Відео дня
Обійшли Росію: як Україна шокувала на чемпіонаті світу з біатлону
Фініш чемпіонату світу в Естерсунді не обіцяв Україні багато радості, але в підсумку приніс сюрприз - золото в жіночої естафеті. А це дозволило Україні в цілому увійти в топ-5 медального заліку ЧС!
Ми попереду Франції та Росії, всього трохи відставши від Швеції! "Неймовірно" - можна подумати, дивлячись на список. Однак у медалі, як відомо, дві сторони. І для українських біатлоністів одна з них - явно негативна. Адже якби не "зійшлись окремі зірки" в момент наших перемог, Україна легко могла не потрапити й в 10-ку медального рейтингу.
Читайте: Чемпіонат світу з біатлону: результати і звіти
OBOZREVATEL підводить підсумки виступів України в Естерсунді та розбирається, що саме означає підсумкове 5-е місце наших спортсменів з двома медалями.
Результат став успішним і наполовину несподіваним
Незважаючи на всю ейфорію і оптимізм, варто відразу охолодити запал - Україна на чемпіонаті світу завоювала максимум з можливого для себе, і навіть більше. З урахуванням нинішнього стану українського біатлону і, особливо, проблем в жіночій команді, перемога українок в естафеті взагалі приголомшила.
Тому дві медалі - золото Дмитра Підручного в пасьюті та бронза в естафеті - відмінний результат, щоб український біатлон зараз залишався задоволений чемпіонатом. Так, в спринті Підручному не вистачило 0,3 секунди до бронзи (прийшов 4-м), але спринт завжди варто розглядати в симбіозі з пасьютом (де біатлоністи стартують згідно з місцями в спринті). І в цій зв'язці Дмитро в результаті видав "стелю" - золото, обійшовши самого Йоханнеса Бьо. При цьому не факт, що гонка-переслідування для Підручного вийшла б чемпіонською, якби він стартував 3-м, а не 4-м (диспозиція на старті відрізняється багато чим в плані стратегії ведення всієї гонки).
Ну а в іншому Україна була в своїй звичайній ніші - боролася за топ-10 (або топ-20), максимум живлячи надії "забігти" в квіткову церемонію. Ще було 5-е місце в змішаній одиночній естафеті (Підручний та Меркушина), але й це теж розглядалося як відмінна перемога двох спортсменів, добута на жилах.
Фактор Підручного
Половина (якщо не більше) успіху України в Естерсунді - це ноги і голова Дмитра Підручного. Саме капітан чоловічої збірної - зараз поза сумнівами кращий біатлоніст країни з солідним відривом від інших, що явно підтверджують й результати, і хід самих гонок.
Тут також варто сказати "спасибі" і тренерському штабу збірної, який відмінно вивів Дмитра на пік форми саме до Естерсунду та не став особливо напружувати на чемпіонаті Європи (незважаючи на загальну директиву виграти побільше медалей). В Білорусь Підручний прибув після 30-годинного перельоту з США, і після такої дороги на тлі загальної фізичної втоми мав проблеми з м'язами та спиною. І тоді не зовсім вірилось, що Дмитро зможе вистрілити на ЧС, який стартував уже через 13 днів після ЧЄ...
Але тренери збірної впоралися "на ура", впорався і сам Підручний. І який видав спринт з пасьютом! Використовуючи максимальну швидкість та стріляючи без промахів, Дмитру не вистачило всього 0,3 сек. до бронзової медалі. Але це вже успіх і чимало очок як в індивідуальну скарбничку спортсмена, так і в рейтинг країни. Глобально це було тільки півсправи - відмінна стартова позиція в гонці-переслідування, з якої реально варто було боротися за медалі. І Підручний не просто завоював золото, а зробив це дуже тактично і грамотно - перед останньою стрільбою в пасьюті українець спеціально пропустив Йоханнеса Бьо та ще пару суперників вперед, щоб на стрільбищі стати на позиції ближче до середини, де вітер має не такі пориви. В результаті у Бьо (стріляючого на першому килимку) - 3 промахи, у Дмитра - 0. І золота медаль.
Читайте: Смалить корупцію та Росію: 5 вогняних фактів про нового чемпіона світу Дмитра Підручного
Також Підручний зіграв чималу роль і в 5-му місці на змішаній одиночній естафеті. Хоч і без медалі, але відмінний результат для України. Правда, сам Дмитро після гонки під час коментаря був засмученим: "Якби все вийшло, то ми б взяли медаль" - був упевнений біатлоніст.
