На громадських слуханнях перемагає... адмінресурс

Цирк, цирк, цирк...

Адмінресурс жив, живе і житиме - досі показує практика масових зібрань громадян. Але будемо мати надію, що практика зігнання органами влади усіх підлеглих для протягнення потрібного рішення доживає останні дні. Про те, як громадські слухання перетворюються на цирк розповів «Киянам» один з головних борців за Солом‘янський парк - Євген Каплун.

«З громадських слухань стосовно долі Солом‘янського парку Сідоров влаштував цирк. На них строєм зайшли будівельніки, які зводять свічку на Солом‘янській, 15а, працівники ЖКУ та міської адміністрації. Наші активісти теж були, але значно менше, адже «мерських» було близько двох сотень людей. Ми їх вже знаємо у обличчя (сміється) – робітників ЖКУ, адміністрації, навіть будівельників багатоповерхівки. Усі вони дружно голосували, що їм дуже подобається будівництво. Також вони казали що вони одностайно підтримують запропоновану реконструкцію. Резолюцію підготували заздалегідь, а не складали її «на місці». Звичайно, проголосували теж одностайно. Наших активістів було лише 28. Адмінресурс виявився на висоті. Результати попередніх слухань були зовсім іншими. Учасники зареєструвалися, але паспортні дані у них не бралися, тому перевірити, чи кияни вони взагалі неможливо. Адже по резолюції провели голосування: як вони зафіксували, хто голосував «за»? До того ж текст резолюції ніхто не зачитував. Це ж натуральний цирк… Мені потім один з працівників ЖКУ сказав: «Я ж людина підневольна…», - розповів нам голова комітету «Вірний вибір» Євген Каплун.

Головним аргументом на слуханнях слугували межі парку, яких нібито не існує взагалі. Але громадські активісти наочно довели, що це не так: «На слуханні вони казали, що меж парку не існує взагалі. Ми знайшли межі парку (показує план Солом‘янського парку) – ось земельна ділянка на території парку. Ми передали їм цей документ, а вони почали кричати, ніби це старі межі парку, а є нові. А коли дізналися, що нових меж парку немає, то почали кричати, що вони «без печатки». Ми показали їм генплан, розроблений ще за радянських часів, але дійсний і донині. Майже усі зауваження лунали з вуст пана Головача. Але ж коли на слуханні панові Головачу починають піддакувати чиновники міськадміністрації, то все стає зрозуміло...» - повідомив у розмові з «Киянами» Євген Каплун.

«Взагалі генеральний план Києва не співпадає з кадастровим планом управління земельними ресурсами, хоч генплан і є вихідним документом. Я спілкувася з працівниками Генплану, відповідальними за зелені зони і вони сказали, що вихідним документом є саме генеральний план міста. Кадастровий – річ вже похідна. На даний момент згідно генплану територія парку – 36,7 гектари. А у Солом‘янській райадміністрації пан Лапань доказує, що межі парку не більше за 26 гектарів. Коли я пішов у Київзем і за картою міської адміністрації ми вирахували площу, справді виявилося саме 26 гектарів. А за рішенням Київради площа Солом‘янського парку – 32,28 гектари, у тому числі з площею, яка належить лікарні. Тож владні структури як хочуть, так і встановлюють межі парку» - каже він.

Щоб дізнатися, чи справді генеральний план є вихідним документом для виділення земельних ділянок у користування, «Кияни» звернулися до Сергія Дюжева, експерта з київського державного підприємства «Інститут Генплан»:

З чим їсть «Генплан» міська влада?

Сергій Андрійович розповів нам чому саме так суттєво різняться площа Солом‘янського парку на картах генплану та київським кадастром: «Відмінності між нашими межами парку та київземівськими починаються на етапі реальної практики користування землею. У методиці, технології та законодавчій базі генерального плану передбачено визначення меж, виходячи з різнобічної комплексної оцінки потреб населення у відпочинку, екологічних критеріях і т.і. - у нашому випадку це межі паркової зони. Межі парку були визначені після комплексної розробки генплану міста. Ці межі все ще дійсні, оскільки нинішній генплан затверджений у 2002 році» - каже він.

«Незважаючи на зміни і забудову, межі пов‘язані з реальною ландшафтною оцінкою, і війшли до норм забезпеченості населення територіями громадського користування зеленими зонами. Вони були закріплені зонуванням та структурними рішеннями, тож територія Солом‘янського парку була визначена. Зважаючи, що Солом‘янський район найгірше забезпечений зеленими територіями, межі парку є гранично необхідними, тому цю територію зменшувати не можна ні в якому разі» - зазначив він у розмові.

