Чергове дно: як УПЛ і ФФУ вбивають футбол

З кожним роком український футбол дивує все більше, і кожен раз замислюєшся - куди вже далі? Є куди. Новий лайф-хак від УПЛ і ФФУ - питання формування вищого дивізіону вирішувати голосуванням (а не за регламентом/статутом або, уявіть собі, за спортивним принципом).

Що трапилося?

Цього літа Прем'єр-ліга прийшла до чергової сходинки своєї кризи - в турнірі вже не можуть набрати й 12 команд (що для України в нинішніх реаліях, насправді, теж забагато). Все було б добре, якби перейшовша з Першої ліги "Полтава" не почала вередувати і знімати команду. Але президент полтавчан порахував, що у них немає ресурсу грати в елітному дивізіоні, тому сказав "адіос" і просто прибрав "Полтаву" з карти УПЛ.

Після цього Прем'єр-ліга взялася заповнювати вакантне місце, але тут почалися жорсткі проблеми - "Сталь", "Зірка" і "Чорноморець", що вилетіли з УПЛ, вже фактично переформатувалися з прицілом на Першу лігу (а "Сталь" в її минулому вигляді взагалі розпалася). Інші ж (наприклад, "Інгулець") не захотіли виходити в "вишку" з тих чи інших причин.

Ситуація виявилася патовою - даром брати місце в УПЛ ніхто не готовий і особливо не хоче.

Яка на це реакція УПЛ і ФФУ?

Опинившись в дійсно скрутному становищі, українські футбольні органи не насмілюються йти на радикальні кроки (грати в 11 команд або скоротити до 10-ти), а віддають долю путівки на голосування самих учасників УПЛ. Ті голосують за "Чорноморець" (ніби як без лівих думок), далі справу передають до ФФУ, яка (а саме Виконком) повинна затвердити це все. І федерація дає добро. Здійснилося - в Прем'єр-лізі сезону 2018/19 буде грати команда, яка вилетіла звідти за всіма законами і не зробила нічого, щоб повернутися.

Як казав класик, "Браво, федерація!"

У чому ж абсурд?

У тому, що прийомом з голосуванням УПЛ і ФФУ ще більше втоптали в землю (або навіть знищили) спортивний принцип змагань. Це, вже ставше диким для українських турнірів словосполучення, - "спортивний принцип" - піддається знущанням в самих різних випадках.

В Україні вже багато хто забув, що спортивний принцип лежить в основі будь-якого турніру і є одним з його стрижнів. Команди добувають результат і переходять з ліги в лігу саме завдяки спортивним успіхам, і ніяким іншим. Зараз же криза та невмілий менеджмент в Україні довели до такого, що на спортивний принцип ніхто не дивиться.

Звичайно, в ході проведення турнірів складаються різні ситуації (особливо в українських реаліях). Але вибирати учасника звичайним голосуванням - це зовсім не зі світу спорту. Зате зручно. Цей метод повністю виключає особисту відповідальність (рішення ж приймається колективно) і потребу проводити свіжі-радикальні реформи. Опинившись в глухому куті, керівництво УПЛ з новим іноземним президентом (що теж треба мати на увазі) не наважився "різати по живому", дотримуючись логіки та принципів турніру. "Давайте проголосуємо" - сказати легше, ніж "давайте щось придумаємо і знайдемо раціональний вихід".

Чому голосують тільки учасники УПЛ, а не, скажімо, також клуби Першої ліги, члени комітетів ФФУ та навіть прості вболівальники (адже чемпіонат України, в першу чергу, проводиться для них)?

Чому на голосування ставиться кандидатура "Чорноморця", а не "Зірки" (яка за підсумками минулого сезону посіла місце вище одеситів)?

Чому в ключових рішеннях немає логіки і повністю ігноруються спортивні (і не тільки) основи Прем'єр-ліги?

На це ніхто вже не відповідає, навіть ФФУ. Здавалося б, у федерації могли оцінити абсурдність такого рішення та не затвердити його. Але ФФУ за великим рахунком все одно - головне, щоб все зберігалося тихо-мирно, а український футбол процвітав з 12-ма командами "вишки" (яку скоро хочуть розширити до 14-ти або навіть 16-ти).

Який тоді вихід із ситуації, якщо не голосування і кабінетні рішення?

"Різати по живому" - приймати непопулярні рішення і болючі реформи, які вже давно необхідні українському футболу. Так, це про чергове скорочення команд - до 10-ти. Скорочення, але адекватне та спрямоване на "одужання" ліги - фінансові гарантії, допуск до турніру тільки стабільних клубів, план розвитку самих клубів особисто та від Ліги в цілому. Нехай в змаганні буде і 10 (а хоч і 8) команд, але вони будуть реально хоча б потроху розвиватися самі (не тільки в спортивному плані), і разом з цим покращувати лігу. Ніяких "сталей" і тому подібних - в Прем'єр-лізі грає не тільки той, хто хоче, а хто може і гарантує дії.

Само собою, в наших реаліях це дуже складна концепція. Більшість клубів не вміють заробляти, як і раніше залежать від багатого господаря, а більша частина їх менеджемнту орієнтована тільки на особисті вигоди шляхом трансферів незрозумілих гравців і агентських відкатів. Але все ж життя не стоїть на місці, люди змінюються, і з приходом нових осіб можна навчитися новим речам і поставити перед собою нові цілі.

Але для цього потрібно хоча б старт, зрушення від УПЛ і ФФУ. Саме в їх руках всі "карти", у них в арсеналі абсолютно всі інструменти впливу. Але замість цього чиновники вирішили просто проголосувати всупереч регламенту та здоровій логіці (що вже не раз доводилося раніше).

Що тепер?

УПЛ хоч і повноцінно укомплектована, повернувши "Чорноморець", але це ніяк не поліпшить її стан і загальний стан справ. В останні сезони "Чорноморець" все більше нагадує бліду тінь себе колишнього - проблеми з фінансами, каламутні історії з керівництвом і продажем стадіону через борги, невдала селекція і результати. В останній сезон в Одесі не зробили майже нічого, щоб мати перспективу залишитися в Прем'єр-лізі.

Але все вже вирішено. Вірніше, проголосовано - Чорноморець знову в УПЛ, на місці всі 12 команд. Можна і далі розповідати, що український футбол зупинив падіння і ось-ось піде вгору.