Ігнор та "совкові" жарти російського чемпіона: що за скандал розгорівся на ЧС з біатлону

Дві спринтерські гонки, що передують недільним пасьютам, очікувано подарували свою драматургію. У жінок все вийшло вкрай цікаво й непередбачувано, а у чоловіків були свої несподіванки.

Нажаль, для України в обох гонках перспективи на медаль розтанули в останній момент. OBOZREVATEL з італійського Антхольца розповідає про найцікавіші моменти біатлонних залаштунків та новий гарячий скандал імені Олександра Логінова

Читайте: "Її не повинно бути": Росію вмили на чемпіонаті світу з біатлону

Вітер звідусіль і крижана траса

Корективи внесла специфіка ущелини, в якій розташовано вогневий рубіж в Антхольці. Незважаючи на сонячну погоду і 3 градуси тепла, вітер, який сновигав поміж горами як йому заманеться, повертав сценарій перегонів на свій розсуд. Комусь пощастило стріляти за відносного штилю, комусь гірський зірвиголова давав сильний струмінь повітря з одного боку, а за мить – уже з іншого, то налітав ззаду.

Робити за таких обставин коригування стрільби - справа дуже ризикована, у такі моменти визначальними є досвід стрільця та вміння підлаштовуватися під пориви вітру. Плюс нічний сніг та денна плюсова температура зробили трасу крижаною, що додало головного болю сервісменам, а спортсменкам лише ускладнили роботу.

Вірер відбирає жовтий біб

Найбільшим провалом спринту стали шість промахів Тірілл Екхоф. На той час "number 1" Кубка світу фінішувала лише 59-ю, не набравши жодного очка. Натомість Доротея Вірер із двома промахами стала сьомою та відібрала у норвежки жовтий біб лідера загального заліку, з яким вийде на гонку переслідування перед рідною публікою.

Сама Доро не приховувала задоволення з цього факту. А ще зізналася, що після здобуття срібла у змішаній естафеті ніяк не могла врівноважити емоції до пізньої ночі, а тому вранці була розбурханою, намагаючись зібрати себе докупи.

Марте Олсбю-Ройселанд: мрії здійснюються

А от інша норвежка Марте Олсбю-Ройселанд зуміла здійснити свою головну на даний момент мрію, ставши чемпіонкою світу. Заради цього Марте пропустила етап у французькому Анесі та тимчасово викинула з голови боротьбу за "тотал" Кубка світу. Такий крок виправдав себе сповна: незважаючи на один промах, Олсбю взяла "золото" і підтвердила прогнози експертів. Для норвежки це перша індивідуальна нагорода світових чемпіонатів. "Мондіалє-2020" для 29-річної біатлоністки почався казково, адже раніше Марте здобула золото у змішаній естафеті.

Аусайдери у призах

А от двоє інших призерів прийшли зі стану аутсайдерів. Американка Сюзен Данклі, котрій напередодні спринту виповнилося 34, стала одною з чотирьох учасниць гонки, якій за нестабільного вітру вдалося відстрілятися чисто на обох вогневих рубежах. При цьому Данклі навіть показувала кращий час після другої стрільби, однак втримати темп при наявному результаті Олсбю їй не вдалося: програла менше семи секунд і, як і три роки тому на чемпіонаті світу у Хохфільцені, знову взяла "срібло".

Ну а "бронза" жіночого спринту вислизнула з українських рук, побувши у них лічені секунди. Досвідчена Олена Підгрушна, припустившись одного промаху на "лежці" і чисто відстрілявши стійку, мчала на фініш з усіх наявних і відсутніх сил, показавши таки третій результат.

Однак одразу за Підгрушною бігла назустріч мрії й колишня лижниця Люція Харватова, котра таки зуміла випередити Олену на чотири секунди. Прикро, дошкульно, але нічого не зробиш. Цього дня зірки склалися на користь чешки, яка раніше ніколи не потрапляла у спринті у топ-15, а у п’ятницю здобула свою першу нагороду на чемпіонаті світу. А для світової чемпіонки 2013 року у цій дисципліні - Олени Підгрушної, усі надії тепер спрямовані на гонку переслідування.

Фатальний промах Підручного

А от чоловічий спринт мав не просто зиґзаґи Фортуни, а відродження давнього конфлікту, пов’язаного із допінгом. Однак про це трохи пізніше - спочатку ж про наші "трабли".

