Відео дня
Сповідь емігранта: як живеться українці у Грузії
Українка Анастасія Пугач переїхала з України до Грузії. У гірській країні дівчина відкрила свій бар і живе у своє задоволення. Як живеться Насті вдалині від Батьківщини - читайте від першої особи.
У нас тут дівчина, яка втілила мрію доброї половини дауншіфтерского світу - поїхала до Грузії і відкрила там свій бар. Як живеться Насті Пугач в країні гір, вина і гостинності, - читайте в новому випуску "Щоденників емігранта".
Читайте: 5 речей, які не дають Закарпаттю побити туристичний рекорд Львова
ЧОМУ Я ПЕРЕЇХАЛА
До Грузії я переїхала дуже спонтанно. Мій хлопець з друзями, в грудні 2013 року, відкривав хостел в гірськолижному курорті Гудаурі. На той момент у мене не було чіткого уявлення, чим я себе займу в Грузії, але і в Україні мене нічого не тримало, тому я переїхала без будь-яких сумнівів.
Перших два місяці ми жили в хостелі. Для мене це був новий досвід, чого тільки не доводилося робити. З'явилося багато друзів з України та Росії, з багатьма з них я досі спілкуюся.
Коли ти живеш на гірськолижному курорті, особливо не відчуваєш вплив культури нової країни, тому як такої адаптації не відбулося.
Коли сезон закінчився, ми з друзями переїхали в Тбілісі. Так вийшло, що ми шукали зйомну квартиру, а знайшли підвальне приміщення і вирішили відкрити бар. Ремонт у нас зайняв півтора місяця, все робили самі. Якраз в цей період впритул налагоджували ділові відносини з грузинами, і я зрозуміла, що знаходити спільну мову з місцевими мені складно.
Тбілісі - це дуже розслаблене місто, тут життя не кипить, а плавно протікає, до цього важко пристосуватися після Києва.
Але до всього з часом звикаєш. Мені знадобилося три місяці, щоб почати відчувати себе комфортно.
Читайте: 25 унікальних місць України, створених природою і людьми
ПРО ЦІНИ
Ціни особливо не відрізняються від українських. У Грузії мало виробництва і, як наслідок, багато імпорту, у тому числі і з України.
В основному, всі продукти ми купуємо в супермаркетах, але за смакотою краще їхати на базар. На базарі можна знайти все що завгодно, продавці завжди котики - часто пригощають.
Якщо ти не говориш по-грузинськи, для тебе товар завжди дорожче. Тому краще знати базові фрази для побутового спілкування з продавцями.
Ну і самі базари тут діляться на туристичні та локальні. Я б не радила купувати вино, сири і чурчхеллу на розкладках в центрі міста. Можна знайти набагато смачніше і дешевше в інших місцях, про які місцеві розповідають з великим задоволенням.
Похід на базар в Тбілісі - це завжди ритуал. Як у дитинстві з бабусею: потрібно встати раніше, щоб відхопити кращі продукти. У дитинстві мені це здавалося безглуздим, але тепер я точно знаю, що бабуля була права.
ЗАРОБОТОК І РОЗПОРЯДОК ДНЯ
Зараз я веду досить дозвільний спосіб життя, мені не потрібно ходити кожен день на роботу, так як у мене свій бар (називається Абсурд бар). Вся моя робота полягає в закупівлі продукції та контролю роботи барменів. Тим не менш, я практично щовечора проводжу там: це моє дітище, і для мене дуже важливо знати, що там все добре.
Раніше, коли у нас ще не було найманих працівників, ми з подругою працювали в барі вдвох. Коли ти закриваєш заклад о 3-4 годині ранку, а на наступний день відкриваєшся в п'ять, реальність спотворюється, і ти відчуваєш себе Алісою в країні чудес.
Читайте: Сповідь емігранта: як живеться українцю в Шотландії
Ми з подругою в такому темпі протрималися п'ять місяців, потім нарешті з'явилася можливість найняти барменів, але мені досі дуже складно заснути раніше години ночі.
НОВИЙ КРУГ ЗНАЙОМСТВ
Бар - це завжди галасливі компанії, тому друзі з'явилися у нас відразу. Я дуже люблю тбіліську тусовку. Тут багато арту, невимушеності і веселощів. Дуже легко заводити нові знайомства. У мене з'явилися дійсно надійні і хороші друзі тут.
