Блог | Для нашего бизнеса – квоты, для иностранцев – преференции. И это свободная конкуренция?!

У випадку України "вільний ринок" – це дорога з одностороннім рухом, щонайменше. Для нашого бізнесу – квоти, тарифні та сертифікаційні обмеження, антидемпінгові розслідування..., для іноземців у нас преференції та відритий доступ, підтримка від власних держав, довгі та дешеві кредити... І це вільна конкуренція?! Це теж саме, що вийти з під'їзду і зустріти банду озброєних молодиків – поконкуруйте з ними хоча б за щось!

Поясніть мені, якого біса ми вимушені продавати шкури ВРХ до Італії, де їх обробляють, і вже у рази дорожче продають їх нам, але вже у вигляді матеріалу для виробництва взуття або готової продукції?

Або чому ми маємо продавати ліс-кругляк, а купувати імпортні меблі?

Обмеження експорту сировини це не ринково? Давайте нарешті визначимося із глосарієм та цінностями. Що цивілізована держава має у своїй політиці за пріорітет? На моє глибоке переконання – це розвиток власної економіки, інтереси внутрішнього бізнесу (і так, іноземні компанії, що мають виробництво в країні, створюють конкуренцію, імпортують сучасні технології – це також український бізнес), створення робочих місць для своїх громадян.

Якщо хтось сумнівається у тому, що саме так і роблять усі провідні країни, подивіться хоча б на торгівельні війни США з Китаєм. Найліберальніша та найдемократичніша країна, США. Але вона захищається від "вільної конкуренції", захищає свій ринок виробництва і свої (!) робочі місця. До чого це призвело у Штатах? До найнижчого рівня безробіття за останні десятиліття.

Тому, панове, я за те, щоб робочі місця для наших громадян і додана вартість для бізнесу в Україні були тут, а не деінде . Щоб Україна припинила бути джерелом експорту виключно трудових ресурсів та сировини. А щоб ці трудові ресурси їхали до нас, щоб український бізнес (у тч з іноземним капіталом) заробляв тут, і щоб високі зарплати платили тут.

Поняття ринковості.., якщо хтось читав будь-який підручник з економіки – там завжди стоїть маленька "зірочка", під якою написано, що ці закони і формули працюють в умовах так званого ідеального ринку, який існує виключно у теоретичних моделях. Так звані "цінності вільного ринку", які нам нав’язують, - це цінності, експортовані розвиненими країнами до нерозвинених. У себе вони проводять зовсім іншу політику.

Квоти на нашу продукцію до Європи, із омріяною зоною вільної торгівлі – це і є "вільний ринок"? Вільний від нас?!. Україна, наприклад, є одним із найбільших світових виробників меду. Але ми не можемо експортувати його до Європи – наша річна квота вибирається менш ніж за місяць. І так за більшістю товарних груп, де ми маємо "вільний доступ до відкритого європейського ринку".

Ринковість це добре, от дійсно, але не треба нас дурити. І США, і Європа у таку "ринковість" "грають" лише за ЇХНІМИ правилами. І я не можу їх за це засуджувати, бо вони діють в інтересах своїх людей та свого бізнесу. Вільно конкурувати можуть лише рівні. Нашому бізнесу та людям це поки що недоступно.

Ми не можемо змінити зовнішнє середовище, але ми можемо змінити себе та ставлення зовнішнього середовища до себе!

Будемо і далі зображати із себе "сферичних капіталістів у вакуумі"?