За 12-річну історію КХЛ через лігу пройшло чимало команд. Більшість – це постійні учасники турніру, які і зараз знаходяться в обоймі, але були і колективи, що заглядали в головну топ-лігу Європи буквально на кілька сезонів.
З числа іноземних клубів можна згадати попрадський і празький "Лев", братиславський "Слован", загребский "Медвещак" – ці команди виступали в КХЛ з різним ступенем успіху, але всі вони покинули лігу через фінансові проблеми.
Історія унікальна: президент ХК "Донбас" відверто висловився про долю команди
Як повідомляє видання Чемпіонат, історія одного клубу унікальна. Донецький "Донбас" зайшов у КХЛ в 2012 році – це був продуманий проект, розрахований на довгий і стабільний виступ українського клубу в Континентальній лізі. Перед тим як стати членом КХЛ, "Донбас" провів рік у ВХЛ і у плей-офф Кубка Братини дійшов до півфіналу, а вже в наступному сезоні донеччани дебютували в КХЛ. У свій перший рік "Донбас" зупинився за крок від плей-офф, посівши 9-е місце на Заході, але вже в сезоні-2013/2014 "гірники" увійшли в четвірку своєї конференції в регулярці, а в Кубку Гагаріна дійшли до чвертьфіналу, поступившись лише майбутньому фіналісту сезону "Льву" з Праги. Тоді здавалося, що на "Донбас" чекає світле майбутнє в КХЛ, клуб продовжить розвиватися і прогресувати, але в ці оптимістичні плани втрутилося саме життя. У 2014 році в Україні почалася війна, а Донецьк став однією з точок активних бойових дій. Тут вже було не до хокею високого рівня. Амбіційний проект довелося згорнути, "Донбас" вимушено покинув КХЛ і на довгі роки зник з поля зору широкої публіки.
Історія унікальна: президент ХК "Донбас" відверто висловився про долю команди. Джерело: Чемпіонат
Чим зараз живе хокейний Донецьк і як справи у "Донбасу"? Про це "Чемпіонат" поговорив з Борисом Колесніковим – власником і президентом "гірників". У 2010 році український політик і державний діяч став власником клубу, що дозволило донецькому регіону перетворитися на справжню хокейну столицю України. З Колесніковим "Донбас" вперше в історії завоював золото чемпіонату країни, завдяки йому став можливий виступ "гірників" у найкращій лізі Європи. Після сумних подій шестирічної давнини Колесніков не кинув своє дітище: він досі очолює "Донбас" і щиро сподівається, що в українського хокею все буде добре.
Після виходу з КХЛ "Донбас" подав заявку на участь у чемпіонаті України, де і став виступати з сезону-2015/2016. Повернення в рідні пенати стало тріумфальним – за чотири роки донеччани чотири рази стали чемпіонами країни.
"У цьому турнірі дуже багато молодих хлопців, 1992 року народження і молодше. Беруть участь шість команд, чотири з них представляють інтерес. Це "Кременчук", "Дніпро", "Білий Барс" і "Донбас". Чемпіонат, скажімо так, слабший, ніж ВХЛ, але ці чотири команди могли б комфортно відчувати себе у Вищій лізі. Також є два зовсім молодих клуби – харківське "Динамо" і київські "Крижані вовки"", – характеризує сучасну першість України Борис Колесніков.
Його "Донбас", крім внутрішнього чемпіонату, регулярно бере участь у розіграші Континентального кубка – другого за силою клубного турніру Європи.
""Донбас" тримається на плаву. Наприклад, у цьому сезоні ми зупинилися в кроці від фіналу Континентального кубка. Ми можемо зібрати склад, який дозволив би боротися за високі місця і в Лізі чемпіонів, проходити там у півфінал, фінал. Але що робити інші 40-50 матчів сезону? Якщо ми зберемо склад, який зможе змагатися, припустимо, з "Фрелундою" (а ми збирали і сильніший, наприклад, у сезоні-2013/2014 року), то нам не буде з ким грати в українському чемпіонаті" , – розповідає Колесніков про потенціал "Донбасу".
