"Блокує ворожий дрон за три кілометри". Як українські технокомпанії допомагають ЗСУ

З початку повномасштабного вторгнення Росії Збройним силам України допомагають практично всі українці – відкриті збори коштів через фонди та організації, люди власноруч збирають гроші на допомогу знайомим воїнам. Не стоїть осторонь і український технологічний бізнес.

Відео дня

Напрацювання українських розробників економлять гроші армії та зберігають життя нашим захисникам. Про розробки українських технологічних компаній, що адаптують свої винаходи для потреб ЗСУ – рушниці-глушилки, електробайки та космотехнології, – повідомило видання Liga.Tech.

Рушниці-антидрони, що блокують ворожі безпілотники

Компанія Kvertus – український виробник рушниць для блокування дронів.

"Як це технічно відбувається на війні? Прилітає дрон супротивника, знімає наші позиції, координує артилерію, вона працює. Все це – "двохсоті", "трьохсоті", – розповідає засновник компанії Kvertus Андрій Знайченко.

Антидрон-рушниця блокує сигнал приймача, після чого ворог втрачає з ним контакт і більше не може ним управляти.

У нас такі прилади возили БТР, а треба щось компактне.

Ідея створити такий продукт виникла в Андрія Знайченка ще у 2015 році. Тоді підприємства ще не існувало, а Андрій працював з азіатськими постачальниками як ФОП та купував у них обладнання для технічного захисту інформації.

"У нашій країні нічого подібного не виробляли. Тільки щось дуже громіздке – його доводилося возити на БТР і танках, а потрібно було більш компактне", – згадує засновник Kvertus.

Андрій Знайченко написав листа тодішньому голові СБУ Василю Грицаку і запропонував відвезти двох спеціалістів СБУ на найкращі фабрики Азії, щоб перейняти досвід та отримати зразки виробів.

"За тиждень подивилися близько 15 фабрик. Зокрема ті, які працюють на військово-промисловий комплекс Китаю. Тоді я зрозумів, що це не мегазаводи як у Volkswagen чи Ferrari, а команди по 15-20 осіб, які на маленьких майданчиках роблять дуже якісний продукт", – каже Андрій.

Так у Андрія виникла ідея створити виробництво аналогічної техніки в Україні. На одній із цих фабрик він побачив майбутній прототип свого продукту – іграшковий автомат, до якого були прикріплені антени. Але для всього комплекту був потрібен цілий рюкзак. Знайченко вирішив зробити пристрій компактнішим.

"Повернувшись в Україну, я виношував цю ідею. Мої друзі розповіли мені про українського інженера Дмитра Кульбачного, який допоміг мені все це втілити в життя. Пізніше наші шляхи розійшлися. Зараз він у США", – згадує Знайченко.

У 2016 році вони зробили першу в Україні антидрон-рушницю, випробували її та змогли заблокувати дрон на відстані 350–400 метрів.

"Воно було коряве, але працювало. Було справді класно", – розповідає Андрій Знайченко.

А вже у 2017 році з'явилася компанія Kvertus із відділом розробок. Новий зразок рушниці, який вони протестували з військовими, показав ще кращий результат – вони змогли заблокувати дрон за півтора кілометра.

Наші хлопці саджають чужий дрон і "знімають" всю інформацію

За квітень і травень 2022 року Kvertus виробили та відвантажили ЗСУ та спецкористувачам – СБУ, поліції, прикордонникам – близько 50 своїх рушниць. Усі вони зараз перебувають на передовій.

"Коли боєць перебуває в окопі або розвідці – наша зброя дуже ефективна. З нею легко бігати, стрибати. Якщо наші хлопці бачать дрони ворога, вони або ефективно їх збивають, або садять так, щоби зібрати з них усю інформацію – де, що, коли знімав, звідки злітав. Це важливо", – пояснює Андрій Знайченко. Робити рушниці максимально ефективними допомагає зворотний зв'язок від бійців. Усі скарги та поради заносяться у спеціальний документ.

"Війна з РФ – нового типу. Це високотехнологічна війна, в якій ідуть постійні зміни по обидва боки. Питання в тому, хто впровадить їх першим, а хто вже потім підлаштовуватиметься", – розповідає Андрій Знайченко.

Антидрон-рушниці дозволяють уникнути як значних людських втрат, так і технічних – танків та гаубиць за мільйони доларів. Ще одна перевага того, що виробництво розташоване в Україні – якщо є якісь пошкодження, вони можуть швидко відремонтувати і віддати на фронт.

До війни збирали 15 рушниць на місяць, зараз – 10 на день

За п'ять років існування компанії Kvertus реалізували близько 100 антидрон-рушниць. До війни команда могла збирати по 15 одиниць на місяць, але тоді замовлень було небагато. Не всі вірили в його ефективність, а хто знав – не завжди могли собі це дозволити.

