П'єтро Верховод: як син військовополоненого українця став "Царем" італійського футболу

На рахунку цього футболіста перемога в Лізі чемпіонів, 4 Кубки та Суперкубок Італії, Кубок європейських чемпіонів, "золото" чемпіонату світу-1982 (він став першим українцем, удостоєним звання чемпіона) та "бронза" чемпіонату світу-1990. Вболівальники на знак заслуг П'єтро Верховоди перед італійським та світовим футболом дали йому почесне прізвисько "Цар", за 29 років до того, як такого самого титулу удостоїли іншого українця – Андрія Шевченка.

Його боявся сам Марадона, який зізнавався в інтерв'ю, що не може впоратися з Верховодом: коли йому здавалося, що він нарешті обійшов суперника, він, підводячи очі, знову бачив його перед собою. За аналогією з одним із найпопулярніших персонажів коміксів Marvel Марадона назвав Верховода "Халком", оскільки в нього були такого самого розміру м'язи – "вони діставали до вій". Головним своїм конкурентом вважали Верховода й інші зірки футболу – Ван Бастен, Батістута, Лінекер, Платіні та Роналдо. П'єтро Верховод мав дуже важливий футбольний талант – високу швидкість, що робило його невразливим для суперників, які не могли його наздогнати.

Український італієць

П'єтро – Петро – Верховод народився 6 квітня 1959 року в передмісті Бергамо, містечку Кальчинате – північ від Італії. Його батько Іван Лук'янович, уродженець Старобільська Луганської області, під час Голодомору був призваний до Червоної армії – ще до початку Другої світової війни він змушений був залишити роботу на Єнакіївському металургійному комбінаті та вирушив на фронт – спочатку до Фінляндії, потім до Польщі. 1941 року під час боїв за південь України підрозділ, у якому служив Іван, опинився в оточенні, а сам він потрапив у полон. За чотири роки Верховод змінив сім концентраційних таборів, доки йому не вдалося втекти. Це сталося в італійському місті Барі, де Верховод-старший зміг приєднатися до руху Опору.

Після війни Іван Лук'янович залишився в Італії – у Радянському Союзі його як колишнього військовополоненого чекав черговий табір, і той факт, що він був на батьківщині, його не заспокоював. Він оселився у містечку Сірано, де працював будівельником та садівником. Згодом і одружився на прекрасній італійці Вінченці, яка народила йому трьох дітей: синів Джорджо та П'єтро і доньку Ольгу.

Початок футбольної кар'єри

П'єтро захоплювався футболом з раннього дитинства, що не дивно, якщо зважити на те, що Італія – одна з найбільш футбольних країн світу. Він грав за команду церкви, яку відвідував зі своїми батьками, і за команду мотоциклетного заводу, на якому працював. Ставши гравцем аматорського клубу "Романезе", що входить до Серії D, Верховод звернув на себе увагу публіки та тренерів, після чого перейшов у "Комо", клуб, що входить до Серії В, де у віці 17 років став провідним гравцем. Але варто було йому відчути смак слави, як він – разом з іншими, не менш хорошими футболістами, був проданий – керівникам "Комо" були потрібні гроші для посилення команди, ось вони у такий спосіб вирішили свої фінансові проблеми. Верховода забрав клуб "Сампдорія", статус якого його категорично не влаштовував – він мріяв про Серію А. У 1981 році йому вдалося туди пробитися – він потрапив до "Фіорентини", яка багато в чому завдяки його грі посіла друге місце у чемпіонаті Італії 1982-1983 років.

Брехня заради чемпіонату світу

Напередодні чемпіонату світу Верховод пошкодив кісточку, але, незважаючи на це, подав заявку на участь у чемпіонаті світу у складі збірної Італії. А щоб його не усунули через травму ноги, збрехав, сказавши, що повністю відновився і вже не відчував болю. Брехня виявилася вже в Іспанії, де проходив чемпіонат: під час тренувань травма посилилася, тому грати П'єтро не зміг. Тренер Енцо Беарзот був лютий, адже футболіст мав увесь Мундіаль просидіти на лаві запасних. В результаті італійська збірна виграла чемпіонат, а Верховод став чемпіоном світу, хоч жодного разу не вийшов на футбольне поле. Через 8 років – на чемпіонаті світу 1990 року – Верховод повернув "борг": він став провідним гравцем збірної Італії, і багато в чому завдяки йому команда зайняла призове третє місце.

Труднощі відносин із "Сампдорією"

Після Мундіалю "Сампдорія" знову віддала Верховода в оренду – цього разу римській "Ромі". Якщо футболіста цей факт і засмутив, він ніяк цього не показав: сезон, проведений у "Ромі", виявився для нього одним із найуспішніших: він провів 30 матчів, а сама команда стала чемпіоном Італії. Господарі "Сампдорії" прозріли і вирішили повернути Верховода назад, а зіткнувшись із його небажанням, просто не продовжили йому оренду.

Футболістові довелося повернутись, але згодом він про це не пошкодував. 12 сезонів, які він провів у генуезькій команді, принесли непоганий урожай: перемогу в італійському чемпіонаті, кілька Кубків країни та Кубок кубків. Майстерність Верховода зростала з року в рік, і в результаті він з молодого захисника, який подає надії, перетворився на справжнього лідера команди. Ніхто не знав, що всі свої спортивні рекорди Верховод ставив, страждаючи від серйозного захворювання пневмотораксу. Під час нападів повітря потрапляло у внутрішню частину грудної клітки, через що кожен вдих супроводжувався нестерпним болем. Декілька разів вони наздоганяли Верховода просто на полі, але він завжди догравав матч до фінального свистка.

Фінал футбольної кар'єри та невдачі у тренерській роботі

1996 року 36-річний футболіст перейшов до "Ювентуса", який за його безпосередньої участі обіграв "Аякс". Ще рік Верховод грав у "Мілані", а потім у "П'яченці", у складі якого через три роки – 2000-го – закінчив свою футбольну кар'єру.

Пішовши з футболу, Верховод вирішив побудувати кар'єру тренера, але в нього нічого не вийшло: мабуть, грати самому і вчити грати інших – це різні речі. Він намагався керувати як італійськими ("Катанія", "Фіорентина", "Трієстіна"), так і угорським ("Гонвед") та албанським ("Камза") клубами, але ніде надовго не затримався.

Любов до України прищепив батько

За радянських часів під час трансляції футбольних матчів на телебаченні коментатори навмисне переінакшували ім'я Верховода, щоб приховати його українське походження. А ось сам П'єтро завжди пам'ятав про нього: любов'ю до України він завдячує своєму батькові – він багато розповідав про країну, з якої приїхав до Італії. Зараз уже сам Верховод стежить за тим, що відбувається в Україні, де у нього живуть родичі, і дуже переймається тим, що тут йде війна. А ще багато читає про історію України і мріє про те, щоб приїхати сюди…