Відео дня
Вимушена жертва збірної України: які можуть бути претензії до команди Петракова після поразки від Уельсу
В умовах кривавої війни у своїй країні збірна України примудрилася подарувати всім мрію про чемпіонат світу-2022. Але програла у вирішальному матчі Уельсу – 0:1. У соціальних мережах почалися суперечки: чи можна в таких реаліях взагалі висувати претензії до команди Олександра Петракова? Так, до глибини душі прикро програвати фінал відбору на мундіаль, зрізавши єдиний і вирішальний м'яч у ворота. Але іноді обставини виявляються сильнішими і треба поступитися, щоб потім виграти.
OBOZREVATEL вирішив підбити свої підсумки плей-оф відбору на чемпіонат світу-2022 для Ярмоленка та компанії. Розібратися, чого ж вистачило нам для завоювання путівки в Катар, чи варто далі довіряти "тимчасовому" Петракову і чому не потрібно сильно засмучуватися через поразку від Уельсу.
1. Не тимчасовий варіант. Почнімо, мабуть, із Петракова. Людина з непростим характером, яка не одразу "уживається" з усіма своїми підопічними. Згадати хоча б конфлікт із Малиновським, коли коуч несподівано вирішив, що не потребує одного з найкращих асистентів чемпіонату Італії. До речі, у поєдинку з Уельсом Руслан отримав найвищу оцінку у складі "синьо-жовтих" від порталу WhoScored – 7,2.
Але, як показав час, наставник уміє визнавати свої помилки і поступово підлаштовується під нову посаду. Та й свою справу знає: прийняв команду по ходу відбору після трьох нічиїх на старті та з досить туманними перспективами на вихід із групи, але зумів налагодити гру та дістатися до плей-оф ЧС. До поєдинку з Уельсом збірна під керівництвом Петракова провела 8 матчів без поразок та у кожному забивала.
І скажімо чесно, що до матчу із Шотландією тренер чудово підготував своїх підопічних. Як писали британські ЗМІ, не просто зробив домашнє завдання, а захистив дисертацію. При тому, що представники українського чемпіонату, а таких у команді більшість, із грудня не грали в офіційних матчах. І тут такий віртуозний виступ. Україна грала набагато краще, ніж багато хто припускав.
У поєдинку з Уельсом українці виглядали анітрохи не гірше за свого опонента на чолі із зіркою "Тоттенгема" Гаретом Бейлом. Реалізуй той самий Циганков, Ярмоленко чи Зінченко свої моменти, і все було б інакше. Загострив гру команди й вихід "джокерів" Петракова – Мудрика та Довбика. Останній міг стати героєм матчу, якби воротар валлійців Хеннесі не дотягнувся до м'яча після його удару головою.
У чому при бажанні можна було б дорікнути Петракова у Кардіффі, так це у досить пізніх замінах. Шапаренко та Сидорчук вийшли на 70-й хвилині, а Мудрик та Довбик – вже на 77-й. А можливо, варто було б ризикнути і дати шанс тому ж Олександру Пихальонку, який відзначився переможним голом у товариському матчі з "Боруссією" з Менхенгладбаху. А так з лави вийшли ті ж самі, що й із Шотландією. Окрім Зубкова, бо п'яту заміну Петраков так і не провів.
Але яким би зараз не було наше розчарування, треба віддати належне Петракову за колосальну роботу, яку він зробив з командою у важких умовах. За те, що вони билися на футбольному полі, але при цьому у діях простежувалася думка й тактичні задуми. Дуже підкуповує у Петракові його щирість, як він переживає за результат, за свою команду та свою країну.
Можна довго сперечатися, але на сьогоднішній день він заслужив нинішнє місце та посаду повноцінного тренера, а не "тимчасового варіанта", доки не звільниться Ребров. До того ж Петраков уміє працювати з молоддю, яка вже стукає до першої команди.
2. Трагедія Ярмоленка. Це свого роду феномен. Не маючи достатньої практики у "Вест Гемі", Андрій завжди приїжджає до збірної у чудовій формі та неймовірно мотивований. Він повів за собою партнерів і у цьому плей-оф. І треба ж такому трапитись, щоб саме капітан зробив фатальну для України помилку у матчі з Уельсом та на 34-й хвилині зрізав м'яч у власні ворота.
Зараз можна казати, що якби Ярмоленко не знаходився у тому місці під час подачі штрафного, то Бущан спокійно б забрав м'яч. Тим більше, що нікого із суперників поблизу не було. На жаль, величезне бажання допомогти команді в обороні, мокрий м'яч та частка невезіння зіграли з Андрієм злий жарт.