Майже всі гроші, зароблені компанією у 2021 році, було вкладено у закупівлю нового обладнання. Не тому, що вірили у повномасштабну війну, а готувалися до того, що компанія працюватиме та розширюватиметься. Запасів у них не було, наявні комплекти обладнання після 24 лютого вони просто подарували.

"Тоді ми з жахом зрозуміли, що у нас немає жодних оборотних коштів, щоб купити комплектовання та продовжувати роботу. Нас урятували волонтери. Вони зробили передоплату, і на ці гроші ми почали робити рушниці", – згадує Знайченко.

Зараз волонтери збирають заявки від військових – кому і скільки обладнання потрібно, а потім посилають їх у найгарячіші точки.

Одну з найбільших партій обладнання – 100 антидрон-рушниць – замовив український бізнесмен Макс Поляков. Kvetrus уже закінчують їх виробляти і незабаром надішлють на передову. Але ця сотня – крапля у морі, вважає Знайченко. За його розрахунками, українській армії потрібно хоча б 1000 таких антидрон-рушниць. Зараз компанія вийшла на обсяг 10 одиниць на день, але може й більше.

У планах компанії – виробництво портативного пеленгаційного датчика для рушниці, який надасть йому додаткові можливості. Також допрацьовується радарний комплекс виявлення дронів. Його можна буде встановити на авто та знешкоджувати ворожі дрони на відстані 7-10 км.

Космічний стартап допоміг знизити ризик перехоплення

Lunar Research Service – український космічний стартап MySatKit. Це навчальний конструктор із функціями справжнього супутника для майбутніх аероінженерів. Інший проєкт тієї ж команди, але вже під іншим брендом – Space Cossacks – робить стратосферні запуски для науково-дослідних і приватних організацій.

Коли розпочалася війна, пріоритети компанії миттєво змінилися. Вже о 7-й ранку 24 лютого команда стартапу передала перше обладнання для одного з підрозділів Дарницької ТрО, до якого приєдналася частина співробітників.

"Особисто я не дуже вірив, що щось серйозне почнеться, але мої друзі готувалися", – зізнається Liga.Tech Дмитро Хмара, технічний директор компанії Lunar Research Service.

Передусім Lunar Research Service віддали захисникам всі рації та запас літій-іонних акумуляторів зі своїх конструкторів, а також модулі передачі даних, які раніше використовувалися у своїх стратосферних аеростатах.

"Військові запитали, чи є якась можливість знизити ризик перехоплення під час передачі телеметрії, а ми сказали, що у нас є готове рішення. І передали ці модулі зв'язку, що дозволяють отримувати GPS-дані, висоту та передавати їх на базову станцію", – розповідає він.

Ці рішення космічні фахівці створили зовсім для інших цілей, коли експериментували зі своїми науковими дронами, але виявилося, що напрацювання українських розробників дуже економлять гроші армії та зберігають життя бійців.

Як пояснює Хмара, китайські дрони без модифікації передають дані на китайські сервери. І росіяни за допомогою спеціальних засобів типу DJI Aeroscope можуть бачити, де вони розміщені – звідки злетів, куди сідає. І є небезпека, що вони завдадуть удару за місцем, де перебуває оператор.

Усі деталі від конструкторів роздали військовим

До 24 лютого стартап мав чималі запаси комплектовання, оскільки в січні закінчив кампанію на Kickstarter та Indiegogo. Вони зібрали там попереднє замовлення і вже наповнювали склад, щоб збирати конструктори.

Через тиждень після початку великої війни Lunar Research Service надійшов запит на модулі перетворення енергії. "Умовно кажучи, це дозволяє з акумулятора на 3-4 зробити 5 В, щоб можна було зарядити телефон", – пояснює Хмара.

Камери, що використовуються для польоту в стратосферу, також дуже актуальні на передовій. А потім – й інше електронне обладнання.

Гроші, які космічні стартапери зібрали на попередньому замовлення, теж фактично всі пішли на фінансування армії.

"Через тиждень-два, коли ми змогли думати про щось ще, крім вторгнення, ми попередили наших бекерів про затримку відправлення їхніх замовлень. І були здивовані, що люди запропонували нам свою допомогу", – розповідає Хмара.

Багато іноземних технічних фахівців, які були серед замовників, запропонували рішення для наших військових. Наприклад, як можна спілкуватися, якщо немає виходу до глобальної мережі, або що робити, якщо глушать станції радіоелектронної боротьби.

"Ми протестували ці рішення та передали нашим військовим", – розповідає Хмара.

Майже всі перископи для ЗСУ виробляють волонтери.

