УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Сергей Постоловский
Сергей Постоловский
Писатель, политический аналитик, кандидат политических наук

Блог | Все в его руках, або Він імпонує Трампу

Все в его руках, або Він імпонує Трампу

Після референдуму Ердоган може повторити успіх Ататюрка або наразитися на західні санкції, пише Сергій Постоловський на ТСН

Західні ЗМІ пишуть, що референдум у Туреччині може перетворити Реджепа Таїпа Ердогана на султана. Зокрема, у британській the Independent стверджують, що Туреччина може стати здобиччю для багатьох ворогів.

Але тут варто зважити на декілька моментів. Існує висока ймовірність охолодження політичних і дипломатичних відносин Євросоюзу з Туреччиною, засудження дій президента Ердогана, тому що питання, проголосовані на референдумі, суперечать західній ліберальній демократії. Водночас, швидше за все, його результати не вплинуть на економічні і торговельні двосторонні відносини.

Читайте: Туреччина опинилась за півкроку до ісламістської диктатури

З іншого боку, є ще позиція Сполучених Штатів Америки. Дональд Трамп привітав Ердогана із перемогою. Чому? Напевно, Ердоган імпонує Трампу своїм характером, манерою ухвалення рішень, стилем ведення політики.

Після цього референдуму все залежатиме від самого Ердогана, від того, як він використає повноту влади, надану йому за його результатами. Насправді може бути декілька варіантів.

Перший – це посилення внутрішньої, соціальної та економічної політики, щоб забезпечити собі так зване електоральне ядро – "щоб народ був за нього" – дати туркам стабільність і добробут.

Другий – придушення політичних опозиційних рухів. У такому разі може йтися й про запровадження міжнародних санкцій проти Туреччини. Але сумнівно, що це вдасться оперативно реалізувати.

Читайте: Американцы своих не сдают

І третій – повнота влади дозволить Ердогану зосередитися на вирішенні проблем тероризму і ситуації в Сирії. У цьому контексті можливий навіть союз зі Сполученими Штатами щодо боротьби з міжнародним тероризмом, зокрема з "Ісламською державою", не лише в Сирії, але й в інших країнах Близького Сходу. Росія також свого не впустить. Найімовірніше, вона намагатиметься, якщо й не очолити, то хоча б на паритетних засадах із США та Туреччиною будувати міжнародну коаліцію з боротьби із тероризмом.

Якщо Ердоган все-таки зважиться на утиски політичної опозиції і не застосує нові повноваження в інших сферах, зокрема в соціальній та економічній політиці, то на нього чекає велика порція негативу від міжнародної спільноти. У такому разі виникне ще й ризик активізації нових терактів на території Туреччини. Та якщо Ердоган поведе себе розумно, йому, можливо, вдасться повторити успіх Мустафи Кемаля Ататюрка. Турецьке суспільство все ж не може повністю жити за принципами західної ліберальної демократії. 

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...