Як не занапастити свій шлюб

Як не занапастити свій шлюб

Привіт, друзі. Сьогодні в мене є трохи часу для важливої розмови про стосунки, точніше – про сімейні стосунки та відносини з нашими шлюбними партнерами, або тими, хто має ними ставати. Тут одразу скажу для тих, хто поки “вільний”. Якщо ви не плануєте бути з людиною вічність, а просто трохи розважаєтесь і використовуєте один одного, – такі стосунки краще припинити. Так буде краще для всіх. Чому? Та тому, що поки ви морочите голову людині, вона б могла зосередити свою увагу на комусь, хто зможе й захоче дати їй значно більше, ніж даєте ви. Це дуже жорстоке дозвілля.

Видео дня

Окрім того не забувайте, що хоч "коханню всі роки коряться", з кожним роком ми все більше старіємо, а старіючи шанси знайти адекватного та відповідного нам партнера різко падають у всіх без винятку. Навіть у тих, кого мама вважає найкращим хлопчиком у світі. І далі. Якщо ви будете жити розміреним і повільним життям, і знайдете собі ідеального чоловіка чи дружину в 99 років, яка буде любити вас саме так, як це відповідає вашим очікуванням, часу на спільне щастя у вас залишиться значно менше, ніж цього б вам хотілося. Очевидно, що з ідеальним партнером краще жити не з дев’ятого десятку, а хоча б із третього. Тому, часу гаяти не варто.

Питання родини треба вирішувати при доброму психічному здорові та достатньому бажанні праці над стосунками, не відкладаючи це в далеку шухляду. Багато людей взагалі не хочуть про це думати, а тому, більше 60% шлюбів у наш час розпадаються. Чому так? Тому, що люди не очікували отримати своє весілля як відповідальність та обов’язки. Вони думали, або хотіли думати та переконували себе, що шлюб – це тільки красива картинка: біле плаття, фотограф, трьохповерховий торт, радісна метушня та чудова музика. Однак, затихла музика, гості розійшлися, а на столах залишилися брудний посуд, недоїдки та борги, які потрібно повертати.

Мене часто запитують, що дає штамп у паспорті? Відповідаю. Штамп у паспорті – це ініціація. Офіційна зміна соціальних ролей у партнерів. Одна справа, коли ти "можеш копати, а можеш не копати" – робиш те, що хочеш. Не сподобалась поведінка дівчини – плюнув, розвернувся і пішов до іншої. І зовсім інша – коли ти вже мусиш робити те, чого робити зовсім не хочеться, але потрібно робити на благо партнера, дітей та родини. Це той камінь, за який шпортаються більшість молодих людей, виховані батьками як "лідери", "маленькі принци" та "принцеси". У реальному житті такі люди не пристосовані до життя безпорадні інфантили, не здатні без допомоги батьків вирішити жодної, хоч трохи серйозної проблеми. І до речі, саме звідси феномен шлюбів із великою різницею у віці, де чоловік значно старший за дружину. Такій дружині на перших порах потрібен не коханий чоловік, а старший наглядач, досвідчений господар і турботливий татусь, який буде обслуговувати потреби своєї маленької дівчинки, купляти їй дорогі іграшки, возити на море та катати на автомобілі, чого аж ніяк не зможуть зробити для неї її однолітки. А ще, він буде витирати їй слізки і гладити по голівці у випадку найбільшої її життєвої катастрофи – невдалого дизайну нігтів чи виходу нової моделі айфону. Такі шлюби рідко коли вдалі – рано чи пізно така дівчинка-принцеса виростає, й хоче вже не підстаркуватого "папіка", а нормального, здорового молодого та активного чоловіка, який нарешті задовольнить її жіночі потреби у всіх аспектах.

Сімейне життя – це важкий хрест подолання власного егоїзму. І хоча я часто повторюю, що шлюб – це час взаємного максимально повного обміну щастям між партнерами, часто на практиці все відбувається точно навпаки. Для безлічі родин шлюб стає часом взаємного обміну злом, звинуваченнями та появу таких проблем у відносинах, яких би ніколи не було, якби не було того шлюбу. Наше завдання сьогодні, кажучи мовою юристів, “мінімізувати збитки” від наших недоліків і пристастей. Виправити те, що можна виправити та не допускати в майбутньому того зла, яке ще можна не допустити.