В Україні є мережа мейкерів. "Це люди, які роблять щось цікаве руками, винахідники – професійні і ні", – пояснює Хмара. Ще за часів ковіду вони об'єдналися та на 3D-принтерах друкували медичні маски для лікарів. Коли розпочалася війна, ця мережа знову запрацювала.

Команда Lunar Research Service також допомагає в розробці та друкуванні різних приладдя для автоматів Калашникова, щоб ця зброя стала більш зручною.

"Один із наших розробників у ТрО. Коли все почалося, він поїхав у Київську область і взяв із собою, крім найнеобхідніших речей, ще штангенциркуль (це така лінійка, щоб точно вимірювати) та лептоп із програмами для розробки", – говорить Хмара.

У перервах між чергуваннями фахівець на запит інженерів вимірював свій автомат, моделював різні апгрейди, а вони їх друкували та перевіряли.

За словами Дмитра, майже всі перископи, які використовується українською армією, надрукувала спільнота мейкерів. Також в останній тиждень вони тестують та друкують перехідники для протигазів.

"В армії є протигази старого радянського зразка, але у фільтрів до них уже минув термін придатності. Ми хочемо, щоб сучасні фільтри від протигазів країн НАТО можна було використати з протигазами, що є у військових", – розповідає він.

У Lunar Research зізнаються: їм пощастило, що вони мали дуже великі запаси пластику для 3D-принтерів, які ще встигли поповнити. Стартап купує пластик в української компанії "Початок", що базується у Краматорську. І майже місяць тому отримали від них ще 40 упаковок.

"Ми були здивовані, що, незважаючи на всі ці події, компанія в Краматорську намагається працювати. Тільки дуже перепрошували, що зможуть відправити замовлення лише через тиждень. Нова пошта в місті не працює, і раз на тиждень вони відвозять зібрані замовлення до інших міст для доставки. У такі моменти є гордість за наш народ", – каже Хмара. Зараз у багатьох є потреба у пластиці для 3D принтерів, але возити його з-за кордону було б набагато довше і дорожче.

Пошук альтернативи Китаю

Під час війни у команди Lunar Research Service дещо змінилися пріоритети. Співзасновник компанії Олександр Лозинський має основний бізнес. Ще до війни він робив амуніцію для військових медиків. Тепер він відновив виробництво і може менше приділяти уваги космічним проєктам.

Наразі вони залучають нових людей, щоб розвивати космічний напрям. Раніше орієнтувалися на український ринок, а зараз хочуть зробити нахил на європейський.

"Справа в тому, що багато комплектовання та електронних плат ми виробляли в Китаї. Але зараз шукаємо альтернативи в Європі. Це трохи дорожче, але ми хочемо не тільки там закуповувати, а й продавати. У нас там є сильні конкуренти, але для України зараз відкрилися нові можливості", – вважає техдиректор компанії. Українські стартапи тепер можуть брати участь у місцевих акселераторах, пояснює він, тому й має бути наш стратегічний партнер.

Електробайки, невидимі для ворожих тепловізорів

Ще одна українська технологія, яка допомагає нашим військовим на фронті, – це електровелосипед Елік Атом. У народі їх ще називають "бандеробайки".

Автор ідеї та засновник компанії Eleek – Павло Рудакевич, для якого хобі поступово перетворилося на бізнес.

Якось Павло їхав автомобілем і помітив, як швидко його обігнав велосипед. Це був якийсь саморобний електробайк, звичайний велосипед із мотор-колесом. Однак Рудакевич зацікавився цією темою та вирішив створити байк саме таким, як побачив у своїй уяві.

Від малюнка до готового продукту минуло пів року. Разом із командою однодумців вони створили перший зразок рами, на основі якої зібрали байк. На той момент це був перший електротранспорт українського виробництва. В них швидко з'явилися замовники, а потім ці рами почали продаватися в ЄС, США та інших країнах світу.

У травні 2022 року Eleek відвантажили першу партію байків, розроблених та адаптованих спеціально для потреб ЗСУ: змінили колір, встановили крила, як у кросових мотоциклах, забрали зайві деталі: педальний привід, дзеркала, поворотні вогні.

Також у "військової версії" з'явилася можливість за необхідності повністю вимикати освітлення.

"Ще ми додали роз'єм на 220 В, який був розроблений нами за три дні. Тепер хлопці підключають до байка навіть Starlink", – кажуть у компанії.

Електробайки потрібно час від часу заряджати, але зараз нашим військовим вистачає запасу потужності 100 кілометрів. Адже вони використовують цю техніку не на постійній основі, а за потребою. Основна перевага електробайків на війні, додають в Eleek, – безшумність та невидимість для тепловізорів через те, що вони швидкі, маневрові, компактні та легкі.