Росія: сирійський гамбіт

Від самого початку засідання Ради Безпеки ООН по Сирії більшість оглядачів досить песимістично оцінювали можливість досягнення міжнародною спільнотою згоди щодо шляхів виходу із кризи. Раніше, 4 жовтня 2011 року Росія та Китай вже застосовували право вето при голосуванні в Раді Безпеці проекту резолюції із засудженням сирійської влади. Тому прийняття жорсткої резолюції, яку обстоювали представники Ліги арабських держав (ЛАД) і США, видавалось фантастичним. Однак напередодні голосування Вашингтон та їхні союзники погодились на пом'якшення проекту резолюції по Сирії і вилучення з неї найбільш болючих для Росії пунктів: вимогу відставки президента Асада, введення збройного ембарго та нових санкцій.

Як відзначили журналісти The Washington Post, новий текст резолюції був нічим іншим як поступкою Росії задля досягнення консенсусу. США та їхні союзники пішли на такий крок, вважаючи, що навіть в такому «обрізаному» вигляді спільна резолюція РБ ООН по Сирії стане важливим сигналом для Дамаска. Як заявив глава ЛАД Набіль аль-Арабі: "Вона (резолюція) вплине на сирійський уряд, адже вони зрозуміють, що Росія не може вічно стояти за них". В перспективі дана резолюція відкрила б шлях до реалізації мирної ініціативи ЛАД, що передбачала створення уряду національної єдності та проведення нових парламентських і президентських виборів.

Були також враховані побоювання Росії щодо повторення в Сирії лівійського сценарію. Нагадаємо, саме прийняття резолюції Ради Безпеки ООН дозволило НАТО розпочати зовнішню збройну інтервенцію проти режиму Муаммара Каддафі. В преамбулі до нового проекту резолюції по Сирії була підтверджена "рішуча підтримка РБ ООН суверенітету, незалежності, єдності і територіальної цілісності Сирії", та відданість мирним засобам врегулювання конфлікту.

Однак навіть пом’якшений варіант резолюції не задовольнив опонентів США. Росія, за підтримки Китаю, завила, що ЛАГ і Рада Безпеки немає права нав'язувати Сирії готовий рецепт розв’язання політичної кризи, а будь-який мирний план повинен бути обговорений з сирійським урядом та опозицією.

В суботу, 4 лютого Росія і Китай наклали вето на «компромісний» проект резолюції ООН по Сирії. На підтримку документа, співавторами якого виступили сім країн-членів Ради, висловилися 13 держав, проти - двоє. Така позиція російських і китайських дипломатів із сирійського питання викликала відверте роздратування в їхніх опонентів.

Американський посол в ООН Сюзан Райс звинуватила Москву і Пекін в тому, що вони впродовж "довгих місяців" тримають Раду "заручником" своїх "особистих інтересів", вдаючись до тяганини і вихолощуючи будь-які документи, які б змусили Асада змінити свою поведінку ". А держсекретар США Хілларі Клінтон недвозначно завила, що вето Росії штовхає Сирію у кровопролитну громадянську війну. В такому ж руслі висловився британський посол при ООН Марк Грант, за його словами, подвійне вето Росії та Китаю "нічим виправдати неможливо ". Французький посол Жерар Аро пообіцяв і надалі підтримувати сирійську опозицію та заявив, що Париж посилюватиме тиск на режим Асада, зокрема через запровадження нових санкцій по лінії Євросоюзу.

Відкинувши цю критику як абсолютно необґрунтовану, постійний представник РФ при ООН Віталій Чуркін звинуватив західні держави в тому, що вони від самого початку сирійської кризи підривали можливість політичного врегулювання, закликаючи до зміни режиму. За його словами, російська делегація була змушена проголосувати проти представленого проекту резолюції, оскільки він "неадекватно відображав реалії, що склалися в Сирії". За словами глави росіського МЗС Сергія Лаврова, запропонований варіант документу містив заходи лише проти уряду Асада, але не проти озброєних опозиційних угруповань.

З першого погляду, видається, що погляди Заходу та Росії щодо розв’язання сирійської кризи та майбутнього Башара Асада відрізняться кардинально. Але можливо, це лише ілюзія? В інтерв’ю австралійському каналу АВС Лавров чітко дав зрозуміти, що Асад не є другом або союзником Росії. Більше того, за його словами, Росія ніколи не заявляла про те, що сирійська криза може бути вирішена лише за умови збереження влади чинним президентом. Схоже російські дипломати затіяли власну гру, головна ціль якої перехопити ініціативу у вирішенні сирійського питання.

Ще до початку засідання Ради Безпеки, експерти пояснювали непоступливість Росії у сирійському питанні незадоволенням Москви тим як розвивались події «арабської весни». Росія опинилась осторонь доленосних подій в арабському світі та втратила свій вплив у регіоні. Як зазначає експерт Інститута Гувера Фуад Адамі: "Сирійська тиранія дозволяє Росії знову відчути себе великою державою". Москва багато вклала в Сирію, набагато більше ніж в інші держави регіону, а тому не віддасть її просто так Заходу, цитує слова експерта The Wall Street Journal. Підтримуючи Асада, Москва знову грається в давню гру часів "холодної війни" під назвою "збереження глобальної рівноваги сил", паралельно прагнучи повернути собі статус впливового гравця як на міжнародній арені, так і безпосередньо в близькосхідному регіоні.

Неправильно стверджувати, що Росія лише блокує західні пропозиції та підтримує режим Асада зброєю. Російські дипломати виносили на розгляд РБ ООН спільно з китайськими партнерами дві резолюції по Сирії, які однак були відхилені західними державами. А 25 січня російський міністр закордонних справ Сергій Лавров заявив про намір організувати у Москві переговори між протиборчими сторонами в сирійському конфлікті. Офіційний Дамаск погодився сісти за стіл переговорів, в той час як в опозиції ця пропозиція не викликала особливого ентузіазму. За словами повстанців, Дамаск спочатку має припинити збройне придушення акцій протесту і переслідування опозиціонерів. Відчуваючи підтримку з боку заходу опозиціонери продовжують наполягати на відставці Асада як першого кроку до початку переговорів.

Тепер же, коли надії на прийняття РБ російської резолюції по Сирії та проведення переговорів у Москві стають все більш примарними, Росія, схоже, змінює тактику.

За дорученням президента Росії Сергій Лавров і директор СВР Михайло Фрадков попрямують 7 лютого в Дамаск для зустрічі з президентом Асадом. На пам'ять одразу спадає інші переговори з іншим диктатором, в яких Росія приміряла на себе роль «рятівника». Мова йде про 78-денну операцію НАТО проти Сербії з метою змусити президента Слободана Мілошовича вивести силові підрозділи з провінції Косово. Незважаючи на санкції та нищівні бомбардування, Мілошович демонстрував завидну стійкість. І лише після перемовин з Віктором Черномирдіним, тодішнім прем’єр-міністром Росії, сербський лідер погодився відступити. Цілком ймовірно, що схожий сценарій буде розіграний в Дамаску. Особисто Башар Асад мало цікавить Росію, головне, щоб розв’язання сирійської проблеми відповідало інтересам Росії в регіоні. Напередодні непростих для Кремля президентських виборів успіх на сирійському напрямку стане неоціненним подарунком прем'єр-міністру Росії та кандидату в президенти Володимиру Путіну.