"Послав окупантів – і його розстріляли": росіяни стратили відомого боксера й тренера, якого обожнювали діти

Наприкінці березня, перед визволенням Ірпеня, російські окупанти розстріляли відомого в минулому українського боксера й дитячого тренера Олексія Джунківського. Друзі та рідні вважають, що колишній боєць збірної постраждав через свою громадянську позицію та зухвалий характер. Олексій допомагав ЗСУ та не дозволив солдатам РФ командувати у своїй залі.

Відео дня

У розмові з OBOZREVATEL кум Джунківського, боксер Андрій Куватов розповів, як маленькому Олексію доводилося ставати на ваги з гантелями, щоб боксувати на змаганнях. А колишня чемпіонка світу Аліна Шатернікова зазначила, що її друг був не з тих людей, які прогинатимуться перед окупантами.

"Ще у шкільні роки ми разом записалися до секції боксу, їздили з передмістя до Києва щодня по два рази на тренування. Спочатку на ЦСКА, потім Олексій пішов до ДЮСШ, вступив до інституту фізкультури, згодом потрапив до збірної України, де довгий час був другим номером. Коли служив в армії, то виступав за ЦСКА і чотири рази ставав призером чемпіонату світу серед військовозобов'язаних", – розповів Андрій.

За словами кума, Олексій був зухвалим, тому що був дуже маленьким – важив 51 кг.

"А коли ми у 9-му класі займалися боксом, то у нього тоді було всього 32 кг. І коли ми поїхали на змагання, то давали йому гантелі, щоб він із ними ставав на ваги і міг боксувати. Він так мучився, вживав різні спортивні добавки, щоб набрати вагу, тому що на змаганнях у його категорії нікого не було. Потім уже в інституті він пішов у зріст і набрав вагу", – згадав Куватов.

"Але Олексій був гострим на язик. І я йому завжди казав: "Якби ти був більшим, то тебе б усі били. А маленьких не чіпають, адже ніхто не знає, що ти боксер. А він зухвало відповідав усім. Тому, думаю, коли окупанти прийшли до нього в зал, то він не став розмовляти з ними, а, грубо кажучи, послав – вони його і розстріляли", – вважає Андрій.

Куватов розповів, що до останнього листувався із Джунківським, який перебував в окупації. Олексій писав куму, що Ірпінь бомблять, але він лишається там і допомагає. І вмовити виїхати було неможливо.

"Знаєте, у мене й дядька розстріляли в Бучі. І я їм двом дзвонив, а вони мені весь час відповідали, що треба тут комусь допомагати. Я казав їм: "Давайте, їдьте!" А вони такі: "Ні-ні, ми залишимося, треба допомагати, комусь треба це робити..." І допомогли ціною свого життя", – зауважив украй засмучений Андрій.

Того злощасного дня Олексій перебував у залі та, на думку свого кума, не становив ні для кого загрози.

"А коли вони зрозуміли, що програли, коли ми почали вибивати їх з Ірпеня, а вони усвідомили, що це завдяки тим людям, які залишалися там (наприклад, мій дядько дзвонив та розповідав, що у них закінчилося паливо) та допомагали українським військовим, то почали стріляти по всіх. А росіяни, які сюди прийшли, не мають ні серця, ні душі, бо як можна вбивати мирних жителів, розстрілювати жінок і дітей..." – вважає боксер.

Куватов підкреслив, що в рингу Олексій завжди йшов до перемоги, хотів досягти успіху. Він постійно допомагав готуватися колишній чемпіонці світу серед жінок Аліні Шатерніковій.

"Я якось із ними на збори їздив. У рингу він на 100% віддавався всьому і, коли став тренером, просив це робити своїх молодих спортсменів. Серед його вихованців були призери та чемпіони Європи. І це було важко. Адже одна справа, коли за плечима тренерів по 20 років досвіду, а інша – хлопець, який лише кілька років тому закінчив спортивну кар'єру", – вважає Андрій.

