Відео дня
"Перший контракт – $100": баскетболіст збірної України про початок кар'єри, гру та життя в США
Олександр Кобець - один з лідерів національної збірної України з баскетболу, найкращий "снайпер" в історії "Черкаських Мавп", який нині виступає в G-Лізі в США за фарм-клуб "Вашингтон Візардс" - "Кепітал Сіті".
Олександр недавно повернувся з Америки до Черкас і "Телеграф Спорт" вдалося поспілкуватися з українським баскетболістом на різні теми: про життя в Америці, Черкаські Мавпи, порівняння з Лукою Дончичем і відновлення від важкої травми.
- Ти нещодавно повернувся з США. Розкажи про повсякденне життя за океаном.
- В Америці люди трохи інакше думають - це найбільша відмінність для мене. Люди там живуть набагато простіше.
Читайте: Головний тренер збірної України з баскетболу пішов у відставку
- Залишився б там жити?
- В Америці цікаво жити, коли ти там зайнятий улюбленою справою. Але якщо, як у мене вийшло (травма), то починаєш сумувати за домівкою. Хворіти завжди складніше.
БАСКЕТБОЛЬНА СІМ'Я
- Розкажи трохи про своє дитинство. Як почав займатися баскетболом?
- У нас баскетбольна сім'я: брат - баскетболіст, мама - баскетболістка і тато теж грав в баскетбол. У мене з самого народження все було вирішено наперед - "баскетбольне ДНК", тому я з раннього дитинства замість садка з татом ходив на баскетбольний майданчик (сміється). Баскетбол мені дуже подобається, я думаю, він у мене в крові.
- У 12 років ти переїхав до Черкас. Складно дався той переїзд?
- Спочатку було складно. У мене було ще кілька пропозицій в той час, але я вирішив зупинитися на Черкасах - ми з татом порахували, що там відмінний тренер, який зможе розвивати мене - так і вийшло. Головна складність була в тому, що мені 12 років і я жив сам, без батьків, а потім поступово звик і освоївся до цих умов.
- Від яких пропозицій тоді відмовився?
- Мені пропонували в Америку поїхати і міг піти в БК "Дніпро". Дніпро ближчий до дому був, а в Америку порахували, що ще рано. Максим Міхельсон взяв мене в Черкаси і все дитинство працював зі мною, і він відмінно розвинув молодь: я, Свят Михайлюк, Микита Воєвода. Вважаю, Міхельсон відмінно впорався зі своїм завданням - розвинув молодь.
Про початок свого шляху в першій команді "Мавп"
- Ми з Святом Михайлюком прийшли в команду в сезоні-2012/13, наставником тоді був Йовіца Арсич. Їздили на збори з ними, десь в заявку потрапляли, але толком не грали - сиділи в основному, але вже звикали до рівня Суперліги.
- Максим Міхельсон сильно вплинув на становлення твоєї кар'єри?
- Він давав нам шанси проявити себе, але, все одно, ми повинні були виправдовувати їх. Він завжди говорив: "У вас будуть шанси проявити тебе, просто вам потрібно їх використовувати". Я вважаю, що всім молодим гравцям шанси даються рівномірні. Дуже важливо використовувати свої шанси: завжди можна показати себе на тренуваннях, так і в іграх тобі дають якісь хвилини-секунди проявити себе. Дуже добре, що вийшло так, що тренер "молодіжки" прийшов працювати в команду Суперліги, тому що, якби це був іноземець, то для нього міг би бути важливим лише результат наперекір розвитку молодих гравців. Але позиція президента клубу була така: "Нам потрібно розвивати молодь". Час давалося молодим, десь наперекір результатами, але давалося.
100 $ - ПЕРШИЙ КОНТРАКТ
- Як виглядали фінансові справи в "Мавп", який був твій перший контракт?
- Мій перший контракт (угода з батьками) був в 14 років. Перший професіональний контракт був в 2014 році з зарплатою 100 доларів - це було приємно.
Про чемпіонський сезон "Черкаських Мавп" - перше "золото" в історії
- У нас було провальний початок того сезону, команда була непогана, але початок ми провели змазано, з різних причин команда грала не дуже добре, але потім вдалося вийти на хороший рівень - знайшли "свій" склад. Були одним цілим, як на майданчику, так і поза ним - тут і криється причина успіху.
