Відео дня
Людство, ймовірно, помиляється у пошуках позаземного життя: що не так із "Зоною Златовласки"
Планети, що можуть мати воду, розташовані за межами найімовірнішої території для пошуку позаземного життя. Амрі Вандель з Єврейського університету Ізраїлю зробив припущення, що життя може ховатись на планетах навколо М-карликових зірок.
М-карлики набагато частіше зустрічаються в галактиці, ніж зірки, подібні до нашого Сонця. Тому це відкриття, якщо воно правильне, може збільшити кількість відомих потенційно придатних для життя світів у 100 разів, пише Big Think.
Придатна для життя зона, або Зона Златовласки (Goldilocks Zone) – це місце, де на поверхні планети є умови, за яких можливе існування рідкої води. Адже кожна відома нам жива істота потребує води в тій чи іншій формі. Тому логічно зробити цю субстанцію орієнтиром для таких пошуків, доки у вченому світі не знайшли доказів існування живих організмів, що не потребують води.
Дослідження показують, що придатні для життя середовища, такі як підземні океани, існують і за межами традиційної Зони Златовласки, особливо навколо карликових зір M. Зона може бути надто обмежувальною. Атмосферні умови, геологічна активність та історія планети також впливають на придатність для життя.
Зона "Золотоволоски"
Ідея зони, придатної для життя, є ключовим поняттям в астробіології. Вперше вона була запропонована в 1913 році. Але грунтовно сформульована – близько 30 років тому, в фундаментальній статті Джеймса Кастінга з Пенсильванського університету, коли були відкриті перші планети за межами нашої Сонячної системи.
Придатність до життя належить до тієї ідеальної "золотої" зони навколо зірки – не надто гарячої і не надто холодної – де вода може залишатися рідкою на поверхні планети протягом тривалих періодів часу. З астрономічної точки зору, це область навколо зорі між внутрішньою межею, де вода випаровується, і зовнішньою межею, де вона замерзає.
Багато хто називає її областю, де рідка вода "стабільна" на поверхні планети, але це не зовсім правильно. Залиште чашку з водою на вулиці на кілька днів, і ви побачите, що вона вся випарується.
Хоча Зона в основному визначається на основі астрономічних параметрів, її розташування варіюється для різних типів зірок. Воно також залежить від геологічних особливостей планети, включаючи такі властивості, як щільність атмосфери та ступінь хмарності, і, що найважливіше, від механізмів зворотного зв'язку з кліматом.
Земля розташована майже в центрі нашої Сонячної системи. Марс розміщений у півтора рази далі від Сонця, ніж ми. Однак, якби Марс був більшим, скажімо, вдвічі більшим за Землю, він, ймовірно, все одно мав би густу атмосферу і водні океани на своїй поверхні, що перевело б його в категорію придатних для життя.
Звичайно, сам термін "придатний для життя" є спірним. Навіть якщо планета або місяць знаходиться в центрі галактики, це не означає, що вона обов'язково придатна для життя. Погляньте на наш Місяць. Незважаючи на майже ідеальне розташування, на ньому немає атмосфери, рідкої води та життя.
Те саме стосується екзопланет. Без таких факторів, як щільна атмосфера (і, можливо, магнітне поле), що захищає від шкідливого випромінювання, достатня кількість джерел енергії, органічні сполуки, які можуть слугувати поживними речовинами, та ефективний механізм переробки (у випадку Землі – тектоніка плит), життя може ніколи не виникнути, незалежно від місця розташування.
Так само рідка вода і потенційно придатні для життя умови можуть існувати за межами "традиційної" Зони. Як вказував Вандель та багато інших дослідників, екзопланети навколо багатьох типів зірок можуть мати підземні океани. Ці вкриті льодом води можуть існувати на планетах з поверхнею, що має температуру до -73oC, або -99 oF - оціночна температура на Trappist-1g.
Так звані планети-вигнанці, не приєднані до жодної зірки, можуть навіть мати підземну воду, якщо в їхніх надрах достатньо тепла, що генерується радіоактивними елементами, а верхній шар льоду достатньо товстий.
Переосмислення придатності для життя
В межах Сонячної системи теж можна шукати океанічні світи. Є Церера, яка, ймовірно, має під своєю поверхнею каламутний океан, і навіть далека карликова планета Плутон.
Крижані супутники Юпітера Європа та Ганімед мають підземні океани. Так само як і Енцелад та Титан навколо Сатурна. Ба більше, вважається, що океан Європи контактує з кам'янистою мантією планети. Якщо це так, то гідротермальні джерела можуть постачати необхідні для життя поживні речовини, так само, як і на Землі.
Ще один фактор, який ускладнює просте визначення придатної для життя зони, – це те, про яку епоху в історії планети ми говоримо. Наша планета пройшла через фази "снігової Землі", коли більша частина поверхні була вкрита льодовиками, тому в ті періоди наші океани можна було б вважати "підземними".
На поверхні Марса колись була проточна вода. На Венері, судячи з результатів моделювання, теж могла бути. Коли йдеться про придатність для життя, "коли" може мати таке ж значення, як і "де".
І, як завжди, ми говоримо лише про відоме нам життя. Якщо ми уявляємо життя, що використовує інші типи хімічних будівельних блоків або розчинників, окрім води, з'являються додаткові можливості. На гарячих планетах, таких як Венера, можливим розчинником може бути сірчана кислота. На холодних планетах може підійти аміак або суміш аміаку з водою.
Іншими словами, ідея придатної для життя зони, заснована виключно на близькості до зірки, може більше не мати значної цінності. Ця концепція була дуже корисною, коли астробіологія перебувала на стадії зародження понад 30 років тому. Але настав час закинути сіті ширше і шукати життя, якого ми не знаємо, в місцях, де ми ніколи не думали шукати.
Раніше OBOZ.UA писав про нові докази існування планети Тейї, що колись врізалась у Землю. Її рештки знайшли глибоко під тектонічними плитами Африки і Тихого океану. Є припущення, що Місяць утворився саме внаслідок цієї колізіцї.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!