Михайлюк: в НБА багато гравців висловлювалися проти агресії Росії і питали, чим можуть допомогти
Востаннє один із двох наших представників в НБА грав за збірну у відборі на чемпіонату світу-2019, коли "синьо-жовті" з Михайлюком і Ленем в складі вперше в історії обіграли Іспанію. Той відбір не завершився успіхом для команди Євгена Мурзіна: за декілька днів наша збірна поступилася на виїзді Чорногорії і в підсумку не потрапила на Мундіаль.
В це відбіркове вікно до збірної України із-за океану доїхав лише представник "Торонто" - Святослав Михайлюк. І поки що своєю грою наш лідер залишив неоднозначне враження. В матчі з Грузією у Свята нічого не залетіло з-за дуги, він зібрав 5 фолів і зробив 7 втрат, хоча за рахунок індивідуальних дій і набрав 16 очок. Проти Північної Македонії Святослав виглядав набагато впевненіше, обновивши із 24 набраними очками свій рекорд результативності у збірній.
Однак лакмусовим папірцем для Михайлюка і його партнерів, безперечно, стане матч проти Іспанії. Напередодні цього матчу 25-річний захисник відповів на запитання Sport.ua.
– Як вирішувалось питання вашої участі у цьому ігровому вікні? Коли для себе зрозуміли, що приїдете до збірної України?
– По-перше, є правила НБА і ФІБА, які дозволяють гравцю НБА певний час знаходитися в збірній. Коли всі питання з цим було вирішено, я зміг приїхати.
– "Торонто" завершив сезон у плей-оф наприкінці квітня. Коли ви розпочали підготовку до нового сезону?
– Тренуватися я розпочав вже майже через місяць – 26 травня.
– Була інформація, що ви займалися в одному залі з Олексієм Ленем. Це тому, що у вас один агент?
– Це також. Але і Олексія я знаю дуже-дуже довго.
– Тоді розкажіть, чому Лень не зміг приїхати до збірної разом із вами?
– Він не зміг приїхати по стану здоров’я – у нього деякі проблеми зі спиною. Думаю, якщо би у нього все було в порядку, він також був би у збірній. Він має приїхати до збірної України на Євробаскет-2022.
– Як в цілому ви оціните минулий сезон в НБА? Враховуючи ваш ігровий час на старті сезону і під його кінець, очевидно, не можна говорити, що ви можете бути задоволеним…
– Так, розпочинався сезон для мене добре: я отримував досить багато часу на майданчику, була довіра з боку тренера. Але після сорока матчів я майже перестав грати і отримував мінімум часу на майданчику. Не знаю, чому так відбулося. Але, що є, то є. Буду готуватися до наступного сезону і намагатимусь показати найкращі свої якості.
– Після того, як Нік Нерс зменшив ваш ігровий час до мінімуму, не намагалися поговорити з тренером, щоб з’ясувати причину? Чи він просто зменшив ротацію у команді, зробивши ставку на лідерів?
– Під час сезону я не говорив із тренером. А після завершення сезону у мене була розмова із наставником. Він сказав, що у мене не було достатньо впевненості, я не влучав "свої" кидки. Також він зменшив ротацію в команді, хлопці почали грати краще і це давало результат.
– В Україні через війну спорт і баскетбол – не на першому місці, бо ми всі боремося, щоб вижити і захистити свою державу. Наскільки цей патріотичний настрій відчувається у збірній України? Як це впливає на атмосферу в команді?
– Кожен день починається із новин про війну. Звичайно, це – тема номер один. Кожного дня ми про це говоримо, обговорюємо. Всі хлопці налаштовані дуже патріотично. Коли виходимо на матчі, докладаємо максимум зусиль для того, щоб перемогти і порадувати наших вболівальників. Матчі відбору на чемпіонат світу дуже важливі – і ми робимо все, щоб потрапити на Кубок світу.
– Як збірну України прийняли в Ризі, де ми через війну змушені проводити домашні матчі?
– Умови дуже комфортні. Підтримка на трибунах також є, ми відчуваємо це. Дуже багато українців, які знаходяться тут, нас підтримують. Звичайно, набагато краще було би грати в Україні, але на даний момент зрозуміло, що це неможливо.
***
– Згадайте, що ви робили 24 лютого?
– Я був у Канаді. Мої батьки були в мене в Торонто, а перед війною поїхали до України. 24 лютого розмовляв з батьками, у мене вже було десь 22 години вечора. Казав їм, що в новинах говорять про те, що може розпочатися війна. Потім я ліг спати - прокинувся і зрозумів, що почалася війна. Одразу зателефонував батькам і близьким друзям в Черкасах.