Але різниця в рівні турнірів – це не єдина проблема. У КХЛ "гірники" грали домашні матчі на донецькій арені "Дружба", але в травні 2014 року цей стадіон пограбували і підпалили.
"У "Донбасу" зараз немає домашньої арени. На жаль, вона перебуває на непідконтрольній Україні території. Ми зараз не маємо туди доступу. Коли настане мир, природно, ми відновимо "Дружбу" буквально за декілька місяців. Зараз вона у такому ж стані, як і після пожежі. "Донбас" грає в маленькому містечку Дружківка, що знаходиться в Донецькій області. Арена там вміщує 1000 глядачів і завжди збирає аншлаг", – каже Колесніков.
Історія унікальна: президент ХК "Донбас" відверто висловився про долю команди. Джерело: Чемпіонат
Борис Вікторович дбає не тільки про "Донбас", а й за збірну України, прогрес якої, зрозуміло, сповільнився після відомих подій. Що собою являє зараз український хокей?
"Я б, звичайно, хотів, щоб у національній команді грали ті хокеїсти, які сьогодні виступають в КХЛ і НХЛ. Але таких, на жаль, немає. Чим вище якість турніру, тим краще і збірна. Тут можна навести приклад Росії на Олімпіаді-2014. Не дуже приємні спогади для росіян, але я відразу казав, що все так закінчиться. У тому сезоні КХЛ під впливом ФХР поламав весь календар чемпіонату під збірну, а в результаті в Сочі дві третини складу склали гравці НХЛ. Це були сильні хокеїсти, але як готувалася до турніру та ж Канада? До 9 лютого йшли календарні матчі регулярки НХЛ, а 13 лютого "кленові листи" вже грали першу зустріч на Олімпіаді. Перелетіли півсвіту і винесли всіх вперед ногами, так же виходить. Ось це показник!
Що стосується збірної України, то у неї зараз дуже маленька вибірка кадрів. Але послухайте, якщо в чемпіонаті СРСР з футболу було шість українських клубів, з них три топових ( "Динамо" Київ, "Дніпро", "Шахтар"), то в радянському хокеї був тільки "Сокіл". Тому у нас немає глибокого коріння і традицій. Крім того, потрібно розуміти, що в Україні зараз немає арен. У українського хокею два спонсора: це батьки юних гравців і клуби, які мають свої школи. Розвиток хокею можливий, якщо держава візьме на себе весь дитячо-юнацький хокей, тоді клуби зможуть витратити більше грошей на розвиток хокею високого рівня.
У 2014 році, звичайно, було інше середовище. "Донбас" грав у півфіналі Заходу КХЛ, і тільки війна нас зупинила. У Донецьку грали Руслан Федотенко, Олексій Понікаровський, а також Максим Якуценя, Євген Дадонов, Дмитро Кагарлицький – у нас була згода цих російських хлопців на натуралізацію, вони б серйозно посилили збірну України.
Маючи клуб такого рівня, можна було говорити і про міжнародну еліту. Зараз, зрозуміло, набагато складніше, але я оптиміст, і думаю, що все возз'єднається. Поки український хокей не розвивається, але виживає. Буде мир, буде і хокей, і нам не соромно буде грати", – запевняє Колесніков.
Історія унікальна: президент ХК "Донбас" відверто висловився про долю команди. Джерело: Чемпіонат
Офіційний вихід "Донбасу" з КХЛ відбувся 18 червня 2014 року. Тоді на зустрічі Бориса Колеснікова і першого президента КХЛ Олександра Медведєва було прийнято рішення, що "Донбас" не зіграє в сезоні-2014/2015 через політичну ситуацію в Україні. Тоді ж КХЛ заявила, що донецький клуб входить до її складу акціонерів, за "Донбасом" зберігається місце в КХЛ, а контракти гравців і тренерів заморожуються. Яким же був подальший діалог між лігою і клубом за ці шість років?
