Блог | На G20 состоится "стрелка" демократического и диктаторского лагерей: там, похоже, будет решаться судьба путинской войны против Украины

Наши западные партнеры по всем сценариям противостояния с российским империализмом выбирают переговоры с ним. И все потому, что Байден видит больше рисков в Трампе, чем в путине.

Далее текст на языке оригинала.

Якби Вашингтон нарешті розвʼязав Києву руки для повноцінного використання далекобійних ракет по рашистській території, це був би зрозумілий сигнал кремлеві: ми з вами, чортами, домовлятимемося лише тоді, коли заженемо за Можай. Але насправді меседж прозвучав протилежний.

Формально, США прикриваються звітом розвідки, яка вкотре розказала про червоні лінії кремля та ризик ескалації. На думку розвідслужб, РФ, ймовірно, відповість "жорсткішими діями проти США та їх союзників, можливо, з використанням смертоносних атак, якщо буде дозволено використовувати американські, британські та французькі ракети для ударів вглиб території РФ", — New York Times.

Це правда лише частково: НАТО безкарно намотало на свої стволи уже чимало путінських ліній; тому сьогоднішня "турбота" про ракетну незайманість РФ насамперед спричинена американськими виборами. Команда Байдена побоюється, що найменша спроба путіна огризнутися на "далекобій" буде використана Трампом для дискредитації Камали Гаріс як конкурента на виборах. І ще: партнери більше не хочуть вливати стільки коштів на вівтар перемоги демократії, скільки потрібно для збройної переваги України над московією.

Глобально позиція партнерів щодо майбутнього путінської війни ще не узгоджена, і, судячи з усього, формуватиметься 10-12 жовтня у Берліні, де зустрінуться лідери США, ФРН, Франції та Великобританії. "Войовничі пацифісти" Байден із Шольцем намагатимуться дотиснути Макрона та Кіра Стармера.

Байден нині перебуває в точці обережності Шольца. Позиція їх обох зчитується: у Байдена вибори, у Шольца – економічна стагнація, і він уже натякає, що знов настав час перемовин між путіним та Зеленським.

Британія та Франція ще намагатимуться тиснути на Шольца із Байденом для обрання іншої позиції союзників у війні: змусити путіна до перемовин винятково з позиції сили, бо показна слабкість Заходу призведе до посилення росії. Тому більшість європейських країн виступають за подальшу допомогу Україні та дозвіл на "далекобій": для Європи це — глобальний конфлікт, який загрожує світу.

Це може здаватися збігом, але Байден з Шольцом затягли гальма української допомоги саме в момент, коли почали "газувати" країни Глобального Півдня, просуваючи китайсько-бразильський [насправді - російський] "мирний план". І відбувається це напередодні саміту 18-19 листопада в Бразилії на саміті G20, де зустрічатимуться бенефіціари війни та миру.

Китай з його політичними сателітами створили міжнародну групу "із завершення війни", яка "відіграватиме конструктивну роль в політичному врегулюванні українського питання". Пекін підтягнув до клубу любителів путіна Єгипет, Саудівську Аравію, Туреччину, Мексику, Кенію, Замбію, Казахстан і навіть Угорщину.

На останній зустрічі в Нью-Йорку на зустрічі Шольца, Байдена, Макрона та Стармера уже пролунала фраза "слід говорити з путіним", а тут так вчасно китайці з бразильцями намалювали "мирну ініціативу", яка дасть московії декілька років передишки та час на переозброєння.

Ми живемо в динамічному світі, і настрої "бенефіціарів миру" можуть корегуватися, Байден здатен навіть пообіцяти Україні "далекобій" для моделювання якоїсь реальності... але ключова стратегія уже виглядає сформованою: НАТО шукає стіл перемовин, за який готовий сісти бункерний. І, схоже, це буде китайський стіл.