Блог | Тіньовий бізнес мелітопольської зовнішньої реклами
Щодня, виходячи на вулиці Мелітополя, жителі бачать десятки бордів. Напередодні політичного сезону всі рекламні пропозиції змінюються на політичну агітацію. Здавалося б, в Україні демократія, свобода слова і вибору, але в місті ми бачимо сітілайти тільки від політичної партії Сергія Мінька.
Таку вибірковість легко можна пояснити тотальним договірняком і залякуванням директорів компаній. Сфера зовнішньої реклами – дуже прибутковий бізнес. Завідуючи ним, в місяць можна отримати мало не мільйонний дохід і повний контроль над політичною рекламою на додачу.
Правила гри такі: приватна компанія, яка займатиметься зовнішньою рекламою, на рік укладає договір з оренди землі, на якій встановлюється борд. У цій же процедурі не останню роль відіграє архітектурний комітет. Під впливом міськради комісія вирішує кому можна давати дозвіл на оренду. Перед укладенням договору представники влади заганяють контору в суворі межі й детально промовляють, кого можна розміщувати на бордах, а кого ні. Якщо неугодні таки потрапили в зорове поле містян, орендарі ризикують не отримати продовження договору на наступний рік або зовсім, під різними приписами, нарватися на демонтаж.
Більшість "своїх" компаній взагалі працює без дозволу на оренду. За звичним алгоритмом до міськради заноситься "котлета", яка здатна вирішити будь-які питання, що проходять через мелітопольську владу. Звичайно ж, ні одна копійка з цих договірняків не йде в бюджет міста. Весь ринок перебуває в тіні.
Місцева влада всіма шляхами буде намагатися утримати "золотий бізнес". Їм необхідно мати повний контроль над зовнішньою рекламою для нав'язування своєї інформаційної політики. Завдання Міньковських – не впускати в медійне поле людей, які можуть змінити звичні порядки з 90-х. Вони вважають, що створення інформаційного вакууму – це їхній рятувальний круг.
Для прикладу, в Європі договори на оренду під зовнішню рекламу укладають не менше ніж на 10 років. Такий підхід допомагає забезпечити свободу слова європейським виборцям. Мелітополь теж може досягти такого рівня демократії, якщо зробить вибір на користь нових змін.
Типовий випадок, коли місцеві царі знову переступають закон – ситуація з бордами народного депутата Володимира Крейденка. Варто було тільки розмістити нардепу від "Слуги народу" свої агітаційні плакати по місту, як наступного дня від них і сліду не залишилося. Цього і варто було очікувати, адже Сергій Мінько, його наближений Іван Федоров та інші не вміють чесно боротися. Підкилимні ігри, договірняки і схемки – те, чим звикла займатися вся ця гопкомпанія.
