"Бачив мертвих": 30 років тому Росія вигнала чемпіона світу з дому, а сьогодні він бойкотує дзюдоїстів РФ

Чемпіон світу, Європи та Європейських ігор з дзюдо Георгій Зантарая має давні рахунки з Росією, яка доклала руку, щоб у 1992 році вигнати його з рідної Абхазії та позбавити дитинства, а тепер намагається зробити те саме вже з дітьми самого спортсмена. Тому український дзюдоїст із грузинським корінням і депутат Київради відмовиться від усіх своїх титулів, якщо росіян допустять до міжнародних турнірів.

Ультиматум Міжнародній федерації дзюдо (IJF) Зантарая поставив, коли побачив, що вона дозволила представникам РФ заявитись на турнір Великого шолома в монгольському Улан-Баторі в нейтральному статусі. В інтерв'ю OBOZREVATEL Георгій розповів, що це неприпустимо, коли в Україні вмирають діти і люди тижнями не бачать хліба, а російські дзюдоїсти боягузливо мовчать або навіть підтримують війну.

– Мене найбільше обурює те, що на початку війни IJF не підтримала рекомендації Міжнародного олімпійського комітету щодо усунення росіян від змагань і не зробила щодо цього жодної заяви. Вона не зайняла чіткої позиції, що поки йде війна, ми просимо не брати участь у турнірах спортсменів країни-агресора.

Команда РФ сама знялася з попередніх турнірів через те, що вони переживали за безпеку. І, гадаю, зробила це за домовленістю з Міжнародною федерацією. Тепер я передбачаю два варіанти розвитку подій. Перший – росіяни знову самі знімуться з турніру в Улан-Баторі, бо у збірній бояться за своїх спортсменів та за їхню безпеку. Другий – їх залишать.

Не впевнений, що IJF підтримає санкції, введені проти Росії всім цивілізованим світом. І це найбільше мене засмучує та ображає. Мій посил був не особисто до російських спортсменів, а до всього міжнародного співтовариства дзюдо. Щоб вони побачили та допомогли нам зробити так, щоб дзюдоїсти країни-агресора не брали участь у турнірах.

До росіян я не звертаюся, бо через три місяці після початку повномасштабної війни не бачу в цьому жодного сенсу. Десь мені їх навіть шкода, бо це зомбовані люди, які не мають власної думки. Наприклад, я можу висловити на весь світ, що я проти цього і не хвилююся, що мене в моїй країні хтось ганятиме або щось подібне. Я живу тут 30 років і говорив російською мовою, і мене ніхто не утискав.

Можу лише поставити російським спортсменам одне риторичне запитання: чому вони мовчать? Хоча насправді я знаю, чому. Вони переживають за свої регалії, за свій добробут, за якісь особисті моменти. Не кожен готовий пожертвувати своїми медалями та політичним місцем для того, щоб сказати праву всьому світу та заявити: "Так, ми проти цієї війни".

Ті спортсмени, які хочуть змагатися, нехай відмовляються від свого громадянства та відмовляються від того, що робить їхня країна. А то пишуть якийсь бруд.

А є унікуми, які зовсім не дружать із головою. Причому це люди з високими результатами, були членами збірної Росії, призерами чемпіонатів світу та Олімпіад. І вони взяли й заявили, що підтримують "спецоперацію". Для мене це було дивно, бо я знав цих людей. Малоумство у них, швидше за все.

– Але це не теперішні спортсмени збірної Росії?

– Ні, це колишні. Один із них виграв чемпіонат світу в один рік зі мною – у 2009-му. Нині вони обіймають якісь політичні посади тощо. Це раби. Але всьому свій час. Це закінчиться, і кожен із них відповідатиме за те, що не підтримав нашу країну, а підтримав убивство дітей та жінок.

У мене своє ставлення до Росії, бо 1992 року вони мене вже одного разу вигнали з дому та забрали нормальне дитинство. І те саме вони сьогодні намагаються зробити вже з моєю сім'єю і моїми дітьми.

– А взагалі ніхто з російських дзюдоїстів не висловив вам свою підтримку після початку війни?

– Насправді я з ними дружив, ми мали нормальні стосунки. Але лише троє людей написали мені, що вони переживають і проти війни. Я знаю, що їм заборонили висловлювати свої погляди щодо цього. Аж до арешту та кримінального покарання. Але це серйозні спортсмени з великими титулами, і я вдячний, що в перші дні вони запропонували свою допомогу.

– До президента Міжнародної федерації дійшов ваш ультиматум?

– Я сподіваюся. Бо це моя громадянська позиція. І я не хочу мати нічого спільного з федерацією, яку я представляв багато років, завойовував під її егідою медалі, яка сьогодні тихенько мовчить і тим самим дає можливість для участі в турнірах спортсменам РФ. Причому вже розпочинається відбір на Олімпійські ігри-2024. І поки росіяни тренуються та реєструються, у нас помирають діти. Тому, поки у нас триває війна, вони не повинні брати участі ні в яких змаганнях.

З перших днів вторгнення я був у Києві, виїжджав на ті території, де було дуже тяжко, і бачив усе, що відбувалося. Я бачив мертвих людей, розбиту техніку, сльози жінок... Це важко передати, коли люди протягом місяця не їли хліба та пили якусь воду з каналізації.

– Незабаром після вашої заяви Федерація дзюдо оголосила, що наші спортсмени бойкотуватимуть турніри, доки росіян не усунуть від них. Чи ви з ними це обговорювали?

– Ні. Я думаю, що це правильне рішення взагалі не брати участь у турнірах під егідою IJF, поки вона не ухвалить санкції проти дзюдоїстів РФ.

– А хтось із іноземних дзюдоїстів вас підтримав?

– Мені дуже приємно, що спортсмени хорошого рівня написали мені і сказали, що готові підтримати, підписати будь-який лист і відмовитися від регалій, як і я. Мовляв, ти все робиш вірно. Примушувати і просити я нікого не буду, тому що не маю права, у кожного свій вибір. Я роблю те, що вважаю за потрібне, але хтось може просто брати приклад.

Мене підтримали представники Європи, спортсмени із країн Балтії. Насправді зараз такий час, що є важливіші втрати, аніж медалі чи щось таке. Але все буде гаразд. Головне вірити в це та робити все максимально можливе для нашої перемоги.