Глядачі пішли після першої дії

Головного героя, який у програмці значиться як ”хтось, хто нагадує Франка”, грає Богдан Ступка. Режисер Володимир Кучинський — засновник та колишній художній керівник Львівського театру імені Леся Курбаса. Нещодавно Кучинський звільнився через матеріальні труднощі театру. І на запрошення Богдана Ступки почав репетиції ”...посеред раю на майдані...”.

— Ступка запросив на виставу Ліну Костенко, Дмитра Павличка і мене, грішного, також, — каже ”ГПУ” Іван Драчв.— Я знав, що режисер приїхав зі Львова, має Шевченківську премію. Думав, що галицька основа та аура будуть у постановці. Але цього не сталося. Тому багато людей пішло після першої дії. Ще гіршим видався текст. От коло мене стоїть Микола Жулинський, він теж такої думки, що ця вистава не вдалася.

На початку вересня постановку мали показати на гастролях у Львові, але тоді вона ще не була готова.

— Це — моя перша вистава, — розказує режисер. —У психлікарні тримають письменника і його дружину. Божевільні танцюють аркан, грають на барабані й лірі. В одній зі сцен Ступка виходить у гамівній сорочці психа, з вишитими на рукавах червоними квітами. Текст читає з книжки, яку тримає в руках. Тут за Франка ніби грає інша особистість. Це не Франко, а хтось, хто пробує для себе його пізнати, — пояснює Кучинський.

— Це цілком виправдовує, що Ступка всю виставу читає текст із книжки.

У партері з сином Богдана Ступки Остапом сидить режисер Андрій Жолдак. Богдан Ступка ходить між рядами партеру і декламує вірші Франка. Зупиняється біля Жолдака і тицяє у нього вказівним пальцем, підсилюючи голос до крику. Уже кілька років Жолдак хоче зробити постановку в театрі імені Франка, але Ступка йому не дозволяє. Коли Богдан Сильвестрович повертається на сцену, Жолдак щось шепоче на вухо його синові Остапу. В антракті вони обмінюються номерами мобільних.

Після вистави Остап ділиться враженнями.

— Важко щось сказати. Вистава досить складна, треба ще раз подивитися.

Ганна ДЕНИСЕНКО, "Газета по-українськи"