Аліна Шатернікова розповіла, що Льоша Джунківський був її другом та постійним спаринг-партнером.

"Ми багато років тренувалися з ним удвох, і він завжди допомагав мені готуватися до змагань. Він постійно був на позитиві та виступав за справедливість. За правду. Для нього було біле та чорне. І коли прийшли ці окупанти, я знала, що Льоша ніколи не прогнеться і не пристосовуватиметься", – згадала Аліна.

"А коли надійшла ця страшна звістка, я розуміла, що Льоша не дав їм можливості зайти до своєї рідної зали і там командувати. Світла пам'ять йому та всім нашим янголам спорту. Вони найсильніші та наймужніші. І вони завжди з нами", – наголосила Шатернікова.

Після закінчення кар'єри боксера Джунківський не поспішав готувати дорослих бійців. Йому подобалося працювати з дітьми. Спочатку він тренував у Василькові, потім у Глевасі, а потім переїхав до Ірпеня і там продовжував готувати дітей.

"Хтось би вже плюнув на це і сказав: "Не можу". А він ніколи не зупинявся". Олексій змінював місце проживання і починав там працювати. І добивався успіхів. Він був і талановитим спортсменом, і талановитим тренером. А такого досягають лише добрі люди. Такі, як Аліна Шатернікова, Сергій Дзинзирук, Клички. Ті люди, які справді з величезною душею", – впевнений Куватов.

За словами свого друга та кума, Джунківський у дітей вкладав душу та серце, тому й виховав чемпіонів.

"Адже дітей удома важко втихомирити, а щоб змусити їх вийти в ринг і перемогти, треба вміти мотивувати дитину. А це непросто. Дорослого можна мотивувати грошима або просто пояснити, що це твоє майбутнє. А чим мотивувати дитину? Тому я думаю, що він мав таку душевну любов до дітей і міг привернути їхню увагу до себе, правильно спрямовувати і пояснити, для чого треба тренуватися. Робив це в ігровій формі та приводив дітей до успіху", – розповів Андрій.

День народження Олексія був 3 серпня, він завжди жартував, що про нього є боксерський анекдот.

"У боксерів є такий анекдот: "Якщо до тебе підходить один бандит, то що ти робитимеш? Я його з лівої. А якщо другий бандит? Я його правою. А якщо третій? А третій, третій... Третього у мене день народження", – згадав друг загиблого спортсмена.

Також Андрій зазначив, що Джунківський мав величезну родину: "Він настільки любив свою доньку, дітей, яких тренував, дружину, друзів. Він завжди був таким веселуном компанії. Приїжджав – і всі починали з ним жартувати".

"Шкода батьків, добре, хоч сестра залишилася, мабуть, трохи легше, але все одно велике горе. Донька дуже любила його. Він завжди возив її із собою на змагання. Я як не подзвоню, він вічно десь на зборах, на турніри везе дітей. Ми зустрічалися рідко, тому що він увесь час був із дітьми на змаганнях", – згадав Куватов.

Останнім часом Олексій будував для своєї сім'ї будинок в Ірпені, але в якому він тепер стані, друзі не знають. А дружина з дочкою зараз перебувають за кордоном.

Трохи згодом Андрій Куватов дуже хотів би провести турнір на честь Олексія. Тим більше – у них із Джунківським уже був подібний досвід.

"Знаєте, ми своїми силами проводили турнір у Василькові. Олексій тоді дружив із Василем Ломаченком, і він теж приїжджав. Грошей великих не було, і мер Василькова не дуже міг допомогти. Але турнір вийшов дуже потужним, масштабів великого міста, як Дніпро чи Київ. Ми в цьому ДК дійсно провели турнір із зірками", – зауважив боксер.

"І хотів би провести такий турнір на згадку про Олексія. Навіть краще на честь перемоги та на згадку про Олексія. Тому що зараз хто рятує, хто виживає, всі чимось зайняті. А після перемоги можна буде і порадіти, і згадати, і вшанувати його пам'ять", – підсумував Андрій.