Читайте: Визначився переможець Кубка України з баскетболу
Про рівень української Суперліги
- Раніше був зовсім інший рівень Суперліги. Коли в команді було по 5-6 "топових" легіонерів, які котирувалися в Європі. Усе було інакше до війни і економічної кризи.
- Зараз український баскетбол виходить з кризи?
- Я вважаю, що баскетбол зараз піднімається - ФБУ дуже багато для цього робить, я вважаю, коли Михайло Юрійович Бродський прийшов, то він дуже багато зробив для українського баскетболу, і ще дуже багато зробить. Він відмінно справляється - баскетбол зараз виходить на вищий рівень. Чемпіонат стає сильнішим. Баскетбол прогресує трохи швидше, ніж навіть наш футбол. Люди починають ходити на трибуни - баскетбол на правильному шляху.
ПЕРЕЇЗД У США
Про виступи в Літній лізі НБА
- Я завжди хотів спробувати свої сили в Америці і грати там - це була моя мрія, і коли у мене з'явилася пропозиція від "Булз", то я погодився. Поїхав трохи раніше, так як я готувався, тому що, там баскетбол інший, потрібно було індивідуально попрацювати і над "фізикою", потім я приїхав в Чикаго і зрозумів, що баскетбол інший.
- У чому різниця?
- Там дуже стежать за аналітикою, за якимись своїми моментами, за якими в Україні навіть не дивляться. Цей перехід мені дався важко, мені потрібно було заново "вчити" баскетбол. Я кожну гру чекав свого шансу. Але, я вважаю, що мені не дали шансу проявити себе.
- Три головні відмінності українського і американського баскетболу...
- Швидкість, впевненість гравців, захисні принципи. Можна називати їх дуже багато - там інший баскетбол.
Про перехід з "Мавп" у НБА
- У мене була усна угода з Михайлом Юрійовичем Бродським. Він мені відразу сказав: "Я хочу, щоб ти розвивався і перешкоджати тобі не буду, якщо буде гарна пропозиція, то ніхто тебе тут тримати не буде". Так і вийшло, була гарна пропозиція. Я вже знав, що буду грати в Америці, але так як сезон в там стартує пізніше я прийняв рішення допомогти рідному клубу пробитися в Єврокубки - ми пройшли в груповий етап і я з чистою душею поїхав в США.
- Як в Америці проходить популяризація баскетболу серед уболівальників? Фанати і команда - одне ціле?
- У Америці більше благодійних конкурсів і клуби намагаються більше приділяти увагу благодійності, і до вболівальників теж ставлення відмінне, тому що, там дуже добре працює медіа-система, яка постійно популяризує баскетбол. Постійно проводячи автограф-сесії та інші різноманітні заходи. Там люди фанатіють від баскетболу, постійно заповнюють трибуни вщерть, якщо команда погано грає, то кількість фанатів зменшується, але, все одно, дуже багато – 15 тисяч мінімум приходить на гру і це в найгірший час команди - атмосфера божевільна.
Початок твого шляху в НБА...
- Спочатку я підписав контракт з клубом НБА - "Вашингтон Візардс" пройшов з ними тренувальний табір і потім мене "відчепили" в фарм-клуб ("Кепітал Сіті Гоу-Гоу"). Там дуже хороша система, тому що, обидві команди тренуються разом. Головний тренер має можливість переглядати всю молодь. Там дуже великий тренувальний комплекс, де по верху всюди скла і генеральні менеджери сидять і дивляться кожне тренування, як команд НБА, так і команд G-ліги - там постійно дивляться за тим, як ти розвиваєшся.
- Реально потрапити з фарм-клубу в першу команду?
- Так, це все реально! По-перше, чому я туди пішов? У мене були пропозиції і з Європи, які в даний момент були фінансово вигідніші для мене, тому що це європейські чемпіонати, а фарм-клуби НБА не платять таких грошей - це більше перспектива і шанс і коли у мене була можливість вибрати: гроші чи перспектива , то я навіть не сумнівався - сказав своєму агенту: "Ми будемо йти більше з розвитку, гроші зараз не стоять в пріоритеті - вони ще прийдуть".
- Хто з Європи пропонував контракт?
- Звали з Ліги-ВТБ (Росія), були пропозиції від ізраїльських клубів - нормальні чемпіонати, які дуже фінансово вигідні.
