Блог | Путін втратив почуття реальності: росіян схиляють до рабства

Верховний аятолла ФСБ Путін вимагає від жителів Росії згоди на політичне і економічне рабство

Верховний аятолла ФСБ Владімір Путін так і не зрозумів, що не можна безнаказанно поєднувати економіку за Гайдаром-Чубайсом (Набіулліною, Кудріним) з політикою гонки озброєнь та зовнішньополітичною експансією. Одне в корні суперечить іншому й швидко вичерпує стійкість Росії. Та Путін про це наполегливо не бажав почути, чим і спровокував нинішній кризовий момент.

Але якщо Путін ще 6 років продовжить ту політику в Росії, яку веде з 2008 року, то питання про його політичну спадщину повністю відпаде.

Оскільки не буде такої держави, як Росія, не буде і політичної спадщини Путіна. Його будуть згадувати просто як могильщика Росії, точно так, як згадують Михайла Горбачова, як могильщика СРСР. Ось, тільки, така комфортна і забезпечена старість, як у Горбачова, Путіну не світить, це однозначно.

Пограбування народу відбувається ударними темпами, і у газонафтовій Російській Федерації зубожіння вже давно зайшло за "соціальну ватерлінію".

І якщо російський пенсіонер (при пенсії 9-12 тисяч рублів), мусить заплатити за комунальні послуги 4-6 тисяч, то у нього залишається приблизно 200 рублів на день. А це шість поїздок на трамваї.

Коли пригадати, що в Радянському Союзі поїздка на трамваї коштувала 3 копійки, і якщо взяти цю планку виміру, то нинішній путінській Росії, з рекордною ціною на нафту та газ, і рекордним їх видобутком – пенсіонер може витратити на свої щоденні потреби аж 18 копійок.

І це стосується не тільки пенсіонерів, а й багатьох медиків, вчителів та інших категорій малооплачуваних і малозабезпечених соціальних прошарків.

Втім, у Росії ніколи не було нормально. А тим хто в Російській Федерації жалкує за минулим "заможним життям" варто було б пригадати, що в СРСР були:

– гуртожитки, комуналки, малосімейки;

– заборона провінціалам, котрі не мали прописки, жити в Москві, Ленінграді і т.п.;

– жебрацький рівень життя. Провідні науковці та конструктори тулилися зі своїми сім’ями по гуртожиткам, готелькам і комуналкам;

– вічний дефіцит продуктів. "Ковбасні поїзди" на Москву. Москвичі жирували, а вся країна жила в бідності;

– нікудишня медицина;

– відчуття життя в концтаборі – страхання американцями, наглухо закриті кордони (за кордон виїжджали лише по блату);

– усвідомлення відсталості СССР. Ні джинсів, ні касет, ні відеомагнітофонів СССР виробляти не міг. Не говорячи вже про плеєри, комп’ютери, кондиціонери, ковбасу і т.д. Західні фільми викликали захват, як і західна музика.

Читайте: Сирийская жатва Путина

Хоча сучасні комуно-чекісти придумали черговий хід. Мовляв, так – СРСР був "поганий", але тільки "потім", "в період застою", відлік якого у них чомусь прийнято вести з початку 80-х років.

А ось зате СРСР в 60-70-і роки – це був просто світовий лідер. Наука, мистецтво, ремесла – все процвітало, контроль над "половиною світу", краща освіта, всі були "соціально захищені". Ну просто така собі суцільна країна Апельсинія, де ніколи немає холоду, яскраво світить сонце і завжди літо.

Хоча, в дійсності усе було з похибкою до навпаки. "Контроль над половиною світу". Це якою половиною? Найбіднішими країнами Африки? Нещасними "братами по соцтабору", які при будь-якій відповідній можливості тільки й думали, як втекти з цього тоталітарного "раю". Як Східна Німеччина в 1953 році, Угорщина у 1956, Чехословаччина в 1968 і Польща у 1980.

Чи "контроль" над Афганістаном? Або над Кубою? Не обманюйте себе: найрозвиненіші країни і народи світу ніколи не були під контролем СРСР, а якщо вже потрапляли (як Австрія), то бігли стрімголов геть при першій же можливості. А Радянському Союзу діставався всякий світовий непотріб, заради підтримки лояльності якого, весь час на "улещення" доводилося витрачати мільярди доларів, з без того невеликих доходів.

Усе це, закономірно, призвело до того, що Радянський Союз не тільки програв Холодну війну, а й розвалився, оскільки його імперська хватка ослабла, і він вже не міг утримувати силою поневолені народи.

І коли нинішня Росія знову хоче втягнутися в гонку озброєнь з Заходом, то Путіну варто було б пам’ятати, що СРСР програв гонку споживання, а гонку озброєнь так і не виграв.

Так само путінізм (як і "соціалізм" за радянських часів), нав’язаний росіянам не для вирішення їхніх економічних проблем, а для зовсім інших цілей.

Клептократичний путінський режим вимагає від жителів Російської Федерації згоди на політичне і економічне рабство. Через те, що йому потрібні людські і економічні жертви задля експансії імперського російського шовінізму по всьому світу.

Путін від вседозволеності і безкарності явно втратив почуття реальності. Тому питання, коли жадібний і божевільний "вояка" спуститься з небес на землю, стає все більше актуальним. Але якщо чекістський туман йому вже повністю сп’янив мізки, то все більше з’являється шансів, що при цьому спуску, а він обов’язково буде, у нього може не виявитися парашута.