"Рішення залишити КХЛ ми обговорювали з керівництвом ліги, а в червні 2014-го стало зрозуміло, що швидкого миру в Україні не буде. А у нас же хокеїсти, їм потрібно було визначатися з майбутнім. До речі, мені приємно, що всі наші хлопці знайшли роботу. Це означає, що наш менеджмент і головний тренер Андрій Назаров дуже якісно вели селекцію.
Думаю, що з настанням миру все можна буде відновити. Головне – це мир в Україні, все інше не має ніякого значення. Коли буде мир, тоді вже можна буде говорити про відновлення "Дружби", про новий аеропорт і можливості повернутися в еліту світового хокею. Зараз ми сильно не турбуємо керівництво КХЛ.
Олександр Медведєв завжди був з нами в діалозі, підтримував "Донбас". Але хочу сказати, що я і йому, і Дмитру Чернишенку (другий президент КХЛ. – Прим. Ред.) говорив, що ліга має взяти фінансову модель футбольної Ліги чемпіонів. Тобто нараховувати гроші за набрані очки. Тоді це буде турнір, в який будуть проситися фіни, шведи, чехи. А так виходить, що ми граємо з командами, які належать або держмонополіям, або місцевим радам. Це не надихає.
Дивіться: більше 50% доходу клубів НХЛ – це стадіон. Але ні в Росії, ні в Україні ніхто ніколи не заплатить за квиток такі гроші, це фізично неможливо. А в НХЛ 41 домашній матч, збір з однієї гри – $ 2 млн мінімум. І у клубу $ 82 млн в кишені вже на старті. Це дуже середня ціна, і без плей-офф. А де КХЛ, щоб бути другою лігою світу взяти такі доходи клубів? Тому шлях КХЛ – це приклад Ліги чемпіонів. Потрібно шукати компенсатори доходів НХЛ, а не винаходити велосипед. Припустимо, набрав 100 очок клуб – це вже $ 10 млн. Потрібно створити спонсорський фонд з національних лідерів і розподіляти ці гроші в залежності від результатів клубів.
Але для цього необхідна людина, яка буде жити цією ідеєю, і тоді в КХЛ не буде зрозуміло, хто стане першим, хто другим. З Чернишенко я спілкувався один раз, і наше спілкування якраз було про необхідність прийняття фінансової моделі Ліги чемпіонів. Тоді КХЛ буде вічна. А так сьогодні є гроші, завтра немає. Дивіться самі, де зараз "Слован", "Медвещак", празький "Лев". Зрештою, КХЛ просто перетвориться в чемпіонат Росії. Це буде хокей високого рівня, але це не те, що хотіли засновники КХЛ.
Звичайно, "Донбасу" як і раніше почесно зіграти в найсильнішій лізі Європи. Але є маса обставин, які поки не дають впевненості в цьому питанні. Хотіли б ми грати в КХЛ? Так, хотіли б. Наскільки це можливо? Це довгий процес", – розповідає Колесніков.
Історія унікальна: президент ХК "Донбас" відверто висловився про долю команди. Джерело: Чемпіонат
Керівник "Донбасу" зараз тримає донеччан на плаву і сподівається на краще. Цікаво, що у 2014 році у нього навіть не виникло думки, що можна кинути хокейну команду.
"Сумнівів ніяких не було, я хокей з дитинства люблю. Хоча, звичайно, ситуація була непроста. Уявіть, що сьогодні ви граєте в півфіналі Заходу КХЛ, а тут доводиться переходити в чемпіонат, де 4-5 клубів дуже середнього рівня. Тут потрібно мати сталеві нерви. Але у мене ні на секунду не було сумнівів, що український хокей буде жити, а наш клуб – розвиватися", – стверджує Колесніков.
Як повідомляв OBOZREVATEL, 5 березня сім'я президента ХК "Донбас" Бориса Колеснікова понесла важку втрату – померла його мати Неля Львівна.