Мистецтво будівництва родинного щастя – це мистецтво наших маленьких кроків у правильному напрямку. Прочитайте це речення ще раз: Мистецтво будівництва родинного щастя – це мистецтво наших маленьких кроків у правильному напрямку. Так само, як життя в його фіналі буде підсумком прожитих років, так і якість нашого сімейного щастя буде підсумком щоденних, найдрібніших вчинків, які в фіналі, наче пазли, складуть цілісну картину того, що в нас насправді є. І основне. Ці вчинки для багатьох людей не виглядають важливими та необхідними, тому вони їх не роблять. А сьогодні я б хотів нагадати їх усім тим, хто забув про них, і навчити тих, хто про них ніколи не думав. Отже, вашій увазі десять кроків до добрих партнерських стосунків у шлюбі. Більшість цих порад звернені до чоловіків, бо саме чоловіки найбільш дивні створіння з точки зору турботи про стосунки. В них мало романтики, а багато прагматизму. Все ж, поради універсальні і згодяться усім, хто захоче собі щастя.

1) Постійно моліться за парнера та свої стосунки. Зазвичай, молоді люди нашого часу приходять до Бога тільки тоді, коли вже певні життєві обставини добряче надають їм по голові. От тоді вони й згадують про Бога та Церкву. Не будьте такими безпечними чи наївними. Бережіть стосунки не з часу кризи, а з часу їх зародження. Моліться за своїх партнерів так щиро, як тільки вмієте й так часто, як тільки зможете. Життя – непередбачувана річ, а люди слабкі та грішні. Всім нам потрібна допомога Божа та "Божественна благодать, яка немічне лікує та виснажене поповнює". Тому, перший і головний початок стосунків – це прохання до Бога за благословенням. Ходити разом в клуби та на вечірки добре, але до храму – ще краще. І навіть якщо ви відчуваєте, що вам це незрозуміло, не подобається та немає на такі дурниці часу, перестаньте вірити в свою непомильність. Якщо вам незрозуміло в церкві, то тому, що ви неграмотні. Якщо вам там не подобається – у вас немає смаку. Якщо ви виправдовуєтеся тим, що немає часу – Господь обов’язково поставить нас у такі обставини, коли ми захочемо молитися і ходити до храму, але не зможемо. Тому, не гаймо часу. Вранці кожен люблячий чоловік і батько має помолитися за свою родину і поблагословити її на новий день, а ввечері подякувати Богу за все, що було з родиною впродовж дня. Якщо чоловік віруючий, а не молиться – він недорозвинута тварина. В них теж немає потягу до духовного життя. І якщо чесно, я б боявся з такими жити.

2) Приготуйте сніданок, якщо їй це подобається. Соціальні обов’язки жінок і чоловіків нині поділені абсолютно непропорційно. Жінки взяли на себе обов’язки чоловіків і виконують не просто більше роботи, але більше важкої та фізичної роботи. Вони не тільки обслуговують потреби родини, себе самих, чоловіка та дітей, але ще й ходять на роботу, заробляючи гроші. І в багатьох випадках, жінки ходять на роботу в той час, коли чоловіки сидять удома роками, очікуючи на "роботу своєї мрії", яка спуститься до них із небес. Навіть якщо у вас все не так сумно, потурбуватися про свою дружину та її комфорт – справа вашої чоловічої гідності. То ж наступний крок, – після ранкової молитви – це хоча б елементарний сніданок дружині та дітям. Встати на пів години раніше, зробити чай із бутербродами, зварити кашу: що може бути простіше для людини, яка має дві руки та необхідні продукти? Зробіть приємне людині, яку ви кохаєте, не чекаючи 8 березня! А для того, щоб їй це сподобалося, акуратно й хитро поцікавтесь напередодні, так, між іншим, що б вона хотіла на сніданок. Довідка: чоловічі та жіночі смаки не співпадають. Якщо вам особисто можуть вранці підійти і оселедець з цибулею, і смажені вчорашні пельмені, і сало з хлібом, дружині може виявитися достатньо кружки чаю з булочкою чи йогурт із злаками. Як почнеш день, так його і проживеш. То ж коли ваша кохана буде вражена вашою ранковою поведінкою, можете бути впевненим, що вона думатиме про вас увесь день <3.

