Діти з особливими потребами та діти з інвалідністю: як їм ходити до школи

Керівниця ГО "Соціальна синергія" Маріанна Онуфрик прокоментувала реформи та нововведення у системі освіти України.

Експерта зазначила, що, на жаль, в Україні ще досі розповсюдженою залишається модель поведінки, коли люди "внизу" чекають на вказівку "згори". Вона заявила, що при цьому бачить дуже багато вдалих ініціатив знизу, і практика показує, що той хто хоче їх реалізувати, реалізовує. Онуфрик нагалосила, що два поняття: "діти з особливими освітніми потребами" та "діти з інвалідністю" не є тотожними. Вона зазначила, що типова помилка для більшості українців - вважати їх однаковими за сенсом. Коло дітей з особливими освітніми потребами є значно ширшим ніж коло дітей з інвалідністю. Такі діти не є інвалідами, але вони потребують тимчасової або постійної підтримки під час навчання.

Вона навела приклад, що в Україні існує дуже розповсюджений діагноз - "діти із гіперактивністю". На її думку, ця категорія дітей входить до групи дітей із особливими освітніми потребами. Також сюди належать діти із деяких регіонів Закарпаття, оскільки вони можуть взагалі не розуміти української мови, коли приходять до школи. Це також стосується дітей, які постраждали від насильства, дітей які переходять до іншого навчального закладу.

Експертка зазначила, що нещодавно перебувала в Естонії, де спостерігала, як працює команда спеціалістів, які допомагають у навчанні дітям із особливими освітніми потребами.