Блог | Организм кричит: спасайте! Как не дать стрессу себя сломать
Сегодня мы поговорим о том, с чем сталкивался практически каждый. Полностью избежать стресса невозможно, потому что это сделало бы жизнь скучной и неинтересной. Но он не дает спокойно жить, спать, есть, заниматься любовью, работать, воспитывать детей. Это адское ощущение, которое приносит за собой ряд болезней и потерю смысла жизни.
Далее текст на языке оригинала
Стрес – загальна реакція організму на дуже сильний вплив, фізичний або психологічний, а також відповідний стан нервової системи організму або організму в цілому. Стрес буває різний: він може виникати як у відповідь на негативні ситуації, так і на позитивні. У сучасній науці його поділяють на стрес і дистрес, тобто вельми негативний тип стресу, з яким організму несила впоратися. Перший тип стресу виникає у всіх, але не несе шкоди, навіть навпаки - допомагає мобілізувати сили, адаптуватися до ситуації. Другий тип шкодить здоров'ю і призводить до важких психічних і фізичних захворювань.
Біолог зі Стенфордського університету д-р Роберт Сапольські визначає стрес як все, що виводить організм зі стану стійкої рівноваги. Стрес викликає будь-яке сильне переживання, це може бути і народження довгоочікуваної дитини, і великий виграш у лотерею. Коли рутина нашого життя переривається – на краще це чи на гірше для нас – треба швидко перебудовуватися. Чим більш непередбачувана ситуація, й чим більше зусиль може зажадати пристосування до нових умов, тим сильніший стрес. Найбільш вивчено вплив на здоров'я великих одноразових потрясінь, проте деякі психологи вважають не менш (якщо не більш) згубним інший тип стресу. Йдеться про дрібні незручності й чвари, які буквально висмоктують нашу енергію, забирають час, змушують злитися і засмучуватися.
Автобус вічно запізнюється, і ви, зрозуміло, також. Годинами моя автівка прокисає у заторах. Колега за сусіднім столом забагато базікає. Плутанина в бухгалтерії означає, що зарплата затримується. Президент дратує, шлюб нещасливий, діти проблемні, начальник зануда, житло не влаштовує, грошей немає. Накопичуючись, ці дрібні проблеми можуть виявитися останніми соломинками, що ламають здоров'я людини, особливо якщо в її житті присутній додатковий хронічний стрес. Для кращого розуміння стресу необхідно знати, що самі по собі життєві події не є його причинами. Головне тут те, як людина сприймає ситуацію.
Причини виникнення стресу різноманітні, а форми прояву індивідуальні. Але є певні симптоми, на які варто звернути увагу, коли організм кричить: рятуйте! Поведінкові симптоми стресу це "допоміжний" алкоголь, обжерливість або втрата апетиту, метушливість, стиснуті кулаки, занадто швидка або занадто голосна розмова, на емоційному рівні агресивність, ірраціональність, неспокій, перепади настрою, тривога, на інтелектуальному ж сплутаність свідомості, проблеми з пам'яттю, неуважність, скачуть думки, мають місце яскраві сновидіння. Ну й фізичні ознаки - холодні руки й стопи, "зубовий скрегіт", головний біль, серцебиття, пітливість, розлад шлунку, свербіж, втрата лібідо, ломота в шиї й спині, прискорене дихання, напружена мускулатура, втрата або набір ваги.
Сильний стрес шкодить здоров'ю людини досить істотно. Через нього в першу чергу страждає фізичне здоров'я - ми частіше хворіємо на простуду, загострюються наші хронічні хвороби, стрес відбивається на нашому зовнішньому вигляді. Все це стає в свою чергу додатковим джерелом для переживань, тривоги. Виникає замкнене коло. Взагалі, людині властиво запам'ятовувати будь-яку стресову ситуацію, і вона згодом є гальмом його розвитку, виникає страх йти далі, втрачається віра в себе і свої здібності.
Що робити? Головне – зверніть увагу на проблему, не ігноруйте її й не чекайте, що вона вирішиться сама собою; постарайтеся визначити, що саме в ситуації викликає стрес, подумайте, що означає для вас ця ситуація і пам'ятайте, що стрес завжди можна зменшити. Проговоріть проблемну ситуацію з близькими людьми, а краще з фахівцем. Я, наприклад, коли відчуваю, що конче потребую якоїсь розрядки і накопичення негативу зашкалює, йду в улюблене кафе. Посміхаюся перехожим. Дивлюсь, як мої червоні черевики цілуються з бруківкою. От йшла і згадала одне оповідання Рея Бредбері. Священик сидів і чекав, коли потоки гріха, що ллються за стінами храму, приведуть до нього потоки тих, що каються. Прийшов тільки один. Він приніс з собою неймовірно солодкий дух і несміливо попросив вибачення за великий гріх: нещасний їсть багато шоколаду, який став альфою й омегою його існування. Святий отець не знав, як сповідати юнака, який приходив щодня і розповідав йому, наскільки смачно облизувати фантики від цукерок, як співає його кров під нестерпний драйв солодких чорних квадратиків ... А потім молодий чоловік зник. Через багато років, коли священик уже був старий, і дрімав у сповідальні під шум дощу, він раптом знову відчув ледь вловимий аромат шоколаду і почув, як хтось зронив: "Спасибі за все, ваш подарунок у кухлі для пожертв". Старий вивудив звідти плитку, загорнуту в срібну фольгу. І відтоді, коли відчай просочувався в дверні щілини храму, він, стоячи позаду вівтаря, діставав шоколадку й відкушував трошки. Це було не причастя, не тіло Христове. Це було життя. І вона належало йому. І шматочок був такий солодкий. А оповідання називалося "Солодкий дар"...
Подписаться на Instagram автора можно здесь.
Сайт автора psymedvedeva.com.ua.
