Блог | Справедливо ли, что за закрытые двери бомбоубежища и погибших людей отвечает охранник поликлиники?

Справедливо ли, что за закрытую дверь бомбоубежища и погибших людей отвечает 62-летний охранник поликлиники, и кто должен отвечать по закону?

Совершено тяжкое преступление, погибли три человека возле закрытого бомбоубежища, и поэтому дело охранника поликлиники Вадима Мошкина, которого одного по этому делу на два месяца задержал Голосеевский суд, вызвало большой резонанс (трем чиновникам суд назначил два месяца круглосуточного домашнего ареста, а охранника отправили в СИЗО).

Далее текст на языке оригинала.

Але загибель людей – це серйозно, тут треба розібратись без емоцій, щоб були зроблені чіткі висновки хто за що відповідає на майбутнє для усіх.

Закон "Про правовий режим воєнного стану" чітко визначає що відповідає за укриття військова адміністрація:

"Військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.

7) встановлення посиленої охорони об’єктів критичної інфраструктури та об’єктів, які забезпечують життєдіяльність населення". Лінк.

24 лютого 2022-го президент Зеленський видав указ Про утворення військових адміністрацій:

"У зв'язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

2. Утворити на базі існуючих районних державних адміністрацій відповідні районні військові адміністрації". Лінк.

Керівником Київської міської військової адміністрації указом президента України 25 жовтня 2022-го року призначений Сергій Попко.

Так, військовою адміністрацією Києва керує не мер Кличко, а генерал-лейтенант Попко.

І Сергій Попко 19 травня 2023-го, за 11 днів до трагедії, видав наказ, за яким усі укриття у Києві мають бути відкриті:

"Я вважаю, що під час війни, коли ворог здійснює масовані повітряні атаки закритті сховища, до яких немає доступу для киян – це злочин. Тому під час засідання Ради оборони я визначив завдання структурним підрозділам – виявити такі проблеми та зробити все аби, щоб ці споруди, які використовується, як укриття працювали", – сказав начальник КМВА Сергій Попко. Лінк.

Рішення логічне, бо встигнути відкрити укриття під час ракетної атаки неможливо, двері мають бути завжди відкриті. Хто ж не виконав наказ голови військової адміністрації Києва?

На суді були:

– заступниця голови Деснянської районної адміністрації Ірину Олексієнко - вину заперечує, каже, що це були не її обов'язки;

– директор поліклініки Олег Шугалевич – вбачає провину охоронця;

– заступник директора деснянської поліклініки з технічних питань Василь Десик – вбачає провину охоронця;

– охоронець поліклініки Вадим Мошкин, який визнав свою провину, сказав, що не встиг відчинити двері бомбосховища.

Мошкину визначено утримання під вартою на період слідства протягом двох місяців.

І тут, на жаль, видно вже політичний вплив на рішення суду. На суді не була встановлена відповідальність голови районної адміністрації Дмитра Ратнікова, який виконує обов'язки голови військової адміністрації згідно з указом президента. І те, що слідчі поліції чомусь запідозрили Олексієнко, а не Ратнікова – це ганебне нехтування законами України.

Питання до районної військової адміністрації таке – чи довела вона наказ Попка до підлеглих підрозділів, зокрема до директора поліклініки? Якщо Ратніков довів наказ та визначив порядок виконання – він невинуватий і діяв добросовісно, і немає підстав його усувати від виконання обов'язків. Але це має сказати суд, а не офіс президента.

Наказ Попка був відданий 19 травня, він був оголошений публічно, і визначення провини охоронця не означає, що не відповідають його керівники, які повинні були проконтролювати виконання наказу. Бомбосховище у поліклініці - це важливий об'єкт, і перекидати відповідальність тільки на одного охоронця тут некоректно.

В будь-якому разі, і директор і заступник на період слідства мають бути відсторонені від посад, щоб вони не мали змоги чинити тиск на підлеглого.

Але. Взяття під варту охоронця, з боку наявної у суду інформації, виглядає логічно. Якби охоронець не визнав провину, були б підстави його не затримувати, але по справі загинуло троє, і підозрюваний має утримуватись під вартою.

До суду три питання:

1. Чому не визначена ступінь причетності голови районної військової адміністрації Ратнікова і чому замість нього відповідає Олексієнко?
2. Чому не затримані разом з охоронцем директор та заступник директора поліклініки, які відповідають за експлуатацію бомбосховища? Вони не визнали провину, але хіба може охоронець самостійно ухвалювати рішення про відкриття та закриття бомбосховища? Чи не залежить це від дій керівників, які мали контролювати експлуатацію укриття?
3. Чим було визначено у його службові обов'язки охоронця регулювання роботи бомбосховища? І хто насправді за це відповідає? Чи був охоронець посадовою особою, яка може нести відповідальність за службову халатність щодо організації роботи бомбосховища?

Суд має зробити усе належне, щоб слідство об'єктивно встановило усі обставини цих подій, і щоб відповідали разом з Мокшиним також і ті, хто керував та контролював роботу бомбосховища, інакше з цієї історії буде зроблений неправильний висновок, а типовий український, як це виглядає зараз: "шукай стрілочника, і вішай усіх собак на нього".