Блог | Израиль и Украина обречены жить в условиях логики обратного отсчета

На фоне глобального кризиса безопасности на Ближнем Востоке, фактически начавшегося 7 октября 2023 года после поддерживаемого Ираном и "Хезболой" нападения ХАМАС на Израиль, нередко можно услышать – по крайней мере на демонстрациях, где выкрикивают о "Палестине от реки до моря", – что для еврейского государства начался "обратный отсчет", потому что после 2023 года оно теряет поддержку на Западе, даже среди большого количества американцев. А если у Израиля не будет союзников на Западе, вопрос его ликвидации будет вопросом времени, пишет Виталий Портников для Hromada.us.

Далее текст на языке оригинала.

Але головна брехня у цьому твердженні - час, коли почався зворотній відлік. Насправді це відбулося не 7 жовтня 2023 року, а 14 травня 1948 року, коли Давид Бен-Гуріон оголосив про створення Держави Ізраїль. Бо війна арабських країн проти цієї нової держави почалася цього ж самого дня.

І з цього часу Ізраїль живе саме у цій логіці - а значить, і у дефіциті безпеки. Довгий час існувала приваблива ілюзія, що, якщо досягти миру з арабськими державами, це вирішить проблему цього дефіциту. Зараз нова ілюзія полягає в тому, що безпеку можна отримати шляхом перемоги над ХАМАС і знищення режиму в Ірані.

Але справжня безпека досягається не просто шляхом міждержавних домовленостей і силою. Вона досягається шляхом волі суспільств. У Ізраїля немає мирної угоди з жодним демократичним арабським утворенням. Коли єгиптяни після краху "вічної" диктатури військових отримали можливість взяти участь у дійсно вільних виборах, вони проголосували за кандидата, який співпрацював з Іраном і мріяв про крах Ізраїля, а не про мир з Ізраїлем. Коли палестинці на перших вільних виборах після угод з Ізраїлем отримали можливість сформувати власний уряд, більшість проголосувала за ХАМАС.

У цій ситуації безпека Ізраїля може базуватися тільки на негарантованому партнерстві із США - тому що на зміну ентузіазму Трампа може прийти відстороненість його наступників, - і на силі, бо будь-яка дипломатія виглядає тимчасовим явищем. І немає нічого дивного, що перша демократична держава Близького Сходу все більше нагадує суспільства за рівнем ескалації й несприйняття. Це також логіка вічного зворотнього відліку.

Звісно, було б набагато краще сподіватися на "новий Близький Схід", про який мріяв ще Шимон Перес. Але для цього нового Близького Сходу право Ізраїля на існування має зʼявитися в головах його сусідів, а не тільки на папері документів. У головах робітників і солдатів, а не тільки королів і військових диктаторів. А ймовірність цього зменшується з кожним новим етапом розвитку воєнних технологій, бо зʼявляється сподівання на те, що в майбутньому протистоянні виживуть ті, хто має великий демографічний і територіальний ресурс. Тобто нарешті категорії, на які сподівалися ще у травні 1948 року, матимуть вирішальне значення.

Те ж саме є актуальним і для України. Може зʼявитися враження, що "зворотній відлік" для нашої країни розпочався 24 лютого 2022 року - переважна більшість українців і досі в цьому впевнена. Проте насправді цей зворотній відлік почався 24 серпня 1991 року, у день проголошення незалежності, бо в Москві з першого дня не сприймали це рішення як усталене. Питання було тільки в часі і методах поглинання. При цьому повʼязувати саму ідею ліквідації Української держави з прізвищем президента Путіна було б помилково. 30-річчя створення Союзної держави Росії та Білорусі, про яку домовилися ще за часів президента Єльцина, чітко ілюструє, яка модель співіснування пропонувалася Москвою ще тоді, коли війна між Росією та Україною сприймалася як фантастична.

Отже, обидві держави, які опинилися у епіцентрі найбільших конфліктів з часів Другої світової війни, приречені жити в умовах логіки зворотнього відліку й наступні десятиріччя. Це, принаймні, потрібно усвідомити. А з усвідомленням невідворотності загроз прийде і усвідомлення переформатування шляхів їхнього вирішення. Звісно, найкраща гарантія майбутнього Ізраїлю - "новий Близький Схід", мешканці якого погодяться з можливістю існування Ізраїлю. А найкраща гарантія майбутнього України - демократична Росія, яка відмовиться від імперіалістичних амбіцій.

Однак якщо ані того, ані іншого варіанту в близькій історичній перспективі не проглядається, а можливості воєнних технологій покращуються, нам залишається тільки логіка зворотнього відліку.

Тільки можливість стримувати звіра і при цьому (що не менш важко) не перетворитися на звіра самому.