Як виглядав перший вихід людини у відкритий космос без страховки: історичне відео
Людство з давніх давен мріяло про космос, споглядаючи зорі й далекі планети. Коли ж мрія про недосяжний космос збулася, кожен астронавт мріяв здійснити там щось таке, чого не вдавалося іншим. Та чи так багато варіантів? Юрій Гагарін першим злетів у космос, Ніл Армстронг – ступив на Місяць … але що іще?
1984 року у NASA знайшли відповідь і вперше в історії відправили свого астронавта у вільну прогулянку космосом та ще й без жодної страховки. OBOZREVATEL розповідає історію сміливого вчинку Брюса МакКендлесса (щоб подивитися відео, доскрольте новину до кінця).
МакКендлесс, який народився 8 червня 1937 року, був спадковим військовим. Його батько був адміралом, а дід – командором. Але юного Брюса вабило небо і безкрайній простір космосу.
"Коли я ріс, у нас не було астронавтів. Але у нас були комікси – Флеш Гордон, Бак Роджерс, люди такого типу. Коли я казав батькам, що хочу літати, як Бак Роджерс, вони відповідали: "Ну, можливо, людина колись і полетить у космос, але точно не раніше 2000 року. То чому б тобі не спуститися на Землю і не зайнятися чимось практичним, наприклад, навчитися керувати лінкором або чимось подібним", – згадував дитинство МакКендлесс під час виступу у 2015 році.
Тож він спустився на Землю і пішов вчитися у Військово-морську академію США в Аннаполісі (штат Меріленд) та уже у віці 23 років був призначений морським льотчиком. Далі він також був пілотом винищувача та впродовж нетривалого часу – інструктором з пілотування у ВМС США.
Згодом він також здобув ступінь магістра електротехніки в Стенфордському університеті (штат Каліфорнія) та у віці 50 років ще один ступінь магістра бізнес-адміністрування в Х'юстонському університеті.
Однак найбільшої слави він зазнав у NASA, куди в якості кандидата в астронавти потрапив у 1966 році.
1971 року він був членом екіпажу підтримки місії "Аполлон-14", а два роки по тому – запасним пілотом "Скайлаб-2".
МакКендлесс також був одним із головних розробників пілотованого маневреного модулю (MMU): такого собі ракетного рюкзака, який астронавт носив під час космічних прогулянок на шатлі. Саме цей винахід 1984 року вписав його ім'я в космічну історію людства.
До цього у NASA розробляли й інші концепти таких модулів, але всі вони працювали неналежним чином: були або надто важкі, або надто гарячі.
Одна ногу – тут, інша – там
У лютому 1984 року МакКендлесс здійснив перший політ як спеціаліст місії STS-41-B на борту шатла "Челленджер". Під час цього польоту він випробував MMU під час виходу у відкритий космос і став першою людиною, яка здійснила політ у космос без страховочного тросу, який з'єднував би із космічним кораблем.
7 лютого 1984 року під час своєї космічної подорожі МакКендлесс відлетів від шатлу майже на 100 метрів. Коли він зв'язався із Центром керування польотами, аби відзвітувати про роботу MMU, то пожартував, натякаючи на висадку на Місяць: "можливо, це був маленький крок для Ніла (Армстронга), але до біса великий стрибок для мене".
Згодом він зізнався, що наперед продумав цю фразу, оскільки жартома образився на Армстронга, що той не поділився із ним емоціями про висадку на Місяць, а також вважав, що жарт задасть правильний настрій для хвилюючого моменту.
А хвилюватися справді було через що, адже США та СРСР знаходилися у стані так званої космічної гонитви і допустити помилку було неприпустимо. Тим більше, що за польотом слідкував увесь світ.
"Одразу після мого (польоту) з MMU я був здивований, що французи назвали його "літаюче крісло", посилаючись на перший експеримент людини з ракетним двигуном, який, як мені сказали, був проведений китайським імператором на початку першого тисячоліття нашої ери", – розповів згодом астронавт, маючи на увазі легенду про китайського науковця Ван Ху, який жив у XV-XVI столітті.
За легендою, Ван Ху хотів здійснити політ на Місяць. Для цього він взяв велике плетене крісло, до якого прикріпили 47 великих ракет. Коли помічники науковця одночасно підпалили усі ракет та втекли, пролунав страшний гуркіт, слідом за якими здійнялися величезні клуби диму. Коли ж дим розвіявся, помічники Ван Ху побачили, що й крісло і науковець зникли.
На щастя для МакКендлесса, він жив у XX столітті, яке було значно розвиненіше, тож його політ не супроводжували а ні клуби диму, а ні гуркіт. Тим не менше, його вчинок був надзвичайно сміливим.
Космічний політ сфотографував інший учасник місії – астронавт Роберт Гібсон, який зняв МакКендлесса на тлі Землі. Видовищне фото згодом стало одним із символів космічної програми NASA.
"Насправді я опустив сонцезахисний козирок без жодної конкретної причини, окрім того, щоб сонце не потрапляло мені в очі, тож це міг бути хто завгодно. І я думаю, що це частина привабливості. Думаю, справедливо буде сказати, що я був вражений кількістю різних людей, які підходили до мене і казали: "Гей, у мене в спальні висить твоє фото". Воно дійсно стало знаковим для космічної програми, і в деякому сенсі, здається, воно являє собою втілення бажання людства звільнитися від гравітації і мати можливість літати в космосі", – заявив МакКендлесс в інтерв'ю National Geographic.
Говорячи про емоції від того польоту, астронавт зізнався, що понад усе … змерз під час своєї місії, оскільки скафандри були розраховані таким чином, щоб астронавтам не було спекотно під час важкої фізичної роботи, а управління MMU здійснювалося порухом пальців тож організм не виробляв жодного зайвого тепла. Проте, МакКендлесс зізнається, що було весело.
"Так, було весело. Але скажу вам, я думав, що там буде неземна тиша, і я помилявся. У мене був радіозв'язок, і зі мною розмовляли троє різних людей... Це було зовсім не тихо і спокійно", – розповідав він.
Окрім космічної прогулянки та місія також вивела на орбіту два супутники зв'язку та успішно повернулася на Землю 11 лютого 1984 року.
Шість років по тому МакКендлесс знову став учасником космічної місії, що стартувала на шатлі "Діскавері". Тоді у космос було виведено уже телескоп "Габбл", чиїми знімками згодом захоплюватиметься все людство.
Після NASA МакКендлесс працював у корпорації Martin Marietta та був старшим науковим співробітником Lockheed Martin Space Systems.
Він помер у віці 80 років 21 грудня 2017 року.
Раніше OBOZREVATEL також розповідав про те, яким може бути секс у космосі та до яких змін варто готуватися людству.