Кумири
- Чи є у тебе кумир в баскетболі або гравець, на якого рівняєшся?
- Мій улюблений гравець - Кобі Браянт, але якщо дивитися на гравців моєї позиції, то мені подобатися, як грає Клей Томпсон, я дивлюся всі його матчі і стежу за його грою. Він відмінний захисник, який здатний загострювати гру в потрібний момент і при цьому він "білий". Мені подобається стежити за ним і брати для себе щось нове.
Читайте: Закликав тікати з України: Медведенка виставили з виконкому ФБУ
- Спілкуєшся там зі Святом Михайлюком? З ким ще з іменитих гравців підтримуєш спілкування?
- Так, звичайно, ми спілкуємося. Він прилітав до Вашингтона на гру, я до нього ходив на матчі. Хотіли разом відсвяткувати Новий рік, але я отримав травму. А так, то дуже добре спілкуємося, тим більше, у нас один агент. З іншими зірками НБА? Я б не сказав, що прямо спілкуюся, але іноді якісь контакти є. Наприклад, ми приходимо на тренування, а в нашій роздягальні були: Дуайт Ховард, Джон Уолл, Бредлі Біл, але я з ними так сильно не спілкувався, а хлопці з команди дуже добре спілкуються з Джоном Уоллом - для мене це був сюрприз. Там всі дуже привітні, навіть якщо один одного не знають, все одно підходять і спілкуються. Зіркової хвороби взагалі немає! Пам'ятаю, прийшов перший раз до нас в роздягальню і там був Ховард і він каже мені: "Ти, як Лука Дончич, виглядаєш" (сміється).
ЗБІРНА УКРАЇНИ ТА ТРАВМА
Про ігри за збірну і прикру травму в кінці гри зі Словенією
- Я приїхав в збірну, навіть не сумнівався, їхати мені чи не їхати, тому що ще влітку пообіцяв Михайлу Юрійовичу Бродському, що приїду, допоможу збірній, тому що не буде можливості це зробити у гравців НБА. Це баскетбол - травми його зворотна сторона, від них ніхто не застрахований - сталося так, як сталося, а зараз у мене всі думки про відновлення. У мене одні з кращих американських фізіотерапевтів, які фахівці в своїй справі.
- Чи допоміг якось клуб в цій ситуації?
- Я б не сказав, що вони допомогли, тому що між клубом і федераціями баскетболу є деякі умови поїздки гравця в національну команду. На момент перебування в збірній відповідальність лежить на них. Клуб не міг мені допомагати, тому що це великий прецедент, якби вони мені зараз допомогли, то потім мали б допомагати всім, хто отримав травми в матчах за збірну.
Про відновлення
Операція пройшла блискуче, потихеньку відновлююся, почав ще на другий день після операції. Перші 6 тижнів ходив на милицях, а зараз вже майже повністю можу навантажувати ногу, можу сказати, що моє відновлення йде в найкоротший термін і я скоро повернуся.
- Чому клуби Євроліги і НБА не хочуть відправляти своїх гравців в національні збірні?
- По-перше конфлікт Євроліги і ФІБА - вже сприяє тому, що гравці не приїжджають до збірної - немає міжнародної паузи і система, яку прийняла ФІБА не підходить для Євроліги. А в НБА не можуть відпускати гравців, тому що у них свій чемпіонат і своє бачення - у них 82 матчі за сезон і це без плей-оф.
- У чому причина невдач "Черкаських Мавп" цього сезону?
- Це міні-загадка для мене. Кожен думає по-різному, але вони намагаються – і тренер, і команда. Всі стараються – ніхто не працює в півсили. Тренери намагаються змінити малюнок гри – команда працює, просто поки є якийсь спад. Головне зробити висновки і не повторювати помилок, а в плей-оф вони виходять, так що все ще попереду – пройти перший раунд і ти вже в четвірці кращих.
- Найсмішніше, що писали вболівальники в соцмережах?
- Постійно просять ігрові майки, дуже багато таких повідомлень. Але, коли я грав в Україні, люди навіть не розуміють, що у нас одна домашня і одна виїзна форма на сезон, і навіть фізично у тебе це не вийде - тобі ще в ній грати треба. Це було самим смішним для мене. В Америці ти можеш на кожну гру виходити в новій формі і ігрову майку подарувати - там це не проблема.