3) Допоможіть дружині вранці зібрати дітей, або відвести їх до школи чи садочка. Один із найдурніших радянських стереотипів той, що виховувати дітей – не чоловіча робота. Насправді, для виховання здорової та повноцінної особистості дитині конче потрібні психічно здорові тато і мама. Одного з батьків не достатньо. І бабусі теж не достатньо. У дитини кожен із батьків має своє, незамінне місце. Тому, батьки, які свідомо ігнорують проблеми власних дітей, не чують і не люблять їх, роблять найбільшу шкоду, якої тільки вони можуть зазнати. Батьківські травми власним дітям – не гояться з роками, не забуваються і не минають просто з плином часу. Це те, що формує характер, змушує та навчає вже дорослих людей певним "паттернам" – шаблонам поведінки. Ми вже говорили колись про те, що сучасні батьки – тупуваті, і не всі з них зможуть допомагати своїм дітям у вирішенні уроків десь уже з четвертого класу. Тому, поки є нагода прикласти свої зусилля та хоча б приводити і заводити їх з садочка чи гратися з ними, це треба робити, поки воно ще відповідає інтелектуальним можливостям чоловіків. Зробіть це, поки ваша дитина не почала називати татком іншу людину, яка до неї ставиться краще за вас. Я, звісно, перебільшую. Але, як кажуть, у кожному жарті – тільки 38% жарту. У багатьох випадках діти в школі чи садку більше люблять вихователів і вчителів, аніж рідного тата.

4) Упродовж робочого дня надсилайте коханій жартівливі смс і, якщо це доречно, – телефонуйте їй. Із нашими роботами така справа. На роботу ми ходимо не для того, щоб заробити гроші, чи тим більш – щоб проходити кар’єрну драбину. Ні гроші, ні кар’єра не є, та не можуть бути для адекватної людини самоціллю. Так, вони важливі, але важливі лише як необхідні засоби для того, щоб зробити життя, зокрема життя в родині, більш комфортним і щасливим. Той, хто зробив роботу не засобом, а метою життя – придурок. Не можна міняти родину на роботу, бо розумні люди на роботу ходять саме заради родини. А якщо на роботу ми ходимо заради рідних, то було б дуже нерозумно впродовж дня не згадувати про головну ціль, про своїх натхненників і "винуватців" – про свого коханого чи кохану. Спробуйте впродовж робочого дня хоча б кілька разів, для початку – раз чи два – написати коханій людині приємний смс чи зателефонувати, поцікавившись, як у неї справи. Якщо місяцями ні ви не маєте часу для партнера, ні партнер на вас, очевидно, ви помилися не тільки з роботою, але й партнером. Подумайте про це та обговоріть це при нагоді за чашкою смачного какао.

5) Не забувайте про дрібні та приємні подарунки. Всі дорослі – в душі діти. Особливо жінки. Знаючи це, не ігноруйте чудову можливість зробити приємне людині, яку ви любите. Коли щодня витрачати хоча б кілька гривень на цукерки чи щось смачне для коханої чи коханого, ви не тільки отримаєте ці гроші назад, але й з великим прибутком. Якщо у вас адекватний партнер, то він обов’язково захоче вам віддячити та зробити приємно. І вже за кілька днів ви можете сподіватися на сюрприз із його боку. І головне, це буде ваші спільні інвестиції в щастя та майбутнє вашої родини. Це ті дрібні справи любові, які повертають в стосунки вогонь і пристрасть. Ніяка родина не розпалася від того, що чоловік не купив собі цигарок, а на зекономлені гроші купив щось своїй коханій. Як і навпаки – традиційно, в родинах на порозі розлучення чоловік купує цигарки ціною цукерок дітям і фруктів дружині. Ці дрібниці – зовсім не дрібниці. Отже, будете в супермаркеті – обов’язково купіть коханій людині щось із того, що вона не просила. І обов’язково на дозвіллі прочитайте "Дари волхвів" О’Генрі.