"І хоч у районі наявна суттєва нестача паркових зон, відбувається практика постійної «роздачі» землі: під Солом‘янську райадміністрацію, під будівництво житлових комплексів. Але копії генплану розглянуті ще у 2002 році, і копії є на руках у всіх відповідних установах. Але паралельно з розробкою генплану, чи після неї органи міської влади проводять роботу по відводу землі. Безумовно, будувати потрібно, і справа добра. Але, вибираючи ділянки, матеріалами генплану зазвичай не користуються. Запроси до інституту «Генплан» направляються, у кращому випадку, через один. Також часто наші висновки до уваги не приймаються. Саме така ситуація з територіями Солом‘янського парку» - розповідає Сергій Дюжев.

"Головний аргумент управління земельними ресурсами, що ці землі не закріплені відповідним чином. У кадастрі у них немає технічних звітів, парк не закріплений за користувачем. Але така ситуація по Києву в цілому, адже за радянських часів взагалі не було практики закріплення землі за користувачем - усі землі були міськими» - каже він.

Також Сергій Андрійович розповів «Киянам», чому зелені зони міста досі не закріплені за жодним користувачем: «Закріпити парк за користувачем можна, але існують організаційні проблеми. Наразі усі зелені зони по місту не мають господаря - закладу, який міг би управляти цими територіями. За різних часів піднімалося питання, що парку потрібен хазяїн - пропонувалися управління готельного господарства чи «Зеленбуд». Але «Зеленбуд» завжди відстоює позицію, що вони займаються лише «зеленню», а не будівлями. Тобто трава та дерева - наші, а будинки, вода - це вже інша єпархія. Завдяки безладу, це питання досі не вирішене. Тому парк потрапляє до списку «земель не наданих у користування», а їх можна роздавати кому завгодно. Хоч це неправильно, адже існує генеральний план, а відповідно законів про містобудування та архітектурну діяльність основою для землевідведення є містобудівна документація, і в першу чергу - генплан. Він є, і він затверджений. Перед тим як приймати рішення про виділення землі, потрібно було його відкрити та подивитись. Тому тепер у парку і відбувається така колізія - «безхозну» землю передають усім, хто попросить. Статті закону, порушені при виділенні ділянок у парку, відомі - і не є секретом ні для кого» - розповідає він про сутність проблеми.

Розповів він і про те, як межі Солом‘янського парку невпинно зменшуються зусиллями київських чиновників: «Київзем» бачить лише те, що відбувається у практиці земельних стосунків. Вони не аналізують, чи відповідає праву виділення ділянки - просто фіксують факт на своїх картах. А згодом відбувається цікава річ - поступає запит від міста: «які межі парку?». За їх розумінням - те що лишилося від території після роздачі ділянок, це і є парк» - зауважує Сергій Дюжев.

«Запити стосовно належності територій взагалі йдуть не за адресою, оскільки вони повинні йти до інституту «Генплан». Щоправда, після численних скандалів запити вже почали надходити і до нас. Нарешті. Після 300 епізодів незаконного відводу ділянок та десятка громадських заворушень вони почали до нас звертатися» - каже експерт.

Також Сергій Андріович поділився з «Киянами» своїм баченням шляхів виходу зі створеної міською владою проблеми: «Виправити нинішню ситуацію буде досить важко, але можливо. Рішення по нереалізованих ділянках потрібно просто анулювати. Де будівництво вже розпочалося - потрібно його зупинити та повернути території у первинний вигляд, адже ще не запіздно. У місцях, де споруди вже стоять потрібно вирішити, яким чином можна компенсувати втрати паркових територій. Але ця робота не проводиться, намагаються лише доказати, що все було вірно. Але допущені помилки треба виправляти» - розповів пан Дюжев наприкінці розмови.

Нова практика боротьби з громадською думкою поки що себе виправдала, і на слуханнях про Солом‘янський ландшафтний парк адмінресурс київської влади переміг думку громадян району. Але ж громадянам теж ніхто не заважає приводити потрібну кількість людей. Чи вдасться протягнути «потрібне» рішення владі, якщо мешканці району вдадуться до подібних дій? Тобто «виділятимуть» принаймні по кілька людей від кожного будинку, розташованого поряд з парком. Чомусь видається, що противників забудови єдиного в районі парку буде значно більше, ніж усіх «кріпосних» міської адміністрації.

20 - будівництво триває повним ходом

33 - на цей шматок може влізти ще кілька "свічок"

27 - посеред парку на горі стирчатиме двадцятиповерховий "дрючок"

38 - один з майбутніх будинків "заліз" на приватний город

31$, 39к, 19м - а отут можна вліпити кілька ресторанчиків...