Але після того, що Ярмоленко зробив для збірної і в цьому відборі зокрема, просто не піднімається рука кинути в його бік камінь. А який сильний матч він провів у півфіналі плей-оф проти Шотландії (3:1) та забив перший важливий гол? До того ж у час, що залишився, в Кардіффі Андрій гарував, як проклятий, щоб виправити свою помилку. І навіть практично напрацював на пенальті на 40 хвилині, ось тільки арбітр його не поставив...
3. Ефект Зінченка. За останні роки в "Манчестер Сіті" Олександр Зінченко чудово виріс у професійному плані, перебуваючи поруч із таким наставником, як Пеп Гвардіола. На жаль, у плей-оф він не забивав, але у матчі із Шотландією асистував, а його філігранні передачі – це окрема історія. У півфіналі плей-оф він пасував на партнерів з точністю 87%, а з Уельсом – 93%.
Але крім передач, Зінченко дав цьому вирішальному раунду відбору потужний емоційний заряд, починаючи з пресконференції у Шотландії, де він не стримував сліз, згадуючи війну. Але на полі вже не було ніяких сентиментів, а лише сталь в очах, про яку наголошували у ЗМІ.
Чи міг Зінченко зробити ще більше для перемоги над Уельсом? Навряд... Хіба що не варто було поспішати з виконанням штрафного на перших хвилинах, після якого м'яч залетів у ворота валлійців, але суддя гол не зарахував, оскільки півзахисник пробив без його сигналу.
4. Оборона ні до чого. Весь захист збірної України, включаючи воротаря Георгія Бущана, представляв "Динамо" та "Шахтар", які не проводили офіційні ігри з грудня 2021 року. Після зимових зборів була перерва, пов'язана з війною. Тому і в переможному поєдинку з Шотландією, і в протистоянні з Уельсом здавалося, що у другому таймі хлопці трохи підсідали, що призводило до напруження та небезпечних моментів біля їхніх воріт. Бувало, що за нас грала штанга.
Але при цьому в обох забитих м'ячах прямої провини захисників немає. У Глазго на виході помилився Бущан, а Тарасові Степаненку зовсім трохи не вистачило, щоб перехопити м'яч на лінії. А у Кардіффі з Уельсом стався нещасний випадок імені Андрія Ярмоленка.
На рівні у центрі оборони відпрацювала зв'язка Забарного та Матвієнка, які допомагали команді швидко виходити в атаки. З Уельсом надійно тримав фланг Миколенко.
5. Погода, Хеннессі та нефарт. Якщо говорити про причини програшу Уельсу за межами збірної України, то це, безумовно, голкіпер валлійців Вейн Хеннессі, який якимсь дивним чином тягнув усе, що летіло до його воріт. Тому статистичні та аналітичні ресурси поставили йому найвищу оцінку у складі обох команд. Наприклад, Sofascore розщедрився на 9,3 із 10 можливих.
Ще одним неприємним фактором для українців став дощ, який заважав проявити себе технарям нашої команди, сповільнював м'яч та робив відскоки більш непередбачуваними. Крім наших лідерів, наочним прикладом був Мудрик, який увійшов у гру з Уельсом не так яскраво, як у матчі із Шотландією. Мокрий газон явно заважав Михайлу показати свою технічну майстерність, як за кілька днів до цього.
Ну і остання вкрай суб'єктивна причина, але існуюча – нефарт. Україна завдала 24 удари по воротах суперника проти 10 у Уельсу. З них 9 – у площину воріт, валлійці лише 2. У деяких моментах підопічним Петракова не вистачало якоїсь дещиці. І ця дещиця і називається везіння.
6. Війна та жертва. Насправді про багато попередніх пунктів можна забути, коли розумієш, що наші футболісти були за крок від поїздки на другий для України чемпіонат світу, коли вдома йде війна та гинуть люди. Не кожен тут впорається психологічно, незалежно від того, яким би досвідченим спортсменом не був.
Але ця команда показала неймовірну силу волі та справжній бійцівський характер. Вони зробили все можливе і навіть більше на своєму фронті, підтримуючи тих, хто зараз всередині країни захищає Україну від російських окупантів. І які тут ще можуть бути претензії?
А коли пролунав фінальний свисток, то чомусь пригадались слова знайомого психолога, що іноді для досягнення успіху треба принести жертву. Тобто перед тим, як щось дати, буває, життя щось забирає. І якщо ти сприймаєш втрати та програші з гідністю, то отримуєш винагороду.
Тому цілком може бути, що ми не їдемо на чемпіонат світу, щоб здобути ще більшу перемогу і, ймовірно, не на футбольному полі... А поразка команди Олександра Петракова просто стала однією з тих необхідних жертв.
Раніше OBOZREVATEL повідомляв, що Яремчук розплакався перед уболівальниками збірної України після поразки від Уельсу.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel. Не ведіться на фейки!