Блог | Не все так добре в російській недоімперії
Якби все було так добре і чудово в Російській імперії, то чому вона розвалилась на національні держави?
В імперській свідомості саме Москва провадила "збирання" "споконвічних російських земель". Ці землі ототожнено з територією, на якій коли-небудь жили або живуть слов'янські народи. Звісно, що збирання це відбувалося навколо пупу землі – Білокам’яної. При цьому ця імперська слов'янська автохтонність грунтувалася на ідеї переваги росіян над іншими слов'янськими народами, котрих в Росії ніколи не сприймали як самостійні етноси, тим паче як суверенні держави. Тож думка про те, що українці – це самостійний народ, який має наразі свою суверенну державу, в російській імперській свідомості викликає несприйняття. По суті, росіяни ідентифікують українців як росіян, котрі говорять поганою російською мовою.
Серед складових російської моделі імперського мислення можна назвати також influence legitime, яке трактували як законне – невід'ємне "неотъемлемое" право Росії, виходячи зі своїх міркувань безпеки здійснювати завоювання чужих територій чи то насаджувати слухняні або лояльні до Москви політичні режими. Натомість народи, які робили спроби вийти з імперії сприймалися як зрадники і мали нести колективну провину, що виражалося в масових репресіях та депортаціях.
У середині 1930-х рр. в родині рівних братніх народів СССР з’явився старший брат – великий російський народ, який, виконував в новій імперії роль "цементуючої" панівної нації та сприяв русифікації неросійських народів. Натомість, створена сталінськими ідеологами історико-ідеологічна концепція "дружби народів", через перманентну фальсифікацію історії прагнула видати совєтський тип колоніалізму за ідеальне вирішення національного питання, а совєтську великодержавну політику русифікації – за політику інтернаціоналізму.
Що стосується сучасності. Перш за все Росія залишається імперією, точніше недоімперією – там є Башкортостан, Татарстан, кавказькі народи. А що робили з цими кавказькими народами в 90-х роках під час Чеченської війни ми також пам’ятаємо і знаємо. Приміром знищення російською авіацією м. Грозний з його населенням. Так сталось, що Путін знайшов інший шлях, як приборкувати чеченців через своїх колоніальних правителів, але це не значить, що проблема з ними вирішена.
Читайте: Мифы войны. Подвиг Зомби Космодемьянской
Документом, в якому офіційно на вищому репрезентативному рівні втілено нову російську ідеологію, став указ про "Основидержавної культурної политики" (затверджено 24 грудня 2014 р.). Указ почали готувати в Міністерстві культури РФ ще в жовтні 2013 року, і згодом у пресу потрапила інформація про зміст документа. Як зазначали журналісти, серцевиною концепції є теза "Росія – не Європа". Також мова йшла про наміри відмовитися від принципів полікультурності і толерантності, які визнано – "чужими ціннісними нормами".
Врешті з остаточного тексту документа прибрали недолугу фразу про Європу, немов би скальковану з книги президента Л.Кучми "Україна – не Росія", але суть від цього не змінилася. В "Основах…" ви не знайдете навіть слів "Европа" чи "европейський", як і згадки про европейськість російської культури. Натомість в ньому підкреслено унікальність і цивілізаційну самобутність Росії, яку вбачають, насамперед, у тому, що Росія розвивалася і розвивається як країна, яка об'єднує два світи – Схід і Захід. Саме наголос на "цивілізаційному" принципі дозволяє протиставити Росію "ідеалізованим" "ліберально-західним" ідеалам і цінностям, які можуть загрожувати збереженню єдиного російського культурного коду. В документі підкреслено ключову роль в історичній свідомості багатонаціонального російського народу російської мови та великої російської культури. Серед цінностей, які запропоновано зберігати (або ж культивувати) в Росії, особливу роль відведено православ'ю, натомість відсутня згадка про інші християнські конфесії. У переліку потенційних небезпек згадано "деформацію історичної пам'яті, негативну оцінку значних періодів вітчизняної історії, поширення помилкового уявлення про історичну відсталість Росії". Наголошено на необхідності передачі від покоління до покоління традиційних для російської цивілізації цінностей і норм, традицій, звичаїв і зразків поведінки.
Тому проблема міжетнічних конфліктів не вирішена, і в будь-який період може відбутися вибух, особливо на економічному ґрунті і через інші проблеми.
В Росії існують різні релігії: буддизм (Калмикія), іслам (Татарстан, Башкортостан, Північний Кавказ тощо). В подібних культурно відмінних від російських регіонах жевріють самостійницькі настрої, які здатні посилюватися і радикалізуватись.
Читайте: Мы сели жирным задом сразу на три стула
Приміром, найбільша кількість бійців ІДІЛу дає Росія. З Росії на Близький Схід їде велика кількість мусульман і росіян, які приймають іслам та стають причетними до цієї терористичної організації.
Потенційно загострення національних і сепаратиських проблем могло би виникнути у зв’язку із економічною ситуацією. Допоки Росія має певний економічний потенціал за рахунок продажу газу і нафти, але величезні витрати, зараз йдуть і на Сирію, і на Україну, І це вже призвело до того, що починаються певні вибухові процеси всередині самої Росії.
Вони, на перший погляд, пов’язані з питаннями про перспективи подальшого демократичного розвитку країни і передовсім з корупцією у верхівці кремлівської влади. 12 червня по різних містах, коли відзначався День Росії, відбулося масове затримання людей, які виступили проти корупції, в основному молоді.
Це вже перші дзвіночки, які свідчать про те, що не все добре в Датському королівстві кривих дзеркал. Йдеться вже не про національні проблеми, а про внутрішні політичні.
Я не спішив би робити прогнозів, але ситуація у них доволі складна, на міжетнічному ґрунті також, оскільки на цьому тлі і постає фашизм, і ксенофобські організації, що вбивають іноземців.
Коли цей вибух може статись? В політології небезпечно робити якісь прогнози. Подібні вибухи відбуваються нерідко зовсім неочікуванно.