6) Обов’язково виявляйте свої почуття тактильно. Секс у шлюбі – це зовсім не блуд і не бруд. Це чудовий дарунок Божий, і маркер подружніх стосунків. Перші ніж фізичний секс відбудеться в ліжку, його повинен хотіти ваш мозок. Свого часу, вивчаючи психологію, я був вражений коли дізнався більше про наше тіло та те, що називається психосоматикою. Виявляється, наше тіло реагує на все, що відбувається в нашій душі. Тому, існує навіть психотерапевтичні методики, в яких для лікування душевних травм лікарі призначають… масажі. Я був м’яко кажучи здивований, коли солдатам, які повернулися з фронту з діагнозом "посттравматичний стресовий розлад" психотерапевти рекомендували пройти курс масажу, а деякі з психологів і самі спеціалізувалися на ньому. Годі вже говорити, що подружні стосунки тим більше мають мати і суто фізичний вимір. "Незаплановані" поцілунки, обійми, прогладжування – це те, що є необхідною частиною здорових подружніх стосунків. Якщо їх немає – ви не тільки позбавляєте самі себе фізичної насолоди, але й провокуєте подружні зради. Справа в тому, що фізичний аспект стосунків для здорової людини на певному етапі її життя – це необхідність, це природа та інстинкт. То ж коли ви довго уникаєте любощів із своїм партнером, це зовсім не означає, що у вашого партнера немає сексу. Він у нього чи в неї може бути, але вже без вас. Щоб не ховалося зараз за цією двозначною фразою. Подумайте про це. І ще одне. Намагайтеся не замовчувати власні сексуальні проблеми, бо ваші сексуальні проблеми не тільки ваші, але й вашого партнера. Принаймні, поки він ще ваш.

7) Готуйте їжу разом. Знаєте, є речі, які можуть бути більш сексуальними, ніж сам секс. Я маю на увазі приготування їжі та спільне дозвілля пари. В нас є традиція, що поки чоловік сидить за монітором або гортає стрічку соціальних мереж на планшеті, розглядаючи чужих жіночок, (які частіше всього без одягу), його спітніла та втомлена дружина в цей час порається заради нього на кухні. Ідеальне чоловіче рішення в такій ситуації – допомогти дружині в її важкій і невдячній справі. Це не тільки вдвічі прискорить сам процес готування їжі, але й ще більше зможе здружити вас. Ви можете не тільки терти моркву та чистити цибулю, але й спілкуватися, розповідати один одному про минулий день, про те, що вас турбує, можете, знову ж таки, обійматися в процесі та "випадково" цілуватися. Люди, які не цінують нагоди побути один із одним – глибоко нещасні. І чим більше вони посміхаються в житті, тим більш трагікомічною й сумною є їхня посмішка. Родини, які разом готують іжу та разом вечеряють без смартфонів у руках – значно рідше розлучаються.

8) Діти це не "спиногризи", а найбільша радість у світі для здорової людини. Я, м’яко кажучи, "дивуюся" тим персонажам, які вважають, що їх власні діти зіпсували їм молодість, або й усе життя. Я швидше прийму думку, що життя нам може зіпсувати життя сусід, дурний родич, безумний начальник-тиран чи навіть власна поведінка. Але якщо людина на повному серйозі сприймає власних дітей чимось таким, що заважає їй жити в на повну міру, і ще й уголос говорить про це, не соромлячись і не вважаючи таку думку аномалією, – мені стає страшно. У першу чергу страшно за тих нещасних дітей, яких народили, не запитуючи бажання. А тепер, вважають їх зайвими, непотрібними "спиногризами". Якщо людина не відчуває бажання турбуватися про власну маленьку копію, не хоче когось любити та навчати тОму, що сама знає, не хоче вчити її робити перші кроки, тішитися її першим словом, вести до першого класу, радіти її першим ієрогліфам у зошиті – то виникає питання: це взагалі – людина? Навіть у тварин батьківський і материнський інстинкти майже завжди є сильнішим за інстинкт самозбереження. А тут, в XXI cтолітті, в "християнській" державі дорослі люди мають уражену свідомість. Особисто я не знаю як це можна вилікувати, минаючи Церкву та духівника. Спільна турбота чоловіка та дружини про дітей -це не дуже простий, але благодатний для стосунків час родини. Він вчить турбуватися, а значить, любити ще когось окрім себе. Якщо ж у ваших стосунках дітей в силу незалежних від вас обставин немає – не сумуйте за тим, чого немає. Більшість із наших мрій у цьому світі теж не здійсненні: цю думку треба прийняти та засвоїти з християнським смиренням та вірою у промисел Божий щодо нас. Якщо у вас немає дітей, то ви можете з подвійною силою сконцентруватися на своєму духовному та фізичному здоров’ї та стосунках із партнером. І, звісно, ще є дитячі будинки, де чудові діточки чекають на вашу батьківську любов. Усиновлена дитина – це не тільки полегшення свого тягаря бездітності, але й полегшення чужого хреста сирітства. І через такий вчинок навіть тим людям, які фізично не мають можливостей дітородження, завжди є можливість почути омріяне "мамуся" чи "таточку" – звернені саме до них.

