взаємин із Росією, яку коротко можна означити як "догідлива покірність".

Судячи з усього, автором її є Леонід Кучма, і вона мала би викликати поблажливіше ставлення до України з боку російського президента Володимира Путіна в обмін на виконання частини кремлівських хотілок по Україні. Також у програмі "українського-російського добросусідства" цілком логічно може бути допомога Путіну в знятті європейських санкцій проти РФ.

Упродовж останніх декількох тижнів політична команда Зеленського зробила декілька заяв, які свідчать про нові настрої щодо розвитку взаємин з країною-агресором. Спершу мінський посланець президента Леонід Кучма заявив про необхідність зняття економічної блокади з так званих Л/ДНР, потім глава президентського офісу Андрій Богдан поліз у непритаманну для нього тему і почав говорити про російську мову для Донбасу, а тепер ось фахівець із туризму та податків Данило Гетьманцев заявив про доцільність постачання води в Крим.

Тут ще варто згадати, що сам Володимир Зеленський любить рекламувати свої знання російської мови, натякаючи, що на сході можна і треба розмовляти російською. Крім того, саме Зеленський спершу мовчки спостерігав за поверненням російської делегації в ПАРЄ, а потім нагримав на делегацію українську за намір влаштувати демарш із такого приводу.

Усі ці та інші пазлики складаються в досить однозначну картинку: нова зелена команда збирається відмовитися від порошенківської доктрини "жодної поступки ворогу", яка базувалася головним чином на мобілізації національної свідомості та використанні дипломатичного інструментарію тиску на РФ. Судячи з усього, позиція офісу Зеленського – піти на частину вимог Кремля в обмін на локальні вимоги Києва: наприклад, звільнення затриманих українських моряків, потім – обмін полонених у форматі "всіх на всіх" та, очевидно, відведення важкого озброєння від лінії розмежування. Якщо фантазувати далі, то і мир у "мінському форматі", який, як відомо, засадничо не вигідний Україні.

Читайте: Телеміст з Росією – спецоперація Кремля

Реальність цього геополітичного пазлика підтверджується словами самого президента Зеленського, який на одній зустрічі сказав приблизно таке: ми повернемо моряків, але не завжди зрозумілими для суспільства методами, тому потребуватимемо підтримки в цьому питанні.

"Мінський мир", навіть дорога у цьому напрямку - дуже складне і дражливе питання для українського суспільства. Адже для одних – це мир, для інших – зрада національних інтересів, повернення в зону російського впливу та втрата ключових західних партнерів, котрі навряд чи зрозуміють поворот від "Росія - агресор" до так званої двовекторності імені Леоніда Кучми зразка 1994-го. Тоді вона, може, була й виправдана... а, можливо, і була помилкою. Бо, пішовши шляхом Польщі та країн Балтії, ми ще в 90-х пережили би ту турбулентність економіки, в яку реально довелося потрапити після 2014-го: дорогий газ, реальный розрив економічних взаємин з РФ + плюс торговельна блокада України.

Що тепер? Повернемося назад, відновимо торгівлю, заробимо додаткових 3-5 відсотків ВВП, на які відкриємо дорогущий пам'ятник жертвам АТО і повернемо Росії 3 млрд доларів януковицького кредиту? З відсотками, звичайно...

В кожному окремому кроці офісу Зеленського, здавалося б, немає нічого поганого. Дійсно, можна відновити постачання води в Крим, ще й заробляючи на цьому гроші, бо зараз вода просто тече собі невідомо куди... Тим паче, що на півострові наші громадяни.

Можна піти на компроміс із Донбасом і дати більше прав регіональній мові нацменшин, зокрема – російській... Мир і благополуччя країни того варті.

Навіть економічну блокаду терористів можна зняти.

Але...

Але при цьому треба розуміти, що:

• по-перше, зелена команда здійснює лише один канал комунікації з РФ, другий – за такими адептами Володимира Путіна, як Віктор Медведчук. Телеміст українського телеканалу з пропагандиським російським – це лише початок. Далі буде знято всі заборони на трансляції російського агітпропу, а всі нев'їздні персони стануть голубами миру. Знаючи любов Кремля до тролінгу, цілком варто очікувати призначення Скабєєвої послом в Україні. А чому ні? Перевантаження ж взаємин.

• по-друге, про нову геополітику Зеленського не можна судити з окремих кроків, треба завжди дивитися, в який вектор вони складаються. І тут, на жаль, поліваріантність дуже невисока.

Але в цій ситуації залишається лише спостерігати: бенефіціар майже 3/4 голосів виборців має право на формування власної геополітичної стратегії. Він не повинен при цьому радитися і погоджувати свою діяльність з країною (під цим словом я маю на увазі звичайних виборців, адже вони своє слово сказали).

Всі вільні.

P.S. Вдень 8 липня стало відомо, що NewsOne раптово скасував телеміст із Росією, який був запланований на 12 липня, і заявив про тиск на телеканал.