Але в цілому вся Україна повинна дякувати Підручному та тому, хто подарував йому його швидкість. Без цього не було б ні медалей в Естерсунді, ні успіхів на етапах Кубка світу.
Жіноча збірна вистрілила попри всю критику
Коли чоловіча команда явно провалилася в своїй естафеті (10 місце і 7 промахів), від жіночої збірної теж не чекали особливих успіхів. Але українки піднесли сюрприз - бронзова медаль!
З одного боку, потрібно порадіти за наших біатлоністок. Маючи чимало різних проблем по ходу сезону та перебуваючи під шквалом критики, українки зуміли зібратися і відмінно завершити ЧС. "Грюк дверима" перед закінченням запам'ятовується особливо ефективно. Але з іншого боку ця медаль є більше ситуативним та локальним успіхом, чим результатом глобальної роботи та розвитку українського біатлону.
Варто тільки подивитися на розклади конкурентів зі стрільби, які були просто шокуючими для них: Німеччина - 14 (!) промахів з 1 штрафним колом, Росія - 12 промахів з 6-ма промахами на другому колі (спасибі, Світлана Миронова), Словаччина та Польща - по 9 промахів, а Франція взагалі ніби "злила" гонку - 6 пострілів мимо, але 3 штрафних кола відразу на другому етапі! Багато в чому це був якийсь аномальний день для багатьох команд. І Україна зі своїми "мізерними" 5-ма промахами цим відмінно скористалася.
Хоча давайте поглянемо ще на фінішний відрізок. Після останньої стрільби Валентина Семеренко випереджала німкеню Лауру Дальмаєр на 30 секунд, але на фініш прийшла швидше її всього на 0,4 десятих. Чотири десятих! Цей випадок чітко демонструє, наскільки українки поступалися ходом німкеням, яким не вистачило ще пару метрів-секунд, щоб наздогнати Україну. І злегка "перекошене" від подиву і розчарування лице Дальмаєр після фінішу лише підтверджує аномальність тієї естафети.
Читайте: "Віддати душу": Підгрушна захопилася "бронзовою" перемогою України на ЧС
Медалі ЧС нічого не змінюють - Україні ще працювати та працювати для досягнення нових успіхів
Нинішній сезон в цілому складається для України непогано - є досягнення на ЧС і ЧЄ, на етапах Кубка світу українці постійно в боротьбі за топ-10 і навіть топ-6, а в рейтингу Кубка націй Україна в обох випадках в 10-ці (чоловіки - 10-ті, а жінки - 7-мі). Але це вже більше відгомони минулої роботи, ніж результати нинішнього прогресу.
Звичайно, зараз можна згадати Юлію Журавок (яка взяла золото чемпіонату Європи), Яну Бондар, Тараса Лесюка і Віталія Труша - це все перспективна та дуже хороша молодь. Але поки це лише молодь, якій потрібно розвиток і практика гонок (але в Україні вже фактично немає нормальних біатлонних баз і умов для результативної роботи). З іншого боку у кожної збірної своя складність.
У жіночої команди ядро і головний актив - ветерани, які, хочеш не хочеш, а згодом програють позиції молодим конкурентам в плані "фізики". Підгрушна, сестри Семеренко, та й Юлії Джимі вже 29 - замість них стати "ядром" зараз може тільки Меркушина (у якої останнім часом постійні проблеми з ногами), незабаром - Журавок. На цьому все. Уже через рік жіночій збірній буде просто ніким боротися за місця навіть в топ-20-30 Кубка світу та ЧС. А на Олімпіаду-2022 станом на сьогоднішній день Україна просто не набере боєздатну команду.
У чоловічої збірної хоч і немає подібного розриву (за винятком хіба що Підручного), але вже буквально тисне проблема швидкості та якості ходу. Самий яскравий показник - серед 130-ти спортсменів рейтингу IBU цього сезону Артем Тищенко показує 4-й (!) результат по точності стрільби! 89,5% - вище Фуркада, Бьо та інших зірок. Але щодо швидкості у Тищенко зовсім інші показники - аж 120 місце з 166-ти спортсменів. Артем навіть не в сотні!
І так у більшості українців крім Підручного і Прими, чиї цифри зі стрільби та швидкості більш-менш пропорційно співвідносяться один до одного. У рейтингу швидкісних показників тільки троє представників України в першій сотні - Підручний (32-й), Прима (40-й) і Семенов (90-й). Всі решта - поза сотнею. І тут все впирається в те, що в Україні немає не тільки умов для кращих тренувань біатлоністів, а й сучасної тренувальної програми разом з інноваційною медичною підтримкою. Тому і залишається сподіватися тільки на природний дар, як у Підручного.