До того ж, тут досить непогана українська двіжуха. Я знаю багатьох хлопців, у яких в Тбілісі свій бізнес, ми часто бачимося, і всі намагаються один одному допомагати і підтримувати. Ну і іноді просто приємно поговорити зі своїми і про своє.
ЧИ ЛЕГКО СТАТИ СВОЇМ
Грузини дуже люблять українців, тепло до нас ставляться, тому стати своїм не складно. Іноді, звичайно, виникають конфлікти, в яких тобі кажуть: "Це моя земля, я тут головний". Я вважаю, що це все-таки недолік виховання і намагаюся з такими людьми не спілкуватися. На щастя, таких не багато.
В цілому ж, мої грузинські друзі дуже мені допомагають у всьому. Я знаю, що в будь-якій ситуації, коли мені потрібна допомога або підтримка, завжди знайдуться люди, які прийдуть мені на допомогу.
Читайте: 23 чарівних фото, що показують всі барви осені в Україні
КУХНЯ СВЯТКОВА І ЩОДЕННА
Я не великий фанат грузинської кухні, вона занадто важка і, як мені здається, одноманітна. Зате в магазинах завжди можна купити багато свіжої та смачної зелені: кінза, салат, шпинат, який я просто обожнюю. Так само тут практично цілий рік продають дуже недорогі фрукти і овочі. Зараз, наприклад, мандарини коштують 50 тетрі за кілограм (це близько 4 грн), тому привіт алергія.
Особисто мені дуже не вистачає кисломолочної продукції, доступних сирів і морепродуктів. Відсутність нормальних йогуртів і заквасочок можна компенсувати мацоні. Це кавказький кисломолочний напій, щось середнє між кефіром і йогуртом.
Я люблю морепродукти, але тут вони занадто дорогі, тому перейшли в розряд "святкова їжа".
МОВНИЙ БАР'ЄР
Мовного бар'єру як такого не існує. Більшість грузинів говорить російською або по-англійськи. Дуже рідко можна зустріти людину, яка не володіє однією з цих мов.
Але насправді, я вважаю, що грузинський варто вивчити, у них дуже складні букви і кілька важких для вимови кумедних звуків. Я поки можу тільки читати букви і говорити на дуже примітивному рівні, але кожен день я вчу якісь нові слова. Мені подобається звучання цієї мови.
Чим зайнятися у вихідні
У Грузії неймовірно красива природа плюс гарна історична спадщина, тому легко придумати собі заняття на вихідні. П'ять годин їзди від Тбілісі - і ти вже на морі, за дві з половиною години можна дістатися до гір.
Мої найулюбленіші місця в Грузії - це каньйони Біртвісі в 80 км від Тбілісі і Шатілі - це старовинне північно-східне поселення, яке межує з Чечнею. Дуже хочу в наступному році виїхати в Шатілі на тиждень. Я живу тут рік, і мені ще багато чого потрібно побачити.
Тут достатньо місць ідеальних для того, щоб побути наодинці з собою.
Ну а якщо говорити про ледачі вихідні, то в Тбілісі завжди є чим зайнятися і куди піти. Влітку по неділях в центрі влаштовували барахолки з діджеями, вуличною їжею і хендмейдом. Я в'яжу, і тому теж брала участь, шкода, восени все припинилося.
Читайте: Сповідь емігранта: як живеться українці в Чечні
Люблю ботанічний сад, який знаходиться в самому центрі міста. Поруч з ним, до речі, є секретне місце з водоспадом. Там добре читати.
Місце, про яке в курсі тільки місцеві
У всіх гідах по Тбілісі пишуть, що обов'язково потрібно відвідати барахолку на сухому мосту, щоб відчути колорит. Я в корені з цим не згодна. Це дико туристичне місце, і колориту там не особливо.
Якщо хочеться купити барахла, краще їхати на ст. м Самгорі. Якщо хочеться хорошої їжі в колоритному місці, потрібно їсти в Рачі (заклад недалеко від площі Свободи). Якщо хочеться послухати, як в караоке співають SOAD, потрібно йти в Ріффер, якщо хочеться подивитися на молодих хіпстерів-барменів з голим торсом, потрібно йти в Арсад (по-грузинськи Арсад означає - "ніде").
Ще дуже важливо знайти таємний водоспад близько сірчаних лазень і з'їздити на тбіліське море, щоб побачити грузинський стоунхендж.
Раніше "Обозреватель" повідомляв, як живеться українці на Філіппінах.