Люстрація комсомолу, - чи довго думали творці закону…

Я постійно задумуюся над претензіями до функціонерів такої структури, як Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді, Комсомол. Сам я не був комсомольським функціонером – більше того: 5 березня 1990 року разом з кількома своїми однодумцями урочисто знищив свого комсомольського квитка і вийшов з Комсомолу. Однак у ситуації довкола люстраційного процесу, вважаю, варто розібратися.

Нагадаю: Комсомол не був організацією, щодо якої існували будь-які заборони (як це було з Комуністичною партією після спроби державного перевороту у серпні 1991 року). Комсомол у дні Державного комітету з надзвичайного стану (відомого під російською абревіатурою "ГКЧП") засудив неконституційні дії і відмовився підтримувати групу Янаєва – Павлова – Язова та інших заколотників. Велика заслуга у цьому – тодішнього першого секретаря ЦК ВЛКСМ Віктора Мироненка та другого секретаря, покійного нині Олександра Зінченка. Те, що на чолі ВЛКСМ стояли у ту пору українці – показово. Додайте той факт, що членами ЦК ВЛКСМ також були Сергій Тігіпко та Анатолій Матвієнко, а в самому керівництві українського комсомолу панували серйозні дисидентські настрої (про це, я думаю, колись згадають самі колишні українські функціонери ЛКСМУ – особливо хотілося б побачити мемуари Сергія Гриневецького, тодішнього першого секретаря Одеського обкому ЛКСМУ і однієї з центральних постатей у неформальній комсомольській ієрархії України). Позиція керівництва ВЛКСМ продовжила життя Комсомолу: офіційно його було розпущено лише у липні 1992 року, тобто, майже за рік після ГКЧП.

Читайте: Впервые в Украине суд восстановил в должности люстрированного работника прокуратуры

Я знаю чимало порядних людей, які працювали у комсомолі на різних посадах (середня ланка та й керівні структури). Чимало комсомольських функціонерів є серед нинішніх журналістів – навіть радикально налаштованих прихильників Майдану. Донедавна вони гордилися своїм комсомольским минулим, зараз активно вимагають люстрації для комсомольців.

Та й серед нинішнього депутатського складу – комсомольців чимало. Гляньте на списки політичних партій.

Анатолій Матвієнко – колишній Перший секретар ЦК ЛКСМУ, нині – член партії Блок Петра Порошенка, за списками партії пройшов у Верховну Раду.

Ігор Гринів – творець перемоги Петра Порошенка у травні 2014 року. У 1990 – 1991 роках – секретар Львівського міськкому ЛКСМУ з питань національного відродження. Чи означає це, що членство в ЛКСМУ має перекреслити всі подальші здобутки та досягнення Гриніва?

Микола Томенко – у 1989 році очолив комсомольску організацію Київського державного університету імені Т.Шевченка. Однак при цьому вважався дисидентом у комсомольському середовищі.

Читайте: Ярема объяснил, почему закон о люстрации не соответствует Конституции

Богдан Онуфрик, один із депутатів Блоку Петра Порошенка – у 1987 – 1989 роках секретар Чернівецького обкому комсомолу. В майбутньому – відомий журналіст та політтехнолог.

Степан Кубів – пройшов шлях від керівника комсомольської організації Львівського університету (на цій посаді його змінив небезвідомий Іван Васюник) до керівника Контрольно-ревізійної комісії ЦК ЛКСМУ.

Олександр Домбровський – колишній перший секретар Вінницького міськкому ЛКСМУ.

Михайло Довбенко – у 1984 – 1986 роках перший секретар Івано-Франківського обкому комсомолу, нині – народний депутат України.

Микола Мартиненко – колишній секретар Київського міськкому комсомолу.

Олександр Турчинов – секретар Дніпропетровського обкому комсомолу з організаційних питань, у 1988 – 1989 роках – близький соратник Сергія Тігіпка, який у ту пору обіймав посаду першого секретаря обкому комсомолу.

Список можна продовжувати.

Читайте: Люстрировать судей не конституционно?

Якщо вже на то пішло, то люстрації підлягає нинішній міністр фінансів України Олександр Шлапак, який напередодні проголошення незалежності очолював Львівський обком комсомолу. І заради справедливості, його мали б піддати люстрації в першу чергу, але чомусь модератори люстраційного чистилища "забули" про "свого" міністра. Подвійні стандарти?!

І після цього продовжимо полювання на відьом? Можемо перейти на особистості мерів та губернаторів, керівників громадських організацій та політичних партій. Особливо багато колишніх комсомольських функціонерів серед банкірів та керівників великих фірм. Покоління, яке мусіло пройти через комсомол, шукало себе в рамках комсомолу, робило кар’єру в рамках комсомолу, і навряд чи варто звинувачувати тих чи інших людей у тому, що вони були найактивнішими і найуспішнішими.

Читайте: Бывший главный борец с коррупцией рассказал, чем опасна люстрация

Навіть у часи денацифікації Німеччини до колишніх функціонерів молодіжних підрозділів НСДАП ставилися доволі поблажливо: хоча керівника Гітлерюгенду Бальдура фон Шіраха і засудили до 20 років позбавлення волі, чимала кількість його заступників і його дружина Генріета були визнані невинними. Частина функціонерів Гітлерюгенду у майбутньому займали високі посади у Федеративній Республіці Німеччині – особливо у 60- 70-ті роки, у період після Аденауера. Я вже не кажу про фашистську Італію: почитайте ессе Умберто Еко, подивіться на склад італійської еліти післявоєнного часу.

Переконаний: судити потрібно не по "гріхах молодості", а по справах в часи незалежності України.