Україна знову була близькою до медалі - Дмитро Підручний чудово відстріляв лежачи, показавши третій результат на першому колі. Закривати мішені на "стійці" українець почав майже із півхвилинною перевагою над поточним лідером Фійоном-Майє. Дмитро стріляв швидко і точно… до останнього пострілу, який виявився "фатальним". Капітан збірної не влучив, а йдучи з рубежу ще й прикро перечепився, упавши на сніг.

Коло штрафу вкупі з падінням забрали у Підручного секунд 35. При таких розкладах медаль уже стала примарною. До того ж на заключному колі в українця значно впала швидкість: за ходом Дмитро на трьох кілометрах програв лідеру 28,9 секунд, показавши лише 33-ій результат. Зрештою, напрацювання першої половини дистанції дозволили втриматися у десятці із загальним відставанням у 56,4 секунди.

Сам Дмитро визнає, що надто виклався на першому колі, тому заключні кілометри дистанції були справжнім пеклом. Вирішальну роль відіграє брак кисню на високогір’ї, який при великих навантаженнях "вирубує" не одного атлета. Відіграти майже хвилину відставання у недільному пасьюті буде непросто, але добре відомо, як Дмитро любить контактні гонки та як вміє долати труднощі. До того ж, родина, яка сьогодні приїхала підтримати біатлоніста, має додати йому позитивних емоцій, а нам усім підстав для оптимізму.

Розбірки фаворитів

Щодо битви головних конкурентів, то чинний володар Кубка світу Йоханнес Бьо, отримавши ранній стартовий номер, намагався одразу ж відірватися від конкурентів, але високогір’я Антхольца підставило підніжку й норвежцю.

Поки що два пропущених етапи Кубка світу його чинному володарю не дуже допомагають, принаймні у першій індивідуальній гонці чемпіонату. За одного промаху на "лежці" реактивний Йоханнес програв срібному призеру Кантену Фійону-Майє, який також змазав одного разу, 17 секунд. На третьому колі Бьо-молодший показав лише 15-й час.

Лідер "тоталу" – легендарний Фуркад, відстріляв чисто, однак у підсумку програв 13 секунд першому місцю, водночас вирвавши 3 секунди, а з ними і "бронзу" у старшого Бьо, який також пройшов перегони без промахів.

Фактор Логінова, освистаного трибунами

Кантен міг би стати чемпіоном, якби не згаданий промах і одне "але". Відстрілявши чисто, з-за спин фаворитів вискочив той, кого вважали "тіньовим претендентом". Росіянин Логінов , який упродовж сезону все ніяк не міг відновити швидкість, дивовижним чином зумів втримати високий темп, використавши перевагу чистої стрільби. У підсумку у Фійона-Майє Логінов виграв 6,5 секунд.

Успіх росіянина, якого 2013 року дискваліфікували на два роки за вживання забороненого препарату – еритропоетину, не залишився без відповідної реакції публіки. Із того часу, як Логінов очолив залік спринту, до фінішу гонки і упродовж квіткової церемонії з трибун "Зюд-Тіроль Арени" лунав осудливий свист норвезьких та французьких уболівальників, а оскільки їх на цьому чемпіонаті найбільше, то звук був доволі гучним.

За що не люблять Логінова

Коментатор німецької версії телеканалу "Євроспорт" Зігфрід Хайнер, котрий 30 років коментує зимові види спорту, у розмові в медіа-центрі сказав так: "Логінова неможливо сприймати інакше, як негативно. Він так і не вибачився після того, як був впійманий на допінгу та не пообіцяв, що більше ніколи не робитиме цього. І подивіться, як сьогодні він набрав швидкість при тому, що упродовж цього сезону програвав за ходом усім з лідерів. Вам не здається це дивним?"

Негативного ставлення до росіянина не приховували норвезькі атлети, зокрема Тар’єй Бьо, який після гонки нагадав, що лише сьогодні Росія була у заголовках мас-медіа з приводу того, що у їхньої команди відібрали олімпійську "бронзу" Сочі-2014 за "те, що вони обдурили всіх" (проби Устюгова та Слєпцової довели вживання ними допінгу). "І от цього ж дня я не отримую "бронзу", бо визнають перемогу атлета, який вживав ЕПО. Шкода, що його (Логінова. – прим. авт. ) не можна забрати з підсумкових протоколів. Він не заслуговує того, щоби стояти на п’єдесталі", - обурюється Бьо.

