Возили на конях: як виглядав перший в історії порохотяг, від звуків якого здригалась вся вулиця, і чому його розробника кинули за ґрати. Фото
Домашні клопоти є невіддільною частиною нашого повсякденного життя. Їх нам спрощують сучасні технології, які ми приймаємо як належне. Так, сьогодні прибирання в оселі стало максимально простим і швидким, завдяки такому диву техніки як порохотяг. І мало хто, побачивши на фото перший прилад для боротьби з пилом, впізнає в ньому звичного для нас сьогоднішнього помічника.
OBOZ.UA пропонує ознайомитися з історією створення цього затребуваного приладу. А також дізнатися про кілька цікавих фактів.
Хто вигадав порохотяг
Стильні та багатофункціональні автомобільні чи побутові порохотяги так і не з'явилися б у продажу, якби в Чикаго відомий інженер Даніель Хесс не винайшов перший механічний пристрій для прибирання пороху. Це сталося у ХІХ столітті. Однак у 1860 році всі напрацювання, підготовлені до продажу, згоріли.
Тому першим винахідником, який отримав патент, вважається Хьюберт Сесіл Бут. Саме Бут був першим, кому вдалося створити робочу модель. Він заснував цілу компанію з чищення килимів.
30 серпня 1901 року інженер Х'юберт Сесіл Бут отримав британський патент на перший порохотяг. Він надихнувся пристроєм для здування пилу з сидінь у вагонах поїздів. Спостерігаючи за цією машиною, Бут подумав, що набагато практичніше було б не здувати, а всмоктувати пилюку.
Так було створено пристрій за смішною назвою "Пихкаючий Білл" (Puffing Billy). Він був надзвичайно громіздким і галасливим, його возили на конях.
Спочатку порохотяг приводився в дію бензиновим двигуном і в історію він зумів увійти буквально з шумом. Такий порохотяг обходився без щіток – поршнева помпа всмоктувала повітря через 30-метрові шланги з соплами на кінцях, пропускаючи його через тканинний фільтр.
Громіздку машину вдавалося затягнути далеко не в кожен будинок, тому спочатку її залишали на вулиці поруч із будинком, протягуючи всередину шланги. Однак працював "Пихкаючий Білл" так голосно, що розлякував всю навколишню живність і, головне, лякав коней, запряжених у фургони. Тому поліція незабаром заборонила залишати працюючий пристрій на вулиці. Довелося обмежитися чищенням килимів лише у найширших приміщеннях, куди такий порохотяг міг заїхати.
Пізніше Бут створив також варіант із електродвигуном, однак і той вийшов досить великим.
Варто звернути увагу, що Бут власне продавав не самі пристрої для чищення килимів, а клінінгові послуги. Він заснував для цього компанію British Vacuum Cleaner and Engineering Co. Фургони компанії Бута були пофарбовані в яскраво-червоний колір. Оператори у спеціальній формі простягали шланги через вікна будинків, щоб дотягнутися до всіх кімнат усередині.
У Лондоні навіть стало модним проводити такі собі vacuum cleaner parties. На них збирались леді з вищого суспільства, вони пили чай, спостерігаючи за тим, як працівники Бута чистять килими в їхніх будинках.
Однак галасливий "Пихкаючий Білл" завдавав немало клопотів своєму створювачу. За шум, яким супроводжувалось чищення килимів, на Бута подавали численні скарги, його компанію неодноразово штрафували. А після того, як його порохотяг провів прибирання монетного двору Бута взагалі звинуватили у крадіжці. Річ у тому, що в його машині зібралася якась певна кількість пилу від срібних монет. Бута навіть заарештували, проте невдовзі відпустили.
Попри все послугами Бута користувалися навіть королівські особи. Так у 1902 році його "Пихкаючий Білл" почистив всі килими Вестмінстерського абатства перед коронацією Едуарда VII.
Серед клієнтів Бута було й англійське адміралтейство. Очистивши від пилу бараки англійських моряків, компанія Бута поклала край епідемії чуми. Пилотяг Бута використовували також у театрах та магазинах.
Розвиток порохотягів
Першим, хто наблизився до створення компактного пристрою, що нагадує нові миючі порохотяги, став американець Джеймс Кірбі. За основу він використовував агрегати Бута і поставив собі за мету створити невеликий апарат, яким могла б керувати лише одна людина.
Незабаром почали з'являтися і компактніші моделі порохотягів з електричним і ручним приводом. Один із перших таких приладів під назвою Elmo почала продавати компанія Siemens у 1906 році.
У 1907 році прибиральник-астматик Джеймс Мюррей Спенглер створив портативний електричний порохотяг з щіткою, що обертається, і отримав на нього в 1908 році патент. Використовуючи попередні напрацювання, він врахував всі нюанси: як резервуар для збору пилу використовувалася наволочка, а як ручка – основа швабри.
Однак, не маючи власних коштів на виробництво, Спенглер змушений був продати винахід чоловікові своєї кузини, Вільяму Хуверу. Саме з нього і почалася історія розвитку порохотяга. Коли інші випускали пристрої вагою 50 кг, Хувер зменшив вагу до 20 кг.
Саме компанія Хувера стала домінувати у виробництві електричних порохотягів у США та Європі. Причому навіть сама торгова марка Hoover у Британії та Ірландії стала сприйматися як синонім до "порохотяг".
Винахідник Девід Кенні з Нью-Джерсі в 1903-1913 роках отримав 9 патентів на удосконалення, пов'язані з порохотягами, і в 1919 заснував Асоціацію виробників пилотягів. У 1910 році П. А. Фіскер запатентував електричний порохотяг Nilfisk, з яким могла впоратись всього одна людина - порохотяг важив 17,5 кг. Його компанія також існує досі та називається Nilfisk-Advance.
Хоча компанія Бута зрештою не витримала конкуренції з Хувером на ринку побутових домашніх порохотягів, вона все ж таки цілком успішно перейшла на промисловий ринок, створюючи все більші моделі для заводів і складів. Компанія Бута BVC існує і понині як підрозділ Quirepace Ltd. На схилі років Бут відмовився від запропонованого йому лицарського звання, а помер він 14 січня 1955 в Кройдоні (тепер це околиця Лондона).
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!