9) Частіше запитуйте себе, чи ваша дружина чи чоловік щасливі з вами. Чому так і чому ні. Тут я хочу сказати ще про один, надзвичайно важливий і непомічений багатьма людьми факт. Чимало з нас сприймають свій шлюб і навіть дошлюбні стосунки, як формальність. Штамп у паспорті поставлений, у церкві повінчалися, дитину народили – все. Слава Богу. Можна більше не "паритися". Насправді, ми повинні знати, що нічого постійного в нашому житті немає. День змінюється ніччю, а літо – осінню. Стосунки, над якими не працюють – рано чи пізно приречені за затухання. Нам ніхто нічого не винен. Якщо ми не будемо задовольняти фізичні, психологічні та духовні потреби свого партнера, то повірте, є всі підстави думати, що одного разу партнер, який колись сказав нам "так" обміняє нас на когось, хто реально запропонує те, що ми не хочемо чи не можемо дати. Хтось дасть йому все легко, просто, без скандалів і випрошувань. Навпаки! Буде неймовірно щасливий, що він чи вона погодиться прийняти щось із його рук. Не треба забувати про прагматичність мислення людей нашого часу. Скажімо, розлученням, як колись, уже нікого не тільки не налякаєш, але й не здивуєш. Щоб до цього не дійшло, частіше думайте про те, наскільки вашому партнеру комфортно з вами і вашими "мухами в носі" – усім дивацтвами, неврозами, поганими звичками та очевидними проблемами, які ви роками не вирішуєте й не збираєтесь вирішувати. Знаєте, що перше роблять люди, які реєструються в соціальних мережах незалежно від віку? Вони шукають свою шкільну любов. Підсвідомість не обманеш, бо ваша підсвідомість і є справжні ви.

10) Чоловік голова дружини тільки тоді, коли Христос Голова чоловіку. І наостанок. Для того, щоб стосунки в парі були здоровими та гармонічними, слід чітко розуміти ієрархію стосунків. Чоловік – розум, жінка – серце. Чоловік голова – дружина – шия і помічниця. Вона має коритися і допомагати своєму чоловіку бути лідером. Він не повинен виборювати свою першість у родині в непотрібних баталіях із дружиною. Розумна дружина повинна сама створити таку атмосферу в домі, в якій чоловік буде вважати за щастя полагодити розетку чи поміняти кран у ванній кімнаті. Він повинен відчувати, що його цінують, підтримують, йому довіряють і головне – люблять. Тільки тоді він захоче бути справжнім чоловіком, захоче брати на себе відповідальність за все, захоче бути прикладом для дружити на дітей, мотором родини та лідером у ній. Але це можливо тільки тоді, коли у чоловіка правильна, розумна і хитра, як лисичка, дружина.

Щасливі сімейні стосунки, та й просто, стосунки хлопця та дівчини – легкий тягар, який люблячим один одного людям нести по життю приємно й приносить неабияке задоволення. Я хочу ділитися своїм щастям із своєю коханою, бо щасливий поруч із нею, вона є моїм натхненням і дарує мені натхнення. Якщо я, через відсутність її підтримки сам нещасливий, то я не маю чим з нею ділитися. І ми обидвоє страждаємо. Тому, закінчити цей текст хочеться в мільйонний раз повторити всім нам просту банальність: для щастя потрібні двоє. І нехай у досягненні цього допомагає нам Бог, Який робить нас мудрими і чутливими до бачення власних недоліків.

11) Вашому партнеру може бути погано на роботі. Немає сумніву, що професійний аспект життя -надзвичайно важливий для людини, а в чоловіків успіхи на роботі є індикатором його життєвих успіхів узагалі. В ідеалі, люди багато років навчаються, аби отримати відповідні знання, а згодом – докладають неймовірних зусиль для того, щоб влаштуватися на добру роботу – "роботу своєї мрії". У наш час і в наших умовах люди навіть готові ходити на роботу, яку вони не можуть терпіти, щоб тільки отримувати регулярну зарплату та хоч якось звести кінці з кінцями. Очевидно, що навіть улюблена робота часто пов’язана з величезним моральним і психічним навантаженням, психологічним тиском, великою відповідальністю та щоденними стресами. Годі вже говорити про приклади, коли людина щодня багато років поспіль ходить на працю, яку взагалі терпіти не може. Навіть якщо в неї там усе гаразд, по факту це вже стрес, який наче чиряк росте й збільшується з часом, чекаючи моменту свого надриву. Нагадаю, ідеальна робота – це коли людина отримує гроші за своє хобі, і готова все життя працювати там безкоштовно. Робота повинна приносити людині задоволення сама по собі, а не тільки в день зарплати чи авансу. Якщо ж робота не улюблена чи не відповідає очікуванням, щоденний стрес акумулюється в професійне, а згодом – емоційне вигорання. А це вже справжня хвороба, з якою треба йти до лікаря. Так ось.