Традиційно продовжує бойкотувати росіянина швед Самуельсон, котрий каже, що ніколи не подасть тому руки: "Не можна вживати ЕПО, а потім спокійно приїжджати та вигравати".

"Холодна війна" на прес-конференції

На офіційній прес-конференції після перегонів Мартена Фуркада запитали про його спілкування з Логіновим. Француз відповів дипломатично: "Логінов не спілкується англійською, що не сприяє комунікації". Відстань між двома атлетами у президії була не такою великою, але їхні гримаси та відстороненість нагадували епоху холодної війни.

Сам же російський біатлоніст, який, нагадаємо, минулого року одружився з українською біатлоністкою Марією Кручовою, продовжує грати у звичну гру – мовчанку. Він не спілкується навіть з російськими медіа, не кажучи про іноземні ЗМІ. У відповідь на критику жартує, що не є президентом країни, аби скликати прес-конференцію і робити заяву для спростування обвинувачень. На запитання російського журналіста, поставлене на прес-конференції, чому біатлонна спільнота має вірити йому та скільки допінг-тестів він пройшов для доведення своєї чистоти, Логінов вирішив продемонструвати сумнівне почуття гумору: "Не скажу точно, але штук 12-16 пройшов. Щодо довіри, то ми, нарешті, зуміли з дружиною розширити житлову площу, отож із задоволенням приймемо будь-якого спортсмена у себе вдома. Хоч 366 днів у році (Логінов назвав саме таку цифру, очевидно маючи на увазі високосний рік. – прим. авт.), ледь не на сусідньому ліжку. Не на одному, бо жінка не зрозуміє".

Що робити Логінову?

Такими жартами Логінов навряд чи змінить ставлення до себе, бо спроба перевести питання у площину радянських анекдотів породжує те й саме, що було з комуністичними лідерами під час спілкування із західними опонентами - лише партійним діячам здавалося, що дотепний, на їхню думку, жарт, відволікає увагу від наявної проблеми. Насправді ж, проблема залишається, її актуальність лише тимчасово притихла, поки Логінов зник із топ-трійок у протоколах гонок.

Варто було йому зійти на подіум, як обурення спалахнуло з новою силою. І тут немає нічого дивного. Якщо з 10-м місцем росіянина можуть миритися, то факт вручення йому нагород топ-атлети вважають крадіжкою, бо переконані у тому, що росіянин не є чистим спортсменом, а отже нечесно відбирає їхні здобутки.

Для того, щоби змінити ставлення до себе, Логінову не варто розкидати нереальні пропозиції ділити сусіднє ліжко з будь-яким іншим біатлоністом. Натомість слід навчитися комунікувати з іншими атлетами. Олександр завжди мовчазний і не спілкується ні з ким з іноземних колег. Така поведінка точно не сприяє налагодженню взаємин - складається враження, ніби Логінов щось приховує. Про це йому й кажуть: варто було б звернутися до біатлонної спільноти із вибаченнями і обіцянкою не вживати допінг.

Тоталітарна система знищує свободу слова

Чому росіянин цього не робить? Може вважає це нижче своєї гідності, може соромиться, а може не хоче давати обіцянки, якої не дотримає? Російські мас-медіа кажуть, що Логінов не хоче підставляти тих, хто свого часу підкинув йому допінг у юні роки, бо ж треба буде повертатися додому. А там його за такого зізнання "згноять". Мабуть, саме у цьому і є суть проблеми – в існуванні у Росії тоталітарної системи, яка не залишає особистості права на свободу висловлювання.

Певно, Логінов вирішує жити із такою своєю репутацією звинувачення і несприйняття у біатлонному світі, вважаючи, що медаль чемпіонату, яку він привезе до Росії, забезпечить йому спокійне перебування вдома, а осуд світової громадськості він якось переживе. Такий варіант навряд чи обрала б людина з вільної країни, але, видається, що для Логінова інший варіант означав би еміграцію з батьківщини.

Олександр Гливинський, спеціально для OBOZREVATEL. Матеріал підготовлено за сприяння торгової марки PariMatch