– Зараз ваша сім’я в Черкасах?
– Так. Сподіваюсь, що скоро зможу їх побачити.
– Зараз в Україні, напевно, немає людей у який немає друзів або знайомих, які пішли захищати Україну зі зброєю в руках. У вас теж друзі, які боронять країну?
– Так, звичайно. Є друзі і в Одесі, і в Черкасах, які вирішили долучитися до лав ЗСУ і захищати країну. Звичайно, ми спілкуємося, коли є така можливість.
– Розкажіть про свій благодійний фонд Hope for Ukraine, який ви створили разом із Олексієм Ленем?
– Ми допомагаємо переселенцям в Україні. Мій батько отримує кошти – і купує все необхідне для переселенців у Черкасах та Корсунь-Шевченківському, звідки мої батьки. По всій області намагаємося допомогати людям, які цього потребують.
– Було таке, що гравці НБА до вас підходили і казали: "Сві, чим я можу допомогти?"
– Так, таких історій було багато. Підходили і до мене, і до Олексія Леня. Багато гравців НБА висловлювалися проти агресії росії і питали, чим можуть допомогти.
– Не було в планах залучити до допомоги фонду Леброна Джеймса? Його номер із часів "Лейкерс" у вас залишився?
– (Посміхається). Номер його у мене залишився. Я можу його запитати, якщо він захоче допомогти.
– Екс-гравець "Лейкерс" Станіслав Медведенко хоче виставити на аукціон в Америці свої чемпіонські персні, щоб допомогти дітям. Він вас не запрошував прийняти участь в аукціоні?
– Мені він не пропонував. Але, думаю, у нього все вийде і він зможе залучити кошти на допомогу Україні.
***
– Востаннє ви приїздили до збірної України чотири роки тому. Наскільки важко вам було перелаштуватися на європейський баскетбол і знайти спільну мову із партнерами?
– Я почуваю себе комфортно в збірній. Всі гравці, які тут знаходяться, показують гарний рівень. З багатьма із них я грав раніше. Всі розуміють баскетбол і знають, що потрібно робити.
– Наскільки за вашими відчуттями змінився рівень команди? Він став вищим?
– Мені здається, рівень команди досить високий. Я би навіть сказав, що він трохи виріс за останні чотири роки. Молоді гравці, які прийшли в збірну, розвиваються в професійному плані. Якщо ще до збірної приїде Олексій Лень, то її рівень ще виросте.
– Як ви оціните свою гру у поєдинках проти Грузії та Північної Македонії, у якому ви, зокрема, оновили свій рекорд результативності в національній команді?
– Гра проти Грузії була дуже важкою. Позначився важкий переїзд, інший часовий пояс. У другому матчі вже було краще. З кожним днем почуваю себе краще і краще. Думаю, зараз я даю збірній відсотків 60-70 того, що можу насправді.
– Айнарс Багатскіс критикував вас на розборах матчів?
– Думаю, у кожного гравця є моменти, за які його можна критикувати. Це нормальний процес.
– Матч із Грузією був досить нервовим і в кінцівці ледь не дійшло до бійки. Що там сталося?
– Наскільки я зрозумів, грузини були незадоволені тим, що ми взяли тайм-аут за 9 секунд до завершення матчу, коли вже результат був вирішений. Якби цей матч нічого не вирішував і різниця була неважливою, то, звичайно, ми б не брали тайм-аут.
– Вас здивувала перемога Грузії над Іспанією?
– І так, і ні. Якщо ми виграємо у Іспанії, то ця перемога їм нічого не дасть. Все зараз у наших руках.
– Ви вже перемагали Іспанію – у Києві чотири роки тому. Які спогади залишилися про той матч?
– Гра запам’яталася перемогою. Ми вперше в історії тоді обіграли іспанців. Для нас це була дуже важлива перемога. Дивлячись на ростер Іспанії, думаю, у нас є шанси для того, щоб здобути ще одну перемогу над ними.
– Як ви в цілому оцінюєте шанси збірної України потрапити на чемпіонат світу?
– Звичайно, багато буде залежати від матчу з Іспанією. Якщо ми переможемо, то шанси будуть дуже високі.
– Чи можна розраховувати на те, що побачимо вас у складі збірної України на чемпіонаті Європи?
– Так. Якщо все буде добре зі здоров’ям, то я обов’язково буду в команді. По-іншому бути не може.