Кожна виснажена й зґвалтована обставинами людина повертаючись із роботи додому, хоче аби її зусилля та вклад у родину хоч трохи оцінили діти та подружні партнери. За дітей зараз говорити не будемо. Але, обов’язкова справа чоловіка чи дружини підтримати свою половинку, коли вона прийде додому. А її обов’язок – підтримати нас, коли ми прийдемо. Не треба накидатися на людину, перед цим не нагодувавши її та дозволивши відпочити, з претензіями "чого так довго", "чому немає зарплати", "чому ти ще не директор" чи з іншою, подібною маячнею. Людина саме для того і йде на роботу, аби здобути більшу та регулярну зарплату, отримати підвищення по роботі, а з ним – можливість кращого життя. Все це адекватними людьми розуміється й без особливих нагадувань, тим більше істерик, криків і постійних щоденних сварок. Людину треба підтримувати. Свої невдачі та промахи вона й так бачить, без чужих коментарів і повчань.

Отже, якщо ви "гризете" постійно свого партнера з приводу грошей і роботи, швидше за все, гроші ви любите більше ніж партнера. Для того, щоб у чоловіка чи дружини краще складалося у всіх сферах, зокрема й професійній, його чи її треба не гнобити, а любити та підтримувати. Гнобити його будуть начальники, партнери, конкуренти та клієнти на роботі. Найрозумніше, що ви можете зробити для своєї половинки після важкого робочого дня – це добрий масаж і смачна вечеря. Рідний дім це тиха гавань, де людина може сховатися та отримати підтримку навіть тоді, коли весь світ повстав проти неї. І ми маємо на це право.

12) Фізична чистота. Ми вже говорили, що фізичні стосунки партнерів мають неабияке значення для загальної картини стосунків у родині. Це природна та цілком здорова потреба, і не лише молодих людей. Однак, треба розуміти, що бажання фізичних стосунків лише одного з партнерів явно замало. Якщо в силу обставин хтось із подружжя уникає близькості, треба добре проаналізувати причини та зробити належні висновки з ситуації, яка, швидше за все, систематично повторюється.

Дуже часто за відмовами бизькості стоїть небажання чи не усвідомлення того, що обов’язковою умовою статевих стосунків є максимальна тілесна чистота партнерів. У цьому не тільки буде виявлятися пристрасть та бажання партнера, але й елементарна повага та любов до нього. Якщо ви розраховуєте провести час у ліжку з коханою, потурбуйтесь про те, щоб за добу не палити цигарок, не їсти цибулі, часнику, риби чи інших страв із альтернативним запахом і смаком, якщо звісно, не вживаєте це разом. Так само, слід нагадати про чистоту тіла, його запах.

Це ж яка самооцінка повинна бути в чоловіка, який пробує спокусити жінку своєї мрії, стоячи перед нею в смердючих шкарпетка, в очевидно брудних, як спереду так ззаду трусах, і в майці з плямами від позавчорашнього борщу? Як не дивно, але люди з низьким рівнем інтелектуального розвитку не бачать у такій поведінці нічого особливого. Нагадаю, для добрих багаторічних стосунків ви повинні бути "смачними" для свого партнера, а ваш секс не повинен бути схожим на зґвалтування та фізичне насильство. Чудовий секс починається з зубної щітки.

13) “Правило 1 справи”. Всі люди різні. Подружні партнери теж. Чоловік і дружина в ідеальній родині не мусять дублювати один одного в звичках, хобі чи музичних смаках. Саме тим, чим ми відрізняємося один від одного, тим ми й "чіпляємо" до себе інших. Людям стає цікавою дружба, а згодом і стосунки з людьми, які в чомусь "не такі". Однак, факт залишається фактом: ти не можеш любити когось, не намагаючись зрозуміти його, не бажаючи краще пізнати його. Різні хобі, і навіть "різні характери", це зовсім не підстава до розлучення, а навпаки – можливість більше зрозуміти, а значить і більше полюбити свою половинку. Половинки повинні бути різні, але не чужі один одному. Тому, дуже добре, коли чоловік іноді буде цікавитися тим, що робить дружина, а дружина хоча б раз на сто років поїде з коханим на рибалку, яку терпіти не може.

