Блог | "Не читав, але засуджую" — міністр фінансів про Національне бюро фінансової безпеки

Вчора, 28 лютого 2018 р., Голова Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна опублікувала на своїй сторінці для ознайомлення та надання пропозицій законопроект "Про Національне бюро фінансової безпеки" (НБФБ).

Дивно, але факт: документом активно діляться в соцмережах, але більш ніж за добу під дописом народного депутата у фейсбуці не з’явилося жодного коментаря. Ні зрадопереможного, як це нині популярно, ні експертного. Очевидно, що професійна спільнота ретельно знайомиться із законопроектом, перш ніж його схвалювати чи критикувати.

Читайте: Гра міністра фінансів Данилюка: перелік досягнень "драйвера реформ"

Зате через кілька годин після опублікування законопроекту надійшов цікавий сигнал: в одному з інтернет-видань на кінець тижня заплановано до виходу колонку від Мінфіну про Національне бюро фінансової безпеки.

Сьогодні вже й сам міністр фінансів Олександр Данилюк не втримався від висловлювань щодо законопроекту про НБФБ у стилі "не читав, але засуджую", а прем’єр-міністр Володимир Гройсман тільки закріпив ефект відсутності фахової оцінки законопроекту з боку урядовців, бо там (дослівно!) "багато літер".

Втім, міністр фінансів і тут знайшов "глибоко аналітичні" слова для характеристики недоліків НБФБ. Спробуємо розкласти ці аргументи по поличках.

1. На думку міністра, частина підслідності була розширена. Є ризики конфлікту інтересів з іншими підрозділами з протидії фінансовим злочинам (наскільки серйозні ризики — поки що невідомо).

Відповідь. Звісно, підслідність розширено, адже НБФБ має стати не аналогом податкової міліції, а й перебрати на себе функції протидії економічним злочинам, які зараз знаходяться в тому числі у компетенції деяких підрозділів нацполіції, СБУ, прокуратури.

Читайте: Реформа ГФС: дальше пиара Минфина дело не дошло

2. Міністр стверджує, що уряд пропонував створити Службу фінансових розслідувань (СФР) у структурі Кабінету Міністрів, а "законопроект Южаніної" передбачає її створення "за прикладом СБУ", що не додає органу незалежності, а навпаки.

Відповідь: у мінфінівському законопроекті пропонувалося, щоб СФР була підпорядкована міністру. Якому саме міністру, мало би бути визначено нормативно-правовим актом Кабміну.

А тепер уявіть змагання в перетягуванні канату між Мінфіном і МВС щодо цього питання. Уявили? Так отож, що в підсумку закон би просто не почав працювати і СФР би не створили, тому що не створили б ніколи.

Натомість "законопроект Южаніної" передбачає, що НБФБ — незалежний орган зі спеціальним статусом, підзвітний Верховній Раді і Президенту України. Директора НБФБ призначає Президент, але звернутися до нього з листом про відставку директора можна після заслуховування його звіту за ініціативою підписом 150 народних депутатів.

Так де більше незалежності і реалізації парламентсько-президентської форми правління в нашій державі?

Читайте: Міністр фінансів Данилюк поставив бізнес раком

3. Данилюк зазначив, що в "законопроекті Южаніної" НБФБ наділена правом ініціювати перевірки бізнесу, хоча планувалося відійти від цього.

Відповідь: від чого відійти? Від протидії злочинності? Від постійного втручання в діяльність на підставі неузгоджених актів перевірок? Що міністр мав на увазі?

Якщо вже й порівнювати тепле із зеленим, то в законопроекті про СФР пропонується розпочинати кримінальне провадження за заявою про злочин, тоді як згідно із законопроектом про НБФБ заяви про вчинення кримінальних правопорушень спочатку передаються аналітичному підрозділу на дослідження із застосуванням сучасних методів кримінального аналізу Intelligence Led Policing.

А щодо актів перевірок, то вони взагалі не є підставою для кримінального провадження до закінчення повної процедури узгодження.

Зверніть увагу: за такий підхід ми боролися весь час існування податкової міліції.

4. Данилюк додав, що в цілому "законопроект Южаніної" написаний на основі урядового законопроекту, затвердженого рік тому.

Відповідь: коментувати нічого. Навіть за обсягом порівнявати законопроекти, з яких в одному 34 сторінки, а в іншому 102, неможливо, та й навряд чи потрібно.

Зрештою, в інтернеті у вільному доступі вистачає програм, які аналізують тексти на оригінальність, і кожен охочий може ними скористатися. Біда тільки в тому, що "законопроект Южаніної" вивішено для обговорення на загал, а от мінфінівський досі передається з рук у руки в паперовому вигляді.

Це ще й до питання відкритості та прозорості драйвера реформ.

5. "Навіщо втратили рік? Не бачу пояснень", — заявив міністр.

Відповідь: якраз на цьому місці мали би бути пояснення від самого міністра. Вірніше, відповідь на конкретне запитання: чому після зауважень секретаріату Національної ради реформ документ не було доопрацьовано і зареєстровано?

Чого чекали? Доки у Южаніної не з’являться нові ідеї, щоб знову їх привласнити, як ідеї із законопроекту №3357?

І останнє. Пропозиція Володимира Гройсмана, щоб бізнес оцінив обидва законопроекти і визначив, який із них є кращим, — не що інше, як спроба зберегти хороше обличчя при поганій політичній грі.

Недобросовісному бізнесу краще, щоб над ним було якомога менше наглядачів. Чесний бізнес питання створення єдиного органу для боротьби з фінансовими злочинами проти держави не лякає.

Тому потрібна професійна дискусія. І я б на місці міністра фінансів, який не читає офіційних документів, помовчала.