Блог | Шапка Бандери, костел, що став в’язницею і палац у стилі казино. Чим вражає містечко біля Львова
Якщо намагатися шукати позитив у абсолютно негативних явищах, то влучним прикладом є ситуація з пандемією коронавірусу. Чи не єдиним сприятливим наслідком закриття кордонів та клінічної смерті туризму у світі став поштовх до подорожей в межах власної країни. Нерідко класні та неймовірні локації розташовані буквально під носом у радіусі 100 кілометрів від вашої домівки, (щоб подивитися відео, доскрольте новину до кінця) .
Мабуть, раніше ви і не задумувалися про поїздку в умовний Сокаль. Що там цікавого? Невже там є речі, які можуть здивувати? Виявляється, що так! Старовинні будівлі з власним шармом, затишний парк і чимало історичних артефактів – все це про місто, яке за деякими гіпотезами є старшим за Львів.
У Сокалі ви знайдете роботи відомого скульптора Григорія Кузневича, який долучився до оздоблення фасаду львівського вокзалу, побачите одну з найдавніших синагог Західної України, здивуєтеся невеличкій і дуже затишній міській ратуші, відкриєте для себе унікальну церкву Святого Миколая, а також зможете відпочити на березі мальовничого Західного Бугу.
Зрештою, на цікаві речі можна натрапити і в околицях міста. На відстані 10-ти кілометрів від Сокаля розташоване село Тартаків, відоме свої палацом, який було споруджено на місці замку. Кажуть, що у якості прототипу архітектори використовували легендарне казино у Монако.
Прикро, але Сокаль, як і тисячі інших привабливих за змістом і гнітючих за формою міст України, не завжди викликатиме у вас посмішку і захоплення. Подекуди ви відчуєте, скоріше, смуток. Смуток за тим, як бездарно і нешанобливо ми ставимося до своїх реліквій. І якщо в радянську епоху створення магазинів/книгозбірень/складів у церквах вважалося нормою, то у наші дні норма – це знищені будівлі, що розсипаються на очах. Синагога XVII століття? Байдуже. Фантастичний палац, зведений століттям пізніше? Нехай розвалюється. Ставлення українців до свого спадку вражає – люди вже навіть не бідкаються, а влада більше не розводить руками.
Втім як у кожній казці, знаходяться свої герої. У Сокалі таких небайдужих чимало. Наприклад, подружжя Анатолія та Наталії Покотюків, які у середині 80-х створили музей під назвою "Людина. Земля. Всесвіт". Роботи художників, церковні експонати, реліквії з місць-явлень Божої Матері, експозиції, присвячені Тарасу Шевченку, Леоніду Каденюку і навіть шапка Степана Бандери – далеко не повний перелік того, що ви зустрінете у музеї. Ще одна цікава локація у Сокалі схожого спрямування – місцевий історико-краєзнавчий музей, яким також опікуються фанати своєї справи.
Чудернацько. Моторошно. Щемливо. Приблизно так почуваєшся, коли потрапляєш за стіни ренесансного монастиря бернардинів з костелом Діви Марії, що здіймається на березі Західного Бугу у селищі міського типу Жвирка неподалік Сокаля. Зрештою, про монастир тут нагадують поодинокі предмети. Наприкінці 50-их радянські чиновники створили тут виправну колонію, де у тому числі, відбували покарання в’язні-довічники. Монастирські келії перетворилися для них на тюремні камери.
У березні 2012-го пожежа випалила дах старого монастиря та його дерев’яні перекриття. Шість сотень арештантів етапували в інші області, а бернардинський комплекс ХVI століття, який встояв навіть перед військами Богдана Хмельницького (у середині XVII століття гетьман не зумів взяти його штурмом) було сильно пошкоджено. З кожним роком стан пам’ятки погіршується. Туристів тут теж не чекають, проте команді Blog360 вдалося привідкрити таємничість і відзняти небачене раніше.
Загалом Сокаль це привабливе місто зі своєю аурою та атмосферою, куди неодмінно треба завітати. Мандруйте, відкривайте для себе світ і змінюйте на краще те, що вас оточує! А ще підписуйтеся на Blog360, черпайте наснагу і радійте життю!