Моменти, коли люди готові робити й роблять щось заради коханого та поглиблення стосунків – і є кохання в чистому вигляді. Якщо ваші дні минають на одному ліжку, але дивитися ви не один на одного, а кожен у свій смартфон і планшет – це доволі небезпечний симптом. Це означає, що в двох людей немає нічого спільного до розмови, а тому, вони вимушені шукати собі дозвілля в мережі чи віртуальних іграх. Для психологів віртуальне життя – це перш за все втеча від реальності. Не тільки від обставин, але й від людей.

Моє "правило 1 справи" – це обов’язкова умова регулярно цікавитися хоч 1 аспектом життя свого партнера. Він любить церкву? Підіть з ним на службу. Любить читати книжки – прочитайте з ним одночасно ту саму книгу та обговоріть її. Любить море? Театр? Автомобілі? Ну, ви знаєте, що робити. Чоловіки так само, – не ігноруйте речей, які найбільше люблять ваші жінки. Хімія – хімією, але над стосунками слід працювати.

14) Не змушуйте когось любити те, що ви любите. Зворотній бік щойно згаданого "правила 1 справи" – це коли люди в парі тиснуть один на одного, змушуючи буквально сильною та шантажем любити те, чого людина саме не любить і не хоче любити. "Любиш мене – люби й мою собаку" . Ми не повинні робити того, чого самі не хочемо. Не тільки собак, але й тещ, подруг, безліч незрозумілих родичів, рибалки, макраме чи філателії. Ми навіть не мусимо любити дітей дружини чи чоловіка від першого шлюбу. Звісно, ми можемо це робити, але не мусимо. Наприклад, ми можемо поважати право своєї половинки виявляти любов, повагу та пошану до своїх батьків чи родичів, але називати тещу мамою можемо тільки тоді, коли це наше особисте бажання, а не тиск дружини. Ми можемо поважати право чоловіка мати друзів, але постійно влаштовувати для них карнавали та трапези, годувати і споювати їх в себе дома маємо не тоді, коли нам наказав чоловік, а коли самі цього захотіли. Не захотіли – тещі, свекри, друзі та однокласники дружною шеренгою йдуть лісом. Це наше життя і наші кордони. І, до речі, повага до людини починається саме з поваги до її особистих психологічних кордонів. Людині повинно бути комфортно з нами. Якщо я християнин, то не буду змушувати постувати свою невіруючу дружину до часу, поки вона сама мені це не запропонує. Якщо я люблю, на відміну від свого чоловіка, балет або живопис, то не буду змушувати його ходити до театру і виставки щотижня, розуміючи, що цим завдаю йому мук. Поважайте свого партнера, і це повернеться до вас сторицею.

15) Не влазьте в чужі конфлікти. Ця порада більше стосується жінок, а не чоловіків, хоча й чоловікам буде непогано її дотримуватися. Звісно, я не мають на увазі випадки фізичного насилля. Мова йде про дрібні, побутові сварки. Не раз буває так, що в нас з’являються конфлікти "з третіми особами" – сусідами, випадковими людьми на вулиці чи роботі. Найбільш логічне емоційне рішення – активно "заступатися" за свого коханого чи кохану. Все ж, як показує досвід, більш зрілим рішенням у такому випадку буде дотримання нейтралітету. Якщо у суперечці двох людей знайдеться третій, який зможе виступити не однією зі сторін, а своєрідним арбітром, з’являється значно більше шансів коректно завершити суперечку. З іншого боку, якщо дружина посварилася з сусідкою, то чоловіку зовсім не обов’язково повторювати це за нею. Конфлікт одного нехай буде конфліктом одного. Уявіть собі ситуацію, коли дві подруги між собою посварилися, а чоловік однієї прийняв позицію своєї дружини, хоча до конфлікту він ніяк прямо не причетний. Зовсім скоро жінки між собою помиряться, а чоловік з якогось дива змушений буде знову "миритися", вирішуючи конфлікт, до якого не мав ніякого стосунку взагалі. Так само жалюгідно виглядає поведінка жінки, яка намагається з кулаками помститися кривднику свого чоловіка, особливо в той час, коли чоловік вже звів конфлікт до мінімуму та логічного фіналу. Це дуже тонка тема, але сподіваюся, ви зрозуміли, що я маю на увазі. Де чоловіки з’ясовують стоcунки, там жінки стоять мовчки і не втручаються.

16) Робіть все, щоб регулярно відпочивати разом. Як не дивно, але в пріоритетах багатьох родин немає обов’язкового правила відпочивати разом. Коли люди роками не бувають на морі чи за кордоном, це стається не тому, що в них немає грошей, а тому, що вони не люблять себе. А раз вони не люблять себе, то не можуть любити своїх партнерів. Любов це те, що можна дати іншому тільки тоді, коли сам маєш. У пріоритетах багатьох українців, та й не тільки, є обов’язків пункт "робота", але немає пункту "відпочинок", і тим більш "спільний час із коханим". Ще раз нагадаю. Ви працюєте на заради успіхів у роботі, а заради плодів своєї робити. Ви гробите своє життя, обмінюючи його на роботу. І вбиваєте себе, якщо не дозволяєте собі відпочивати. І вже непевне вбиваєте свою родину, якщо не шукаєте можливостей відпочивати разом. Зрештою, відпочивати разом можна не тільки на острові Борнео. Ви можете чудово провести час у найближчому лісі, поруч із озером чи просто – у місцевому кафе чи ресторані. Головне – відпочивати разом. Тримаючись за ручки <3

17) Залишайтесь загадкою. Я вже писав схожу пораду, але тут подам її трохи з іншого кута. Люди після весілля неминуче звикають один до одного, що є не тільки добре, але й не дуже добре. З часом наші почуття один до одного неминуче затихають, в ідеалі перероджується в щось значно твердіше та більш фундаментальне: сліпа юнацька пристрасть перетворюється в міцну та тверезу рису благочестя, а закоханість – у любов. Із часом ми можемо звикнути до подружніх партнерів настільки, що губимо їх іпостасні характеристики. Перед нами вже не чоловік, а дуже близький родич, як брат, батько чи навіть старший син. У свою чергу, чоловік теж може перестати сприймати дружину, як жінку. Вона може виглядати йому "мамою", "сестрою" навіть "сусідкою", "колегою", "подругою", але вже точно не об’єкт пристрасті. Пригадайте собі, як ваш дивак-сусід називає свою дружину не по-імені, а по-батькові, чи навіть при людям кажучи до неї просто "бабуся". А хіба можна збуджуватися від перебування поруч із бабусею? Звичайно, крайні випадки такого можуть вирішуватися лише зі спеціалістом. Однак, є речі, які ми можемо зробити самі, не допускаючи такого розвитку подій. Тому, вибачте, але це хтось має вам нарешті сказати. Не відригуйте при коханій людині. Не випускайте гази, ні голосно, ні тихо. Для цього вийдіть у іншу кімнату. Не справляйте потреб при ній, чи при ньому. Закривайте двері в туалет. Не залишайте дружині прати свої брудні панталони. Не ходіть удома в подертих тапочках і спортивному костюмі 80-років. І не буде жодного гріха, якщо ви акуратно підведете губи, стараючись саме для свого чоловіка. А чоловік буде виглядати цілком адекватно, коли хоча б для дружини буде голитися, приймати регулярно душ та використовувати добрі парфуми. Звідки візьметься "родзинка" в жінки, яка постійно відригує й при цьому голосно сміється, вважаючи це за вершину гумору. Як казав апостол Павло, є речі, про які соромно навіть писати…

18) Чоловіку важлива чоловіча їжа. Чи дрібниця їжа? І так, і ні. Якщо говорити, що на стосунки впливають безліч різноманітних чинників, то процес вживання їжі може серед них виглядати найменш важливим. Насправді, це не зовсім так. Чоловіки хочуть їсти. Вони хочуть їсти добре. І багато. Чоловічої їжі. Їм може бути недостатньо яблучка, трохи йогурту й залитих кип’ятком зернят гречки. Для жінки це може виглядати ідеальним сніданком, про який вона буде приємно згадувати весь день. Для чоловіка, це виклик, а то й образа. Особливо для гетеросексуалів , які багато й важко працюють. Тому, турботлива дружина повинна враховувати цей момент. Звісно, якщо чоловік любить м’ясо, і хоче, щоб дружина це м’ясо йому майстерно приготувала, він повинен його купити, чи як мінімум – дати гроші, щоб його купила жінка. Просто лежати роками на ліжку й кричати про свій апетит і висловлювати свою зневагу чи незадоволення – не гідно справжнього чоловіка. Я вже не зупиняюся на тому, що найкращі кулінари в світі це все-таки чоловіки, а жінка теж заслужила на турботу.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...