Завдяки меру кияни втратили 19 мільярдів

Минулого тижня ненажерливий "бобік" столичної корупції почав здихати: під натиском столичної громади та опозиційних політиків Леонід Черновецький вимушений був виставити першу серйозну земельну ділянку на аукціон. В результаті 113 га на столичній Оболоні було за якусь мить продано майже за мільярд гривень. Таким чином, Черновецький показав усій країні, що всі ті земельні ділянки, котрі він упродовж місяців щедро роздарював, заманюючи депутатів міськради до більшості, можна було б успішно продати. "Кияни" поставили за мету порахувати, в яку копійку столичній громаді влетіло "пришестя" космічного мера.

Оболонські клепки (передмова)

Коли Леонід Михайлович після проведення аукціону стояв перед об’єктивами телекамер, намагаючись зв’язати між собою три слова, читалося його бажання сказати, що проведення конкурсу з продажу земельної ділянки – то його, реформатора Черновецького, заслуга. Але насправді більше віриться "Дзеркалові тижня", яке статтю про ці торги розпочало такими словами: "Ділянка на столичній Оболоні пішла за мільярд. Однак вітання з приводу цієї вдалої угоди, схоже, слід приймати не місцевій владі — для неї такий аукціон лише вимушена необхідність, зумовлена напором громадської думки, — а відомому панові Бродському, автору тези, яка облетіла всю країну: "Припиніть дерибанити київську землю!". Почули-таки?..". Саме Михайло Бродський першим, ще 28 вересня, звернув увагу столичної громади, аби та вставила Леонідові Михайловичу клепку. І коли розтринькана "Льонею-космосом" земля почала горіти під ногами, сам "Льоня" змушений був провести перший аукціон.

Але Черновецький зрадив би собі, якщо б провів аукціон з продажу цієї ділянки за умовами, що принесли б столичній громаді максимальну ціну: на цьому продажеві Київ таки втратив. Справа в тім, що стартова ціна для проведення аукціону була визначена ще 27 лютого 2006 року. Довгий час проект рішення припадав пилюкою у темних коридорах Київзему, і лише 21 грудня 2006 Київрада прийняла рішення про продаж цієї ділянки на аукціоні. А на аукціон земля потрапила взагалі у березні 2007. При стартовій ціні в 869 млн. грн. за дев’ять місяців ціна земельної ділянки біля озера Лукове на Оболоні не зросла, хоча навіть за офіційними даними Київської міської адміністрації ринкова вартість землі у Києві за рік збільшилася на 80%. В підсумку невідома громадськості компанія “Баски плюс - 2004 рік” придбала згадані гектари за 999,763 млн. грн.

Порахуймо, скільки втратила громада на цих торгах. 113 гектарів - це 1130 тис. кв. м. Середня ціна квадратного метру київської землі станом на грудень 2006 року офіційно становила 1400 грн.

1 130 000 м2 х 1400 грн. = 1 582 000 000 грн.

Фактично стартова ціна ділянки за офіційними цінами грудня мала становити 1,59 млрд. грн. А зважаючи на те, що на аукціоні обов’язково відбувається підвищення ціни внаслідок конкурентних торгів, вартість ділянки могла би бути ще більш високою.

713 млн. грн. (1 582 млн. грн. – 869млн. грн. = 713 млн. грн.) – це різниця між тією стартовою ціною, яку благословив на аукціон Черновецький, та ціною, бодай наближеною до ринкової. Якщо ж згадати, що внаслідок торгів ціна зросла б мінімум відсотків на 10%, то 113 га на Озерній могли бути проданими за 1,9 млрд. грн. Продано, нагадаємо, за суму, меншу від 1 млрд. грн. Фактично вдвічі дешевше.

Заради об’єктивності порахуємо, за якоюу ціною Леонід Михайлович розпродає квадратні метри оболонської землі. 999,763 млн. грн. поділимо на 1 130 000 м2 і отримаємо – 884,746 грн. за м2.

А тепер спитаймо – хіба справжній господар продав би своє майно собі ж у збиток? Притому, вдвічі дешевше, ніж воно коштує? Достатньо сказати, що у бюджеті Києва на 2007 рік заплановано отримати від продажу землі близько 1,5 млрд. грн. За одні торги влада могла б одержати більше, ніж очікувалося протягом року. Тут варто згадати, що коли Кабінет міністрів прагнув отримати велику ціну за продаж "Криворіжсталі", то про аукціон знав увесь світ, а самі торги проводилися буквально в прямому ефірі. У випадку ж з ділянкою на Оболоні про торги столиця дізналася з коментарів міського голови.

Поправка Черновецького-Довгого (починаємо рахувати)

Слід зауважити, що принциповою датою у розтринькуванні столичної землі є 28 вересня 2006: саме тоді депутати прийняли рішення, згідно з яким скасували заборону продавати землі поза аукціонами. І того ж таки дня (ще до підписання ухваленого рішення міським головою, як цього вимагає закон) продали 60 ділянок загальною площею аж 39,07 гектарів. І отримали за це 445,18 млн. грн. Порівняймо: 39,07 гектарів це 390,7 тис. м кв. Враховуючи, що кожна ділянка має свої особливості, візьмемо знову середню ціну – 1400 гривень за квадратний метр, а у центрі столиці – 4000 гривень (середня ринкова ціна квадратного метра землі за даними КМДА станом на початок 2007 року). І (о диво!), замість якихось 445,18 млн. грн., отримуємо мінімум 727,6 млн. грн. Виходить, “конструктивна більшість Черновецького” займається банальним розбазарюванням землі, бо продаж її відбувається за ціною, значно нижче ринкової. У збиток киянам – точно. А от чи у збиток собі? Лідер "Громадського активу Києва" депутат Пабат нещодавно у газеті "Хрещатик" заявив, що його колега по фракції Галина Герега, яка є фінансовим директором ТОВ "Епіцентр", викупила дві ділянки загальною площею 14,3 га вартістю, що на 20% більша від ринкової. Але якщо підраховувати вартість цих об’єктів навіть за середньої ціною, то вийде, що місто недоотримало 70 млн. грн.: замість необхідних 200 мільйонів столиця одержала від продажу 130 млн. грн. Деяким депутатам у школі варто було б вчитись рахувати...

Цікаво, якби, скажімо менеджер середньої ланки у якомусь "Правекс-банку" провів обмін валюти у збиток банкові, скільки б він протримався на робочому місці?

За весь час "цементування" більшості ім. Черновецького міська громада, за нашими підрахунками, від такого продажу землі втратила 1,2 млрд. грн. А ці гроші можна було витратити на житлово-комунальну сферу, і на освіту, і на медицину, на безпеку громадян столиці, яка потребує нових шляхових розв’язок, переходів, мостів. Спробуйте порахувати, за яку ціну продавала землю більшість Черновецького представникам своєї політичної пастви:

445 180 000 грн. : 390 700 м2 = 1139,4 грн.!!!

Черновецький здав в оренду "Ватикан" 23 рази (рахуємо далі)

Якщо продаж землі становить максимум 10% усіх земельних питань, що розглядаються на пленарних засіданнях Київради, то інші 90% стосуються оренди землі. Землі, яку не можливо поки що продати, тому її просто віддають... у користування: компанія “Ікс” отримує у оренду земельну ділянку в центрі міста для будівництва житлового комплексу. Ставка оренди коливається від 1,9 гривні за квадратний метр до (у найгіршому для компанії “Ікс” випадку) 140 гривень за квадратний метр. А мінімальна ринкова ціна оренди квадрату землі у центрі Києва – 4,4 тис. грн. Непогано, як для економії…

Якщо порахувати усю землю, віддану Київрадою в оренду, то її загальна площа вже перевалила за 800 га. За півроку депутати примудрились роздати чверть Печерського району столиці або ж ... 23 таких "великих" держав, як Ватикан.

Знову проводимо просту математичну операцію. 864,9 гектарів це 8,649 млн. м кв. Помножимо на середню ринкову вартість – 1400 грн. за м кв. Виходить понад 12,1 млрд. грн. А це сума – не багато, не мало – рівна бюджету міста на 2007 рік, ще й з запасом. Скільки ж насправді отримає Київ від оренди землі? У найкращому випадку, оренда землі принесе… 16,4 млн. грн. – рівно ставку земельного податку.

Наприклад, віддана у оренду фірмі "Діброва" на 10 років ділянка на вулиці Деміївській (Голосіївський район) могла б принести столиці 7 млн. грн. у випадку прозорого продажу, або ж 700 тисяч гривень орендної плати на рік. І за 10 років Київ міг би отримати свої 7 млн. грн., лишивши землю у своїй власності. Натомість, столиця від такої оренди отримає лише 9,5 тис. грн. А от 25 соток на вулиці Олегівській могли б принести столичному бюджету 10 млн. грн., оскільки ділянка перебуває у центральному районі столиці. Натомість, Патріарша добродійна фундація патріарха Володимира УПЦ МП витратить на оренду... всього лише 4,8 тис. грн. на місяць. Та ж ділянка у 30,55 гектари, отримана громадською організацією "Стрітрейсінг", яку так почесно очолює Олександр Пабат, могла б принести 427,7 млн. грн. у разі продажу або ж 42,8 млн. грн. у разі прозорої оренди. Скільки принесе? Ставка земельного податку – 582,9 тис. грн.

Підсумок

Не будемо боятися і повторимо – лише за півроку депутати загалом роздали 1000 га київської землі, яка за найменшими підрахунками могла дати у столичний бюджет 14,6 млрд. грн. Це тільки на старті. А якщо додати сюди зростання ціни у разі проведення конкурсу (як правило, до 30%), то виходить взагалі захмарна для пересічного киянина сума – 19 млрд. грн.. Тобто по7,3 тис. грн. на кожного киянина. Якщо порівняти їх з київським бюджетом на цей рік, то виходить що у нас вкрали 84 роки покриття витрат на освіту, 13 років - на медицину, 99 років - на житлово-комунальне господарство або й просто півтора столичних бюджети.

І до сьогодні діє норма Земельного кодексу України та Тимчасового порядку набуття права на землю в місті Києві, які однозначно кажуть - з 1 вересня 2005 року всі земельні ділянки мають віддаватись у оренду на конкурсі, а продаватись - на аукціоні. За цими прозорими процедурами Київ змінив би усі гнилі труби, купив сотні нових автобусів та тролейбусів і мінімум декілька років міг би не підвищувати ціни ані на житло, ані на проїзд. Натомість, мільярди гривень, судячи з усього, осіли у кишенях столичних чиновників, які міцно тримають у руках київську землю.

Проведення аукціону – це величезна перемога опозиції. Насамперед тих, хто першим забив у набат, коли 28 вересня більшовики підтримали заклик Черновецького скасувати аукціони з продажу землі та ділити Київ "по-братськи". Тепер наступне завдання – довести ціни на землю до дійсно ринкового рівня.

Невгамовна поведінка Михайла Бродського та інших опозиціонерів Київради має ще один позитивний результат. Тепер слово "дерибан" у кожного киянина асоціюється з конкретним прибульцем. Ця істота час від часу знову поглядає з телеекранів, погано промовляючи слова, не може їх зв’язати в оформлену думку. Єдине, що можна зрозуміти, що ця істота нібито любить киян. А кияни ж відчувають "любов" дедалі більше і більше на своїх кишенях і чекають миті, аби повернути вкрадені гроші. Тим більш, що сума втрат на одну людину вже перевищила вартість автомату Калашникова на "чорному" ринку.

Богдан СЕНЮК